ЦИФРОВАЯ БИБЛИОТЕКА УКРАИНЫ | ELIB.ORG.UA


(мы переехали!) Ukrainian flag (little) ELIBRARY.COM.UA - Украинская библиотека №1

КАМ'ЯНЕЦЬ-ПОДIЛЬСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНIВЕРСИТЕТ (1918-2005 pp.): СТОРIНКИ IСТОРIЇ

АвторДАТА ПУБЛИКАЦИИ: 15 сентября 2014
АвторОПУБЛИКОВАЛ: Администратор
АвторРУБРИКА:




У статтi розглядаються основнi етапи iсторичного шляху одного з найдавнiших вищих навчальних закладiв України - Кам'янець-Подiльського державного унiверситету, заснованого в роки Української революцiї 1917-1921 pp. i вiдродженого в часи незалежностi України зусиллями наукової громадськостi й державних структур.

У сiчнi 1918 р. мiська дума Кам'янця-Подiльського ухвалила просити Центральну Раду вiдкрити в мiстi над Смотричем якщо не унiверситет, то принаймнi фiлiю Київського унiверситету Святого Володимира1 . Пiсля поїздки до Києва делегацiї було створено унiверситетську комiсiю, у роботi якої активну участь брали гласнi мiської думи, губернська та повiтова земськi ради, представники iнших громадських органiзацiй2 .

Дума погодилася з необхiднiстю надання для потреб унiверситету 1 млн. руб., вiдзначивши велике культурно-полiтичне значення заснування в мiстi саме українського унiверситету3 . А 4 квiтня (22 березня) до Кам'янця-Подiльського, за дорученням Мiнiстерства освiти УНР, прибула делеґацiя Київського українського народного унiверситету (КУНУ), до складу якої входили професори I.Ганицький, I.Огiєнко, В.Дуб'янський та iнженер К.Титаренко. Гостi вивчали питання про можливiсть вiдкриття унiверситетського закладу4 .

18 травня 1918 р. рада лекторiв КУНУ обрала вiдповiдальним за вчасне вiдкриття унiверситету в Кам'янцi на Подiллi I.Огiєнка. 22 травня та ж рада проголосувала за рiшення призначення його "в. о. ректора Кам'янецького унiверситету", а вже 6 липня I.Огiєнко прибув до мiста5 . Вiдбулося засiдання мiської думи, Де було вирiшено видiлити пiд тимчасове розташування закладу будинок технiчної середньої школи, а для будiвництва нових примiщень - 100 дес. землi й буд-

* Завальнюк Олександр Михайлович - канд. iст. наук, професор, ректор Кам'янець-Подiльського державного унiверситету; Комарнiцький Олександр Борисович - аспiрант кафедри iсторiї України Кам'янець-Подiльського державного унiверситету.

стр. 81

матерiали. Для потреб унiверситету на 5 рокiв асиґнували 1 млн. крб. Було обрано постiйну унiверситетську комiсiю в складi 21 особи6 . Згодом ґубернськi народнi збори ухвалили рiшення про видiлення унiверситетовi 1 млн. крб., а повiтова народна рада - 250 тис. (на 5 рокiв) i 50 тис. крб. - на стипендiї.

17 серпня 1918 р. гетьман України затвердив закон про заснування Кам'янець-Подiльського державного українського унiверситету. Заклад складався з чотирьох факультетiв, але 1918 р. роботу розпочали лише iсторико-фiлологiчний та фiзико-математичний (iз двома вiддiленнями). До видання нового статуту й штатного розкладу українськi унiверситети керувалися росiйським унiверситетським статутом 1884 p., але з обов'язковою умовою, що викладання провадитиметься українською мовою (утiм, допускалися винятки)7 .

