ЦИФРОВАЯ БИБЛИОТЕКА УКРАИНЫ | ELIB.ORG.UA


(мы переехали!) Ukrainian flag (little) ELIBRARY.COM.UA - Украинская библиотека №1

Рецензiї. IГОР ШАРОВ. 100 ВИДАТНИХ IМЕН УКРАЇНИ; 100 СУЧАСНИКIВ: РОЗДУМИ ПРО УКРАЇНУ; 100 ВИЗНАЧНИХ МIСЦЬ УКРАЇНИ

АвторДАТА ПУБЛИКАЦИИ: 24 августа 2014
АвторОПУБЛИКОВАЛ: Администратор
АвторРУБРИКА:




У життi кожного народу завжди є подiї, явища й вiхи, пiзнання яких вiдкриває шлях до осягнення його духовного простору, менталiтету i свiтогляду, i зрештою, до розумiння його iсторичної долi. I як важливо, щоб кожна з цих вiх не стиралася з пам'ятi поколiнь! Адже це одразу негативно позначається на повнотi наших уявлень про iсторичне буття власного народу. Тому всiлякої уваги й iнтересу з боку широкої ( в тому числi й наукової) громадськостi заслуговує праця, мета якої зафiксувати факти iсторiї i культури, культурно-мистецькi явища й об'єкти, обставини життя та дiяльностi iсторичних особистостей.

Саме цим уже протягом рокiв цiлеспрямовано займається киянин, народний депутат України, кандидат iсторичних наук Iгор Шаров. Результатом його зусиль на цiй нивi став вихiд у свiт трьох названих вище томiв, кожен з яких являє собою не тiльки своєрiдний путiвник для тих, хто займається iсторiєю, а ще й певною мiрою, крiзь призму поглядiв сучасникiв, фiксує нинiшнiй стан справ у царинi збереження та популяризацiї iсторико-культурних цiнностей. Це закономiрно випливає iз концепцiї кожного з видань. У своєму вступному словi до останнього з них (за часом виходу у свiт) автор цiлком справедливо вiдзначає: "...Парадоксальнiсть ситуацiї полягає в тому, що всi ми (як i до цього нашi попередники, так i пiсля - нашi нащадки) природно й мiцно вмонтованi в безперервний контекст вiтчизняного лiтописання: живемо i дiємо в середовищi, витвореному i перетвореному часом на особливий об'єкт iсторiї, i водночас, свiдомо чи несвiдомо, стаємо представниками i носiями тiєї особливостi".

Свiдомо вiдмовившись вiд претензiй на всеохопнiсть i всеприйнятнiсть, Iгор Шаров продовжує роботу над створенням власної сторiнки у (як вiн сам висловився на початку) лiтописному зводi нашого народу. Очевидно, що на сьогоднi це краплина в безмежному iнформацiйному морi. Водночас хотiлося б, щоб таких книг (доволi насичених за змiстом, корисних за iнформацiєю i доступних) з'являлося бiльше. Адже потреба в подiбних виданнях, яка iснує завжди, особливо зростає нинi, в часи суспiльних перемiн i свiтоглядних зрушень, коли рiзко посилюється й iнтерес до iсторичних основ, на яких тримається будь-яке суспiльство.

Цивiлiзацiйнi прагнення, якi нинi охопили якщо не все українське громадянство, то, принаймнi, найактивнiшi його верстви, мають чiтко виражений культурологiчно-iсторiософський пiдтекст. Себто вiдбувається доволi iнтенсивний процес не просто пошуку власних витокiв, а осягнення своєї iдентичностi, яка була б самодостатньою, вiдмiнною вiд постiмперської, позбавленою вироблених у часи iснування колишнього СРСР стереотипiв.

Таким чином, нинi у широкому сенсi в нашiй молодiй державi з'явилися певнi передумови для звiльнення суспiльної свiдомостi вiд того, що вiдомий український iсторик Михайло Брайчевський називав "своєрiдною iнтерпретацiєю" iсторiї України московською iмперiєю. Однак для того, аби процес переосмислення, як мовиться, "пiшов", необхiдна певна критична маса доступної широкому читацькому загаловi, дохiдливо iнтерпретованої, iсторичної iнформацiї. У даному разi ми якраз i маємо справу в першу чергу зi спробою такої iнтерпретацiї.

