ЦИФРОВАЯ БИБЛИОТЕКА УКРАИНЫ | ELIB.ORG.UA


(мы переехали!) Ukrainian flag (little) ELIBRARY.COM.UA - Украинская библиотека №1

Критика та бiблiографiя. Л. А. ДУБРОВIНА, О. С. ОНИЩЕНКО. IСТОРIЯ НАЦIОНАЛЬНОЇ БIБЛIОТЕКИ УКРАЇНИ IМЕНI В. I. ВЕРНАДСЬКОГО (1941-1964)

АвторДАТА ПУБЛИКАЦИИ: 24 августа 2014
АвторОПУБЛИКОВАЛ: Администратор
АвторРУБРИКА:




Iсторiя Нацiональної бiблiотеки України iменi В.I.Вернадського (1941-1964). - К.: Наукова думка, 2003. - 360 с

Рецензована праця є продовженням дослiдження, розпочатого авторами в книзi "Iсторiя Нацiональної бiблiотеки України iменi В. I. Вернадського: 1918-1941" (К., 1998). Це була перша з запланованих монографiй, присвячених iсторiї найбiльшої книгозбiрнi країни (а найпершою спробою висвiтлити iсторiю НБУВ (тодi - Центральна наукова бiблiотека АН УРСР) була колективна монографiя 1979 р. "История Центральной научной библиотеки Академии наук Украинской ССР", яка нинi вже не може задовольнити фахiвцiв).

стр. 193

Одразу пiдкреслимо - попри важливiсть та актуальнiсть проблеми, нинi маємо лише поодинокi працi. Але "Iсторiя Нацiональної бiблiотеки України iменi В.I.Вернадського" - це узагальнення вiдомостей не тiльки про бiблiотеку, а, насамперед, нова, iнколи дуже цiнна, iнформацiя про подiї в країнi, посадових осiб, дiячiв рiзного рангу, яку не можна вiдшукати в iнших джерелах.

Нiде правди дiти - вiтчизняна iсторична наука бiблiотецi, як об'єкту дослiдження, упродовж десятилiть майже не придiляла уваги. Навiть вельми солiдний "Український iсторичний журнал", починаючи вiд часу свого заснування й аж до сьогоднi вкрай побiжно звертався до iсторiї бiблiотек (публiкувалися здебiльшого матерiали бiблiографiчного плану).

Бiблiотекознавство, як одна зi спецiальних iсторичних дисциплiн, десятирiччями намагається посiсти мiсце серед фундаментальних наук. Утiм, частина вчених уважає бiблiотекознавство наукою прикладною. Натомiсть нова монографiя Л.А.Дубровiної та О.С.Онищенка, якi пiдiйшли до дослiдження з позицiй iсторизму, використавши весь iнструментарiй класичного iсторичного дослiдження, дає право вiднести бiблiотекознавство як наукову дисциплiну до наук фундаментальних. Сьогоднi ми можемо говорити про українську кодикологiчну школу (проф. Л.А.Дубровiна), школу iнформацiйного бiблiотекознавства (проф. О.С.Онищенко), а нова монографiя закрiплює статус української школи iсторичного бiблiотекознавства, в дiлянцi якого плiдно працюють такi дослiдники, як Г.Боряк, А.Бровкiн, О.Воскобойникова-Гузєва, О.Гальченко, М.Iванникова, Г.Ковальчук, В.Матусевич, I.Матяш, Л.Муха, I.Римарович, Н.Солонська, О.Степченко, Н.Стрiшенець та iн.

Бiблiотеку в монографiї представлено повноправною й важливою ланкою академiчної структури. Книгозбiрня брала участь у наукових дослiдженнях, пiдготовцi кадрiв, вiдзначеннi ювiлейних дат та меморiальних виставках, присвячених видатним дiячам українського народу, спiвпрацювала з мiсцевими вченими, освiтнiми закладами, бiблiотеками. їй удалося зберегти найцiннiшу частину унiкальних фондiв. У цьому беззаперечне iсторичне та духовне значення бiблiотеки.

У монографiї використано такi iсторичнi джерела: преса, публiцистика, партiйнi та урядовi документи, акти, статистичнi матерiали, офiцiйнi листи, архiвнi матерiали тощо.