Велику роль у пiдготовцi вiдкриття унiверситету в Кам'янцi-Подiльському вiдiграв I.Огiєнко, приват-доцент КУНУ й унiверситету Святого Володимира. Вiн виявляв непохитну твердiсть у реалiзацiї курсу на створення нацiонального унiверситету, який було вiдкрито 22 жовтня 1918 р.8

Попри труднощi (не вистачало викладачiв i необхiдної лiтератури), станом на 1 липня 1919 р. унiверситет складався з 5 факультетiв - iсторико-фiлологiчного, фiзико-математичного, богословського, сiльськогосподарського, правничого9 . У квiтнi 1920 р. тут працювали 10 професорiв, 23 приват-доценти, 21 асистент, 5 лекторiв та астроном-наглядач10 . Професорський корпус формувався з представникiв рiзних регiонiв України й Схiдної Галичини. Так, професори В.Бiднов i М.Хведорiв прибули до Кам'янця з Катеринослава, професор Є.Тимченко - з Києва. Серед викладачiв були видатнi українськi вченi, культурнi та полiтичнi дiячi, зокрема, професор-мовознавець, мiнiстр освiти УНР, згодом головноуповноважений уряду УНР, ректор I.Огiєнко; вiдомий український зоолог П.Бучинський; професор, iсторик П.Клименко; астроном О.Аленич; дослiдник Подiльського краю Ю.Сiцiнський; поет М.Драй-Хмара; екс-прем'єр-мiнiстр, приват-доцент С.Остапенко; екс-мiнiстри Д.Дорошенко й Є.Архипенко, професори П.Клепатський, М.Столярiв, освiтня дiячка С.Русова та iн.11

Восени 1919 р. у вузi навчалося понад 1400 студентiв iз Подiлля, Галичини, Київщини, Слобожанщини, Степової України, Бессарабiї, Чернiгiвщини, Волинi, Полiсся, Московської губернiї та Прибалтики. За нацiональним складом переважали українцi (79,3%), євреї становили 15,1%, поляки - 2,3%, нiмцi - 0,6%, бiлоруси - 0,2%, вiрмени - 0,17%12 .

Крiм читання лекцiй, викладачi закладу провадили значну культурно-освiтню й педагогiчну дiяльнiсть. Восени 1919 р. вони утворили наукове товариство, яке об'єднало 36 членiв. Розпочало роботу й товариство українських економiстiв13 . Було пiдготовлено перший номер "Унiверситетських записок", засновано молодiжний журнал "Нова думка"14 .

Навчальний заклад у своєму розпорядженнi мав 4 корпуси, 24 кабiнети, лабораторiї, обсерваторiю, метео- та бiостанцiю, зразкове поле, а також бiблiотеку, фонд якої становив 33252 книжки15 . Дiяльнiсть Кам'янець-Подiльського унiверситету - це важлива сторiнка культурно-освiтнього життя не лише Подiлля, а й усiєї України, адже вiн був єдиним нацiональним вищим навчальним закладом, що дiяв безперервно в перiод державного суверенiтету України.

Заклад був опорою українського державотворення. Тут проходили пiдготовку волоснi iнструктори, яким належало формувати мiсцевi органи державної влади, читалися лекцiї з українознавства й полiтичного становища для козакiв армiї УНР, мiсцевих робiтникiв i ремiсникiв. Ректорат улаштовував рiзнi курси для вчителiв вищих початкових шкiл та православного духiвництва16 . Функцiонувала 4-рiчна платна гiмназiя для дорослих iз правами для учнiв, де в березнi 1920 р. налiчувалося 150 осiб17 . В унiверситетi українською мовою перекладалися "Дiяння святих апостолiв", цивiльнi та кримiнальнi закони, укладалися словники з iсторiї української мови й правничої термiнологiї. У протистояннi з польським оку-

стр. 82

пацiйним режимом вiдстоювалася українська iдея, захищалися нацiональнi iнтереси в сферi освiти й культури18 .

Крiм того, професура вузу редагувала часописи "Життя Подiлля", "Україна", "Новий шлях". Чимало представникiв професорсько-викладацького складу, будучи прикладом гуманностi й благодiйностi, увiйшли до Подiльської органiзацiї Українського Червоного Хреста (очолював I.Огiєнко), вносили на потреби незаможного студентства певнi суми грошей19 .