Слово "культура" нинi в Українi звучить у контекстi перспектив нацiонального вiдродження чи не на кожному кроцi. Та чи додало це глибини розумiння

стр. 217

цього поняття широким загалом? Запитання риторичне, тому дозволимо собi нагадати, яким чином воно тлумачиться ЮНЕСКО (зокрема у декларацiї, прийнятiй Всесвiтньою конференцiєю з культурної полiтики ще 1982 p.).

Отож, згiдно iз цим визначенням, культура трактується як комплекс характерних матерiальних, духовних, iнтелектуальних та емоцiйних рис конкретного суспiльства. Цей комплекс включає в себе не тiльки рiзнi мистецтва, а й спосiб життя, основнi правила людського буття, систему цiнностей, традицiй i вiрувань даного народу. Для iсторика ж важливо, аби вiдомостi про все, що створено людьми упродовж вiкiв, у тому числi й культурнi явища, їх оцiнка в контекстi iсторичного буття України, були б адекватно сприйнятi сучасниками.

У чому ж суть тiєї форми викладу, яка обрана автором трьох рецензованих книг? Найперше, очевидно, у максимальнiй простотi й стрункостi композицiї кожного тому (адже число "100" - це, погодьтеся, щось цiлком самодостатнє i завершене, навiть якщо воно є при цьому частиною чогось значно бiльшого). Кажучи так, ми, звичайно, маємо на увазi не оригiнальнiсть такого компонування (не секрет, що нинi до нього досить часто вдаються автори й видавцi, зокрема, комерцiйної лiтератури). У даному разi йдеться перш за все про практичнiсть такого пiдходу, яка забезпечує певнi зручностi й переваги при читаннi скомпонованої таким чином книги своєрiдно добраних iсторичних матерiалiв.

Починаючи з видання, яке вийшло в 1999 p., кожна iз рецензованих книг, попри певнi, зумовленi авторським тематичним та iнформацiйним вибором, особливостi, мала в собi те, що, власне, й дозволяє вести мову про всi три томи в комплексi, - цiннiсть довiдника й пiдручника, та настiльної книги водночас.

Що ж стосується добору персоналiй та iсторико-культурних об'єктiв, про якi йдеться, то тут авторовi можуть закидати певну суб'єктивнiсть пiдходу. З iншого боку, присутнiсть, скажiмо, в томi "100 видатних iмен України" нарисiв про дiячiв, яких аж нiяк не назвеш "розхiтованими" на сторiнках iсторико-популярних видань (зокрема таких, як географ, стратиграф i палеонтолог Микола Андрусов, математик, механiк i фiзик Микола Боголюбов або геолог i географ Павло Тутковський), годi назвати недоречною.

Тут скорiше йдеться про авторську спробу вийти за межi звичних пiдходiв до формування подiбних видань. Звiсно, обмежитися тiльки однiєю сферою (скажiмо, суспiльно-полiтичною або виключно науково-технiчною) чи тiльки знаменитостями, якi у всiх на слуху - це було б найпростiше. Iгор Шаров обрав iнший, дещо ризикованiший шлях, включивши до видання белетризованi бiографiї людей, безперечно, достойних, однак не надiлених популярнiстю за межами сфери їхньої дiяльностi, й давши тим самим судити про доцiльнiсть такої авторської сваволi читачевi.

Отож, для першої книги-серiї (дозволимо так собi назвати розглядуваний доробок автора) була характерна певна еклектичнiсть тематики, зумовлена, вочевидь, як прагненням апелювати до якомога ширшого кола потенцiйних читачiв, так i бажанням повернути з небуття з тих чи iнших причин призабутi iмена, подiї, iсторичнi вiдомостi й факти. Таким чином, на сторiнках видання поруч опинилися вiдомий композитор i диригент Дмитро Бортнянський (1751-1825), живописець Сергiй Василькiвський (1854-1917), якого сучасники називали поетом українського малярства, - i, скажiмо, наш сучасник, легкоатлет, багаторазовий чемпiон та рекордсмен свiту, Європи й Олiмпiйських iгор, людина, якiй за життя споруджено пам'ятник, - Сергiй Бубка. Комусь, можливо, таке поєднання мистецької i спортивної тематики може видатися не зовсiм логiчним, а то й невиправданим. А втiм, чи ж так воно є насправдi? Адже навряд чи в кого викличе запере-