Безперечним досягненням авторiв рецензованої працi є продовження наукової розробки нової перiодизацiї дiяльностi НБУВ, розпочатої в першiй книзi. 1941-1945 pp. - перiод Великої Вiтчизняної вiйни та 1945-1964 pp.- усунення її наслiдкiв. Тобто, майже чотири роки вiйни потребували приблизно двадцять рокiв для вiдновлення нормального iснування бiблiотеки. На цьому етапi не тiльки вiдновлювалися фонди (досi триває процес реституцiї), а й трансформувалися функцiї, змiнився статус вiд академiчної до публiчної бiблiотеки загальнодержавного рiвня, було вiдновлено мережу публiчних та спецiалiзованих бiблiотек (с. 7).

Як основне джерело для вивчення перiоду нацистської окупацiї Києва автори монографiї використали архiви окупацiйної адмiнiстрацiї, "що залишилися на територiї України пiсля вiдходу нацистiв i нинi зберiгаються в ЦДАВО України, Державному архiвi Київської областi, ЦДIА України" (с. 28). Утiм, переважна бiльшiсть цих документiв стали доступними лише в 90-х pp. XX ст.

Найцiннiшими для висвiтлення iсторiї НБУВ перiоду нацистської окупацiї є фонди райхскомiсара України та оперативного штабу А.Розенберґа (с. 29), звiт тимчасово виконуючої обов'язки директора пiсля звiльнення Києва

стр. 194

Т.М.Маркiвської та заввiддiлом комплектування К.К.Дзюбенко - одне з основних документальних джерел, якi є свiдченням дiяльностi бiблiотеки пiд час нiмецької окупацiї - вiд 15 жовтня 1941 до 24 вересня 1943 р. (с. 52). Роки Великої Вiтчизняної вiйни внесли деструктивнi змiни в дiяльнiсть бiблiотеки, украй негативно вплинули на книгодрукування та видавничу дiяльнiсть.

Автори дотримуються логiки викладення матерiалу, спiввiднесення загального та часткового в iсторичному процесi й подають абсолютно новий пiдхiд до вивчення бiблiотеки як цiлiсної системи. У працi використано системний, а також предметно-аксiологiчний пiдхiд. Матерiал у монографiї розмiщено за хронологiчно-проблемним принципом.

Про колосальну пiдготовчу роботу, здiйснену авторами книги, свiдчать поданi статистичнi вiдомостi, якими ряснiє книга (с. 15, 38, 39, 42-47, 49, 52, 58, 66, 68, 76, 97, 100, 101, 112, 115, 146, 147, 165, 227, 259, 264 та iн.).

Монографiя складається з передмови, шести роздiлiв, кожен iз яких структуровано на пiдроздiли (усього - ЗО), пiслямови, трьох додаткiв, iменного покажчика. Пiдроздiли мають свою градацiю, кожен iз рiвнiв має розгорнуту назву, що, по сутi, є згорнутим змiстом внутрiшньої iнформацiї. Кожен пiдроздiл завершується "Джерелами та примiтками". У свою чергу, кожна з примiток є стислим вiдображенням наукових пошукiв i спецiальних дослiджень. Так, роздiл 1 (с. 10-95) має 280 посилань; роздiл 2 (с. 96-175) - 242 i т. д. Причому, у посиланнях є додатковi посилання на джерела. Отже, усього майже тисяча посилань. Це свiдчить про масштабну, ретельну й тривалу пошукову роботу в архiвах, каталогах бiблiотек, з рiзними джерелами; про опрацювання значної кiлькостi наукової лiтератури, перiодичних i неперiодичних фахових видань. Важливо й те, що переважна бiльшiсть архiвних документiв вводиться в науковий обiг уперше.

Отже, працю побудовано на широкiй джерельнiй базi. Дане дослiдження на сьогоднi є першим i єдиним в українськiй iсторичнiй науцi. У кращих традицiях академiчної школи пiдготовлено науковий апарат та бiблiографiю.

Колосальна iнформацiйна база, ерудицiя та дослiдницький досвiд авторiв уможливили створення об'єктивної картини дiяльностi бiблiотеки, що представлена як "живий органiзм" у iсторичному контекстi.