Подальшу долю закладу визначила поразка Української революцiї 1917-1921 pp. Першi змiни у вузi вiдповiдно до запроваджуваної єдиної системи освiтнього будiвництва УСРР вiдбулися в липнi 1920 р. їх започаткував комiсар унiверситету А.Волянський - своїм наказом вiн розпорядився закрити богословський факультет, а iсторико-фiлологiчний i правничий реорганiзувати у факультет соцiальних наук20 . 9 сiчня 1921 р. науково-шкiльна рада Кам'янець-Подiльського унiверситету, вiдповiдно до розпорядження вiддiлу вузiв Наркомосу УСРР вiд 31 серпня 1920 p., реорганiзувала заклад в Академiю теоретичних знань, а з 2 лютого 1921 р. - в Iнститут теоретичних наук у складi трьох автономних iнститутiв: фiзико-математичних, гуманiтарних i сiльськогосподарських наук. Уся система викладання в iтенi подiлялася на 3 концентри21 .

26 лютого 1921 р. колеґiя Укрголовпрофосу прийняла рiшення про реорганiзацiю Iнституту теоретичних наук у два самостiйнi навчальнi заклади - iнститут народної освiти (IНО) та сiльськогосподарський iнститут. IНО був сформований на базi двох факультетiв - фiзико-математичного та соцiальних наук, а також пiдготовчого вiддiлення, де налiчувалося 1817 студентiв22 .

18 жовтня 1921 р. було скасовано фiзико-математичний i соцiально-гуманiтарний факультети, а натомiсть утворено факультет професiйної освiти, який дiяв у складi трьох курсiв. Навчання вiдбувалося в семи секцiях. Iз числа студентiв нового набору та незначної частини попереднього складу студентської молодi було утворено факультет соцiального виховання в складi першого курсу. Тут готували вчителiв-вихователiв дитячих садкiв, освiтнiх закладiв для дiтей iз вадами здоров'я та шкiл-семирiчок23 .

Тривав курс на "пролетаризацiю" вузу, у результатi чого навеснi 1922 р. iз 887 студентiв залишилося лише 252. Пiсля лiтньо-осiннього прийому "надiйної молодi" було звiльнено ще 250 осiб "нетрудового елементу" (в листопадi залишалося 256 студентiв i 73 слухачi пiдготовчих курсiв)24 . Iз березня 1921 р. почалися обшуки в помешканнях викладачiв. Частина з них потрапила до в'язницi без пояснення причин i пред'явлення звинувачень. Пiд час "чистки" було звiльнено провiдних професорiв i доцентiв - Є.Сташевського, М.Драй-Хмару, П.Клименка, М.Грiнченка та iн.25

26 жовтня 1922 р. заклад пережив ще одну реорганiзацiю: президiя Укрголовпрофосу Наркомату освiти УСРР ухвалила перетворити його на навчальний заклад соцiального виховання з двома вiддiленнями (дошкiльним i шкiльним) на базi математичних, природничих та соцiально-економiчних наук iз профосiвським розгалуженням на II-III курсах. Завданням iнституту була пiдготовка вихователiв дошкiльних установ, дитячих будинкiв та вчителiв семирiчних шкiл. 1923 р. лiрсвiдували факультет професiйної освiти, хiмiчне вiддiлення факпрофосу видiлялося в самостiйну структуру з вiддiленнями силiкатним i бродильних речовин -на його базi було вiдкрито хiмiчний технiкум. У сiчнi 1923 р. з IНО були злитi вищi педагогiчнi курси iм. М.Драгоманова, якi iснували при ньому26 .

Iз жовтня 1923 до 1929 pp. ректором навчального закладу працював професор В.Геринович27 . Дещо полiпшилося становище викладачiв та студентiв, яким почали виплачувати заробiтну платню й стрiпєндiю. 1924 р. через слабкiсть матерiальної бази Вiнницький iнститут народної освiти було розформовано й злито з Кам'янець-Подiльським IНО. Це позитивно позначилося на матерiальному забезпеченнi процесу пiдготовки фахiвцiв, збiльшився фонд навчальної лiтератури. То-

стр. 83

дi ж при iнститутi було засновано ботанiчний сад, в якому 1925 р. налiчувалося до 400 рiдкiсних видiв рослин28 .