стр. 218

чення, що у нiй же вмiщено нарис про знаменитого українського борця, чемпiона чемпiонiв Iвана Пiддубного. А хiба захоплення сучасної молодi (та й не тiльки її) сенсацiйними перемогами Вiталiя Кличка не є достатньо промовистою й важливою для майбутньої оцiнки iсториками прийдешнiх поколiнь певних емоцiйних рис українського суспiльства на нинiшньому етапi його розвитку?

Велике краще помiтне й на вiдстанi часу, це правда. I час дiйсно найкращий суддя. Разом iз тим дискусiйнiсть того чи iншого пiдходу ще не означає, що така дискусiя є зайвою. Участь у нiй може бути опосередкованою, можливо навiть мимовiльною. I слiд сказати, що сучасник у цiй дискусiї має єдину перевагу: вiн, залишаючись людиною свого часу i носiєм сучасних йому поглядiв, уявлень, оцiнок i трактувань, служить не тiльки їх iнтерпретатором для сучасникiв, а й своєрiдним джерелом знань про цей час для наступних поколiнь. Тому, якщо навiть автор у даному разi не ставив перед собою й таке завдання, мусимо констатувати: кожен iз трьох томiв бiльшою чи меншою мiрою є вiддзеркаленням сучасного нам стану i розвитку осмислення iсторичного досвiду й iсторичної перспективи для України та її народу.

У цьому аспектi особливо примiтним є том "100 сучасникiв: роздуми про Україну". У ньому, за задумом автора, втiлена спроба представити узагальнений погляд на найближчу перспективу для молодої держави, суспiльство якої переживає нелегкi, пов'язанi з безлiччю проблем, однак надзвичайно цiкавi часи переходу вiд старої командно-адмiнiстративної системи до ринкових вiдносин, гуманiзацiї суспiльства, утвердження парламентаризму європейського типу, забезпечення на цiй основi конституцiйних прав i свобод громадян.

Том побачив свiт 2002 року. Вiдкривається вiн словами Президента України з його виступу на урочистих зборах у Нацiональному палацi "Україна" 23 серпня 2001 р. Лейтмотив виступу: Україна як держава вiдбулася остаточно й безповоротно, i в цьому полягає торжество iсторичної справедливостi. Однак тi якiсно новi змiни, якi сталися практично в усiх сферах суспiльного життя, насамперед в економiцi, водночас оголили й цiлу низку проблем. Зокрема сучаснiсть загострює потребу в полiтичнiй елiтi, духовному авангардi, якi мають зосереджуватися на утвердженнi об'єднавчих засад українського суспiльства, реалiзацiї його потенцiалу.

Книга "100 сучасникiв: роздуми про Україну" дає доволi широке уявлення про шляхи i характер становлення, а також про погляди на стан i перспективи подальшого розвитку України провiдних представникiв рiзних сфер суспiльного життя. Тут ми бачимо фiнансиста, авiаконструктора, письменника, кiнорежисера, популярного спiвака, економiста, фiлософа. Цей перелiк можна продовжувати.

На сторiнках цього тому представленi люди рiзних полiтичних переконань i орiєнтацiй: Слава Стецько, Олександр Бiлаш, Петро Порошенко, Iгор Юхновський, Марiя Стеф'юк, Борис Шарварко, Михайло Сирота, Iван Плющ, Iван Драч, Володимир Горбулiн, Петро Балабуєв, Олександр Бандурко, Сергiй Бубка, Мирослав Вантух, Катерина Ващук... Люди, яким судилося стояти бiля керма молодої держави на межi столiть, на порозi третього тисячолiття. Кожен - авторитет у своїй сферi. їхнi роздуми й узагальнення, зiбранi разом в однiй книзi, - це своєрiдний злiпок, миттєвий свiтоглядний портрет керiвної, технiчної, iнтелектуальної i творчої елiти України на межi тисячолiть.