У роздiлi 1 автори наголошують на однiй iз найважливiших функцiй бiблiотеки - "активна участь у розробцi наукових завдань" (с. 24). Це кредо, закладене 1918 р. її фундаторами - визначними українськими вченими, очолюваними В.I.Вернадським - залишилося незмiнним упродовж усiєї подальшої дiяльностi книгозбiрнi. Уперше в українськiй iсторичнiй науцi вiддано належну шану громадянському подвигу "маленького колективу бiблiотекарiв, якi повернули до зруйнованого вiйною Києва тi фонди, якi були вивезенi в евакуацiю, i тi, що їх удалося укомплектувати за перiод 1942-поч. 1944 pp." (с. 26).

Пiдбиваючи пiдсумки перiоду окупацiї Києва нацистами, автори книги видiляють кiлька пiдперiодiв у долi бiблiотечних фондiв. Це, свого роду, перiодизацiя їхнього руху, що дає змогу розв'язати завдання на теоретичному рiвнi, а в подальшому здiйснити реконструкцiю фондiв бiблiотеки.

Роздiл 2 має назву "Бiблiотека Академiї наук УРСР у роки пiслявоєнної вiдбудови. Реорганiзацiя її в Державну публiчну бiблiотеку УРСР (кiнець 1945-1950)". Керiвництво бiблiотеки вже в тi роки порушувало питання про зведення нового примiщення, розпочавши тривалу боротьбу за права установи та її читачiв, що розтягнулася аж до XXI ст. Неувага уряду до бiблiотеки та її проблем (тiснi примiщення, поганi умови зберiгання цiнних фондiв, що є нацiональним надбанням) практично невисвiтлена. Керiвництво бiблiотеки порушу-

стр. 195

вало перед Президiєю АН питання про будiвництво, Президiя приймала вiдповiднi постанови, зверталася до уряду (с. 103, 153 та iн.), однак через вiдсутнiсть коштiв жоден iз проектiв не було затверджено.

Вiдбудовчий перiод вражає не тiльки самовiдданою працею бiблiотекарiв у зруйнованому Києвi в умовах напiвголодного iснування, а й тим, що робота в установi активiзується, бiльше того - видається "Науковий збiрник Бiблiотеки АН УРСР" (1945), "Журнал Бiблiотеки АН УРСР" (1946) (с. 117), органiзовуються новi вiддiли (с. 116), розгортається науково-методична робота, робота кабiнету бiблiотекознавства, органiзовується науковий семiнар iз питань бiблiотекознавства, книгознавства, бiографiї (с. 120), дiють гуртки з вивчення iноземних мов (с. 121).

На ДПБ УРСР було покладено роль центрального державного книгосховища УРСР, функцiї науково-дослiдної установи в галузi книгознавства, "що здiйснює науково-дослiдну розробку з питань бiблiотекознавства та бiблiографiї", республiканського науково-методичного та координацiйного центру рекомендацiйної бiблiографiї" (с. 130), було вiдкрито аспiрантуру (рiшення Президiї АН УРСР вiд 7 травня 1948 р.) (с. 164).

У монографiї висвiтлено позитивнi явища в життi бiблiотеки, але не обiйдено й негативнi (iдеологiчнi перевiрки, чистка фондiв, "санацiя" кадрiв, рiзке скорочення фiнансування та штатiв, збiльшення завдань i навантаження, вiдсутнiсть нормальних примiщень для розгортання дiяльностi та iн.).

Фонд бiблiотеки є величиною змiнюваною, особливою формою вiдбиття навколишнього свiту та перетворень у ньому. Це - цiнне джерело iнформацiї для вивчення епохи. Дослiдженням фонду займається спецiальний напрям бiблiотекознавства - фондознавство, i в цьому українськi "фондовики" мають цiкавi й важливi здобутки.

У монографiї висвiтлено багатосторонню дiяльнiсть бiблiотеки (упорядкування каталогiв i фондiв, процес переiнвентаризацiї основного фонду, облiк та опрацювання лiтератури), зосереджено увагу на вирiшальних для подальшої долi бiблiотеки моментах, зокрема йдеться про створення вченої ради, формування ДПБ як республiканського методичного центру в галузi бiблiотекознавства, створення вiддiлiв науково-методичної роботи та рекомендацiйної бiблiографiї; формування нових напрямiв бiблiотечно-бiблiографiчної дiяльностi; науково-бiблiографiчної та педагогiчної дiяльностi тощо.