1925 р. в IНО було скасовано посаду полiтичного комiсара й утворено правлiння iнституту з 5 осiб, очолюване ректором. Восени 1924 р. в закладi вiдбулася остання соцiально-академiчна чистка студентiв (виключили 51 особу)29 .

Iз 1928 р. розпочав роботу факультет пiдготовки вчителiв початкових класiв. Iз квiтня 1929 р. вiдкрилися чотиримiсячнi курси пiдготовки абiтурiєнтiв (70 осiб), а з осенi - рiчнi пiдготовчi курси та робiтфак iз трирiчним термiном навчання30 .

До листопада 1927 р. Кам'янець-Подiльський IНО випустив 229 фахiвцiв. Серед них - вiдомi в Українi письменник I.Днiпровський, бiолог Г.Молоткiвський, ботанiк М.Любинський, географ К.Геренчук, майбутнi викладачi iнституту В.Герасименко, А.Розенкранц, М.Хитькiв, Ю.Фiль, Л.Iзбинський, В.Панасюк та iн.

Протягом 20-х pp. в iнститутi провадилася значна науково-дослiдна робота, її осередками були фаховi кафедри, наукове товариство, а з лiта 1921 р. - науково-дослiдна кафедра, яка подiлялася на 2 секцiї: культури (керiвник - професор I.Любарський) й економiки сiльського господарства (керiвник - професор В.Геринович). У рамках першої секцiї дiяли пiдсекцiї iсторiї та археологiї, лiнґвiстики, лiтератури та мистецтва. У другiй - функцiонували пiдсекцiї бiологiї, зоологiї й геологiї. Очолювали кафедру почергово Є.Сташевський, П.Клименко, Ф.Кондрацький. Iз 1927 р. пiдроздiл подiлявся вже на 3 секцiї31 .

У червнi 1925 р. на базi IНО було створено Кам'янець-Подiльське краєзнавче товариство при Всеукраїнськiй академiї наук на чолi з В.Гериновичем. Однак невдовзi його дiяльнiсть, до якої була залучена антирадянська в минулому iнтелiґенцiя, насторожила владнi структури - з посади ректора було звiльнено В.Гериновича, а Кам'янець-Подiльський IНО серед iнших 8 навчальних закладiв України сталiнський режим визнав контрреволюцiйним. Улiтку 1929 р. мiсцеве вiддiлення ДПУ намагалося органiзувати процес Кам'янецької фiлiї "СВУ" ("керiвник" - Ю.Сiцiнський). Було заарештовано низку викладачiв, активних дiячiв Кам'янецького наукового товариства - Д.Богацького, Ю.Фiля, Ю.Сiцiнського, А.Шумлянського, колишнього керiвника Кам'янецької "Просвiти" О.Кожухiва. Мiсцевiй владi не вдалося органiзувати великого процесу. Наприкiнцi 1929 р. з комсомолу виключили студентiв, якi стояли на "троцькiстських позицiях"32 .

1930 р. IНО перейменували на iнститут соцiального виховання (IСВ) з трирiчним термiном навчання, який мав єдиний однойменний факультет i 4 вiддiлення: агробiологiчне, технiко-математичне, iсторико-економiчне та мовно-лiтературне. Прийом студентiв провадився двiчi на рiк - навеснi й восени. Вiдбулися суттєвi змiни в структурi адмiнiстрацiї вузу. Замiсть ректора запроваджувалася посада директора, а замiсть декана - завiдувача факультету. У 1930-1933 pp. посади директорiв почергово посiдали Ф.Кондрацький, П.Палько, В.Четвериков, а з жовтня 1933 р. - Н.Тостоган. Лiквiдовувалося правлiння iнституту, засада виборностi директора, його заступникiв, деканiв (заступникiв) факультету. Натомiсть при директоровi створювалася вчена рада, яка мала дорадчий характер i складалася з викладачiв, представникiв партiйної, профспiлкової й комсомольської органiзацiй33 .