Насамкiнець звернемося до останнього за часом виходу у свiт видання -"100 визначних мiсць України". Ця книга, яка побачила свiт у день 12-рiччя незалежностi нашої держави, є промовистим свiдченням того, якою великою мiрою цi роки розширили обрiї iсторичних зацiкавлень українцiв. Про що б не йшло-

стр. 219

ся - Аскольдову могилу в Києвi, дослiдження руїн Херсонеса в Криму, iсторiю й сьогодення Берестечка, де в горнилi визвольної вiйни народжувалася Україна Богдана Хмельницького та Iвана Богуна, чи Бiлої Церкви, яка була заснована ще Ярославом Мудрим, - кожна стаття сприймається як своєрiдне вiдкриття вже знаного, однак побаченого по-новому, переосмисленого в дусi сучасних наукових пiдходiв до подiй i вартостей iсторичної минувшини. Все це стало закономiрним наслiдком змiн, якi допомогли повернути з небуття досi маловiдомi або замовчуванi радянською iсторiографiєю подiї, обставини, iсторичнi факти.

Отже, третя книга не тiльки стала логiчним продовженням двох попереднiх, а й засвiдчила зрiлiсть авторської методологiї, зросле вмiння поєднати стрункiсть внутрiшньої структури i лаконiчнiсть iз широтою ситуативних пiдходiв до подачi наявного матерiалу.

Деякi статтi цього видання, що значною мiрою заслуговує назви енциклопедичного, сприймаються як своєрiднi документальнi новели. Це аж нiяк не шкодить науковостi поданого матерiалу, однак робить його читабельнiшим. Прикладом такого вдалого поєднання могли б служити, скажiмо, статтi "Асканiя-Нова", в якiй, зокрема, йдеться i про драматичну долю її засновникiв, а також "Млiїв", "Зарубинцi", "Гуляйполе", "Канiв" тощо.

Матерiали статей мiстять як iсторичнi вiдомостi про сучаснi мiста i села, яким випала доля вiдiгравати помiтну роль у стародавнiй або й сучаснiй iсторiї країни, так i виключно описи певних iсторичних мiсцевостей (наприклад, "Запорожжя", "Калка", "Солониця"), поданi крiзь призму конкретного, строго обмеженого вiдрiзку часу, чи пам'яток ("Кам'янець-Подiльська фортеця", "Софiя Київська", "Луцький (Любартiв) замок"), якi розглядаються в широкiй iсторичнiй перспективi. Книга являє собою своєрiдну панораму, де близьке й далеке, давнє i сучасне постають у поєднаннi, складаючи в пiдсумку, попри цiлком зрозумiлу фрагментарнiсть дiбраного матерiалу, доволi цiлiсну картину.

Можна погодитися з автором: на сторiнках кожної з рецензованих книг читач знайде багато такого, що допоможе йому краще зрозумiти свiй час, глибше пiзнати свiй народ, усвiдомивши при цьому його мiсце i роль як у свiтовiй iсторiї, так i в усьому, що дiялося чи вiдбувається нинi на теренах нашої молодої держави. А водночас - вiдчути глибиннi змiст i суть дня сьогоднiшнього, знайти i своє власне мiсце у життi, яке вирує навколо, випливаючи iз минулого i прямуючи у майбуття.






 

Биографии знаменитых Политология UKАнглийский язык
Биология ПРАВО: межд. BYКультура Украины
Военное дело ПРАВО: теория BYПраво Украины
Вопросы науки Психология BYЭкономика Украины
История Всемирная Религия BYИстория Украины
Компьютерные технологии Спорт BYЛитература Украины
Культура и искусство Технологии и машины RUПраво России
Лингвистика (языки мира) Философия RUКультура России
Любовь и секс Экология Земли RUИстория России
Медицина и здоровье Экономические науки RUЭкономика России
Образование, обучение Разное RUРусская поэзия

 


Вы автор? Нажмите "Добавить работу" и о Ваших разработках узнает вся научная Украина

УЦБ, 2002-2019. Проект работает с 2002 года. Все права защищены (с).
На главную | Разместить рекламу на сайте elib.org.ua (контакты, прайс)