"Дiяльнiсть ДПБ у перiод 1951-1955 pp. Формування нових напрямiв бiблiотечно-бiблiографiчної дiяльностi" - тема, яка висвiтлюється в 3 роздiлi. Тут охарактеризовано процес перетворення книгозбiрнi на центр рекомендацiйної бiблiографiї, становлення науково-методичного центру з питань бiблiотечної справи України (вiн, судячи з тексту, не мав можливостi зiставляти свою дiяльнiсть iз подiбними зарубiжними iнституцiями). У цей час вiдбувається переiнвентаризацiя основного фонду, триває упорядкування каталогiв i фондiв, реорганiзовується комплектування iноземною лiтературою, вiдновлюється довоєнний рiвень книгообмiну, стає можливим говорити про певнi досягнення в науково-дослiднiй роботi.

У роздiлi 4 - "Змiни ДПБ у перiод 1956-1958 pp. в умовах iнтенсифiкацiї розвитку науки. Змiни в бiблiотечнiй мережi iнститутiв i наукових установ АН УРСР" - простежено тенденцiї нових наукових напрямiв в академiї, коли розпочався етап, що характеризується прискореним темпом пiднесення науки та народного господарства.

"Дiяльнiсть Державної публiчної бiблiотеки в перiод розширення ком-

стр. 196

плексних наукових дослiджень в Українi й спецiалiзацiї комплектування наукових бiблiотек та обслуговування читачiв (1959-1960 pp.)" - тема 5 роздiлу. Ситуацiя в державi, розгортання науково-технiчного прогресу кардинально впливають на розвиток ДПБ, стратегiю її комплектування, опрацювання лiтератури, спричинюють змiни в структурi фонду (с. 263).

У заключному, 6 роздiлi, розкрито дiяльнiсть ДПБ у 1961-1964 pp. Цi роки ознаменованi бiблiографiчним та науково-iнформацiйним напрямом дiяльностi установи, переходом на унiфiкованi методики формування фонду, каталогiв, системи обслуговування (с. 276), активiзується наукова, науково-бiблiографiчна, науково-методична дiяльнiсть, розвивається науково-допомiжна бiблiографiя.

Звiсно, не обiйшлося без вад. Через фiнансовi причини, у монографiї, на жаль, немає iконографiчного матерiалу. Нарештi названо прiзвища людей, якi зберегли для України безцiнне нацiональне надбання, i тому дуже хотiлося б побачити фотографiї тих скромних патрiотiв. Сподiваємося, це побажання буде враховано при перевиданнi. Книгу видано тиражем усього в 500 примiрникiв i вона вже стала раритетом. Розрахована на iсторикiв, у тому числi бiблiотекознавцiв i книгознавцiв, а також на культурологiв та iнших фахiвцiв, праця вiдрiзняється академiчним характером i є фундаментальним науковим дослiдженням.

Професори Л.А.Дубровiна та О.С.Онищенко пiдводять читача до висновку, що для подальшого успiшного розвитку бiблiотек необхiдно виходити поза межi бiблiотечної галузi, налагоджувати тiснiшi контакти з рiзними установами й країнами. I якщо в 1948 р. бiблiотеки всiх систем i вiдомств були визнанi iдейно-полiтичними осередками (с. 126), то нинi бiблiотечний свiт стоїть на порозi створення бiблiотек-iнфополiсiв - iнформацiйних, науково-комунiкацiйних та культурних центрiв країни.






 

Биографии знаменитых Политология UKАнглийский язык
Биология ПРАВО: межд. BYКультура Украины
Военное дело ПРАВО: теория BYПраво Украины
Вопросы науки Психология BYЭкономика Украины
История Всемирная Религия BYИстория Украины
Компьютерные технологии Спорт BYЛитература Украины
Культура и искусство Технологии и машины RUПраво России
Лингвистика (языки мира) Философия RUКультура России
Любовь и секс Экология Земли RUИстория России
Медицина и здоровье Экономические науки RUЭкономика России
Образование, обучение Разное RUРусская поэзия

 


Вы автор? Нажмите "Добавить работу" и о Ваших разработках узнает вся научная Украина

УЦБ, 2002-2019. Проект работает с 2002 года. Все права защищены (с).
На главную | Разместить рекламу на сайте elib.org.ua (контакты, прайс)