Вiдповiдно до директив ВКП(б) i КП(б)У прийом до вузу здiйснювався на класовiй основi. На 1 сiчня 1933 р. серед студентiв денної форми навчання частка робiтникiв i колгоспникiв становила 87%, членiв партiї й комсомольцiв - 60%. На 1 жовтня 1931 р. тут навчалося 563 студенти, у березнi 1932 р. - 540, у сiчнi 1933 р. - 50734 .

1932 р. в iнститутi працювало 10 професорiв, 9 доцентiв, 10 асистентiв, 4 викладачi. Функцiонувало 9 кафедр: дiалектичного матерiалiзму (завiдувач - професор В.Четвериков), iсторiї (професор А.Палько), економiки (професор Дреус), педагогiки (в. о. професора М.Курневич), педологiї (доцент Г.Бутко), математики (професор Л.Карета), фiзики (професор В.Бернацький), природничих дисциплiн (професор В.Храневич), мови (професор I.Любарський). Незабаром було засновано кафедри технiчних дисциплiн i вiйськової пiдготовки35 .

стр. 84

Чорною смугою по iнституту пройшов голод 1932-1933 pp. Замiсть хлiба видавали малай. У студентськiй їдальнi першi страви готувалися з молодого бур'яну, як наслiдок - восени-взимку 1932 р. навчання залишили близько 100 студентiв. Поширювалися iнфекцiйнi хвороби. Рiзко погiршився життєвий рiвень викладачiв. Навчальнi примiщення не опалювалися.

На початку 30-х pp. iнститутськi кадри зазнали безпiдставних полiтичних репресiй. Спочатку було "викрито" "контрреволюцiйну петлюрiвську шкiдницьку групу" I.Любарського, до складу якої нiбито входили Г.Бутко, А.Розенкранц, Миронець та iн. 1933 р. каральнi органи заарештували колишнiх ректорiв: В.Гериновича, Ф.Кондрацького, П.Палька. Пiзнiше жертвами наклепiв i свавiлля сталiнiстiв стали викладачi В.Бернацький, М.Драй-Хмара, П.Клепатський, I.Кулик та iн.36

1933-1934 навч. року IСВ реорганiзували в педагогiчний iнститут iз чотирирiчним термiном навчання, але продовжити роботу не вдалося. На пiдставi розпорядження наркома освiти УРСР Кам'янець-Подiльський педiнститут був лiквiдований. Студенти й матерiальна база розподiлялися мiж Київським, Черкаським, Одеським, Нiжинським i Вiнницьким педiнститутами. Частина стародрукiв i рiдкiсних видань бiблiотеки були переданi ВУАН, iнша лiтература - до обласної бiблiотеки, облдержархiву та краєзнавчого музею, у т. ч. й орнiтологiчна колекцiя37 . Примiщення iнституту перейшли в розпорядження вiйськового вiдомства.

1939 р. в Кам'янцi-Подiльському було вiдкрито учительський iнститут iз дворiчним термiном навчання в складi двох факультетiв - iсторико-фiлологiчного й мовно-лiтературного (українське та росiйське вiддiлення). Обидва факультети мали заочну форму навчання. Iнститут готував учителiв 5-7 класiв38 .

Бракувало обладнання для навчальних кабiнетiв, науково-методичної лiтератури, не було спортивного залу. Через вiдсутнiсть досвiдчених викладачiв до викладацької роботи залучали випускникiв унiверситетiв та iнститутiв 1939-1940 pp., учителiв середнiх шкiл. Обiзнанiстю й наполегливiстю видiлялися викладачi О.Кiльчевський, Т.Лабзiна, Л.Лаврик, Т.Невкипiлий, А.Рубапiевський, В.Ручко, С.Сiтак, П.Цикра. Деяких викладачiв "за непридатнiстю" було звiльнено39 . У вереснi 1940 р. в iнститутi було створено деканати й кафедри: марксизму-ленiнiзму, української та росiйської мови й лiтератури, iсторiї, педагогiки40 .

На 1 вересня 1940 р. в iнститутi навчалося вже 482 студенти. Але восени того ж року вiдбувся вiдсiв студентської молодi через запровадження урядом платнi за навчання у вузах - як наслiдок, на 1 сiчня їх нараховувалося всього 372. За два навчальнi роки дещо змiцнилася матерiальна база: обладнувалися кабiнети, фонди бiблiотеки зросли до 20 тис. примiрникiв41 .

Не всi з 200 випускникiв 1941 р. змогли отримати дипломи, оскiльки пiшли добровольцями на фронт одразу ж по завершенню останнього iспиту42 . 2 липня 1941 р. у зв'язку з наближенням фронту iнститут припинив своє iснування. Пiд час окупацiї повнiстю було знищено й до того небагату матерiальну базу iнституту, яку не вдалося евакуювати. Лише угорськi пiдроздiли, якi першими ввiйшли до мiста, знищили, зiпсували та пограбували матерiальних цiнностей на суму 1000325 руб., у т.ч. iнститутську бiблiотеку на суму 220 тис. руб. Усього ж за роки лихолiття збитки склали 2 млн. 600 тис. руб. На початку 1944 р. нiмецькi окупанти висадили в повiтря примiщення iнституту по вул. Московськiй43 .

1 вересня 1944 р. розпочалися заняття на мовно-лiтературному факультетi. Згодом до навчання приступили iсторичний та фiзико-математичний факультети. Наприкiнцi 1944-1945 pp. у вузi навчалося 178 студентiв. Пiдготовчi курси мали 60 слухачiв44 . Усi вони отримували стипендiї, але проживали на квартирах.

1945 р. здiйснено випуск 20 вчителiв, 1946 р. - 172, 1947 р. - 174, у т.ч. 69 iз заочного вiддiлу. Дiяли 7 кафедр (1 квiтня 1947 р. лiквiдували вiйськову кафедру), Де працювали 28 штатних викладачiв, з яких тiльки один мав науковий ступiнь45 .

Навчальний заклад мав допомiжне господарство, але через посуху врожай був поганим. Iз державних фондiв кожен студент отримав у середньому по 2 куски ми-

стр. 85

ла, одну пару взуття, 5-6 м мануфактури, один костюм i двi сорочки. Викладачам видiлили по 2-3 складометри дров, гас для освiтлення, городи. 108 студентiв розмiстили у двох невеличких гуртожитках, проте бiльшiсть iз них змушена була проживати у т.зв. "кутках". При iнститутi працювали продуктовий магазин i їдальня46 .

1947-1948 навч. року в життi закладу сталися важливi змiни: студентам повернули реквiзований гуртожиток, бiблiотечний фонд зрiс до 13283 примiрникiв47 . Зростав студентський континґент заочного вiддiлення. На 1 сiчня 1945 р. заочним навчанням було охоплено 503 особи, на 1 травня 1946 р. - 580, на 1 липня 1947 р. - 800, на 1 липня 1948 р. - 1033. Для них у Кам'янцi-Подiльському й Проскуровi були створенi консультпункти48 .

1948-1949 навч. року заклад було реорганiзовано в педiнститут iз чотирирiчним термiном навчання. План прийому студентiв на 1-й курс був визначений у межах 200 осiб. Збiльшувався викладацький колектив, який 1950 р. налiчував 48 осiб, у т.ч. 8 доцентiв i кандидатiв наук49 . 1949-1950 навч. року вiдкрито факультет фiзичного виховання.

1950-тi pp. стали роками змiцнення вузу. Якщо 1951 р. було 12 загальноiнститутських та факультетських кафедр, то вже 1952-1953 навч. року - 14, якi об'єднали 76 штатних викладачiв. Проте вже 1955 р. через "скорочення штатiв" число кафедр скоротилося до 1050 .

Протягом 1950-х pp. 12 викладачiв iнституту (В.Демиденко, В.Тищенко, I.Зеленюк, Є.Єлинецький, I.Слизький, А.Ткачук, Д.Цимбалюк, О.Бойко, Л.Бондарев, М.Брицин, В.Голєв, К.Заблоцька, М.Чернущенко) здобули науковi ступенi кандидатiв наук. 1953-1962 pp. у свiт вийшли 12 томiв "Записок Кам'янець-Подiльського державного педагогiчного iнституту"51 .

1956 р., у зв'язку iз закриттям Кам'янець-Подiльського педучилища, його двоповерхове примiщення з флiґелем i садом (вул. Ґаґарiна, 47) перейшло в розпорядження педiнституту - тут розмiстився факультет фiзвиховання, а у флiґелi влаштували студентський чоловiчий гуртожиток. Тодi ж iнститут отримав мiський стадiон у центрi мiста. 1958 р. фонди бiблiотеки становили 200 тис. примiрникiв (це був найбiльший такий заклад областi). 1956-1957 навч. року почала виходити iнститутська багатотиражка "Радянський студент". У перiод iз 1958 до 1960 pp. в парку колишнього графського маєтку, що бiля с Голоскiв, було створено спортивно-оздоровчий табiр для лiтнього вiдпочинку студентiв52 .

1960 р. iнститут поповнився четвертим факультетом - педагогiки й методики початкового навчання зi щорiчним прийомом 50 осiб. Наступного року тут з'явилося заочне вiддiлення (100 осiб). У структурi заочного навчання було створено загальнонауковий факультет iз вiддiленнями української та росiйської мов i лiтератури, математики, iсторiї, iноземної мови, романо-ґерманських мов i лiтератури, бiблiотекознавства й бiблiографiї, журналiстики, юриспруденцiї53 .

1964 р. в складi iсторико-фiлологiчного факультету було вiдновлено iсторичний вiддiл, а в травнi 1968 р. на базi зазначеної структури створено два самостiйнi факультети - iсторичний i фiлологiчний54 . Одночасно було лiквiдовано загальнонауковий факультет.

У 60-х pp. значно пiдвищився якiсний рiвень викладацького складу. Докторськi дисертацiї захистили Л.Коваленко (1965 р.) i М.Брицин (1967 p.), кандидатськi: I.Iвах, П.Свiдер, Р.Ростикус, Д. Марченко, I.Винокур, О.Степенко, Ф.Петляк, М.Александра, В.Житкевич, I.Гнатенко, Г.Краєвська, Ю.Скринник, К.Константинов, М.Скорський, А.Грицюк, С.Вайнтруб, Н.Грипас, А.Копилов, Ф.Кравченко, В.Нечипоренко, В.Зайцев. Завдяки цьому вже 1965-1966 навч. року на 14 кафедрах i в предметнiй комiсiї музики й спiвiв, де загалом налiчувалося 140 штатних викладачiв, працювали доктор наук, 29 доцентiв i кандидатiв наук. До кiнця десятилiття цi показники зросли вiдповiдно до 160, 2 i 3955 .

Кiлькiсно зростав студентський континґент. 1965 р. в iнститутi навчались 3691 студент, у т.ч. з вiдривом вiд виробництва 1325 осiб, без вiдриву - 1539, на

стр. 86

загальнонауковому факультетi - 827. Наприкiнцi 1960-х pp. число студентiв до-сягло 4486 осiб. Пiд керiвництвом досвiдчених викладачiв їх залучали до наукової роботи. Так, 1963 р. в роботi 19 гурткiв наукового студентського товариства брали участь 492 студенти, а 1968 р. працювали 22 гуртки, якi об'єднували 534 юнакiв i дiвчат. На початку 1966-1967 навч. року на договiрнiй основi мiж мiнiстерствами освiти Української РСР i Узбецької РСР до iнституту прибула перша група студентiв-узбекiв (25 майбутнiх учителiв росiйської мови)56 .

1963 р. завершилася вiдбудова й реконструкцiя колишнього навчального корпусу Кам'янець-Подiльського унiверситету та IНО. У сiчнi 1966 р. iнститут одержав новий гуртожиток на 550 мiсць, чим було значно полiпшено побутовi умови студентiв57 .

Не менш плiдними в роботi вузу були й наступнi десятилiття. Пiсля того, як 5 грудня 1966 р. раптово помер I.Зеленюк, вуз очолював I.Iвах (1966-1977 pp.), a з 1977 р. цю посаду обiйняв А.Копилов.

Розвивалася матерiальна база. 1972 p., пiсля добудови, у головному корпусi було вiдкрито їдальню на 240 мiсць, читальний зал на 200 осiб, книгосховище на 500 тис. томiв. Уже 1974-1975 навч. року бiблiотечний фонд iнституту становив 520616 примiрникiв, а протягом 1981-1987 pp. вiн зрiс на 50 тис. i нараховував 750 тис. книг. 1986 р. педiнститут отримав три корпуси, навчальна площа збiльшилася на 7 тис. кв. м58 . 1974, 1981, 1987 pp. було збудовано ще 3 гуртожитки (1520 мiсць)59 .

Iз 1970 по 1982 pp. захищено 3 докторських i 40 кандидатських дисертацiй. Якщо 1974 р. на 17 кафедрах працювало 176 науково-педагогiчних працiвникiв, з яких 2 були докторами наук, професорами, а 50 - кандидатами наук, доцентами, то вже 1981 р. цi показники становили вiдповiдно 225, 6 i 72. 1988 р. з-помiж 243 осiб викладацького складу 97 (майже 40%) мали науковi ступенi60 .

Поступово збiльшувався студентський континґент. 1971 р. у вузi навчалося 4016 студентiв, у т.ч. з вiдривом вiд виробництва 1712 осiб, на заочному вiддiленнi - 2304; 1975 р. - вiдповiдно 4009, 1964 i 2045; 1981 р. - 3936, 2353 i 1583; 1986 р. - 4105, 2192 i 1313. Студенти активно займалися науково-дослiдною й науково-експериментальною роботою. Якщо 1977-1978 навч. року працювало 44 студентськi науковi гуртки й 38 проблемних груп, якi об'єднували 1685 студентiв, то вже 1982 р. 117 таких iнституцiй мали у своєму складi 1929 студентiв. Вуз тричi ставав переможцем серед педагогiчних закладiв України за пiдсумками всесоюзних конкурсiв студентських робiт iз суспiльних дисциплiн61 .

1 викладач i 5 студентiв стали факелоносцями олiмпiйського вогню, а студентка Надiя Ткаченко на XXII Олiмпiйських iграх виборола золоту медаль. Тiльки за 6 рокiв (1976-1982 pp.) факультетом фiзичного виховання було пiдготовлено 15 майстрiв спорту, 430 кандидатiв у майстри спорту, першорозрядникiв62 .

Гучну славу мала художня самодiяльнiсть. Ансамбль танцю "Горлиця" ставав лауреатом мiжнародних фестивалiв. Сам ансамбль, оркестр народних iнструментiв, хорова капела були удостоєнi високого звання народних. Викладачi й студенти ставали лауреатами всесоюзних i республiканських конкурсiв63 .

Пiд час лiтнiх канiкул ("третiй трудовий семестр") студенти працювали в будiвельних i сiльськогосподарських загонах областi. Лише 1976-1980 pp. у них взяли участь 1500 осiб. Загалом за 9 рокiв (1972-1975, 1980-1982, 1984-1986 pp.) вони освоїли 4902756,2 руб. Об'єднаний будiвельний загiн вузу тричi перемагав у суперництвi з-помiж загонiв областi. Крiм того, студенти-будiвельники працювали в iнших областях України, Казахстану, у Тюменськiй областi, брали участь у будiвництвi мiського будинку зв'язку, цементного та цукрового заводiв64 . 1986 р. студзагони iм. С.Корольова й "Ентузiаст" будували житловi будинки для евакуйованих iз зони Чорнобильської АЕС65 .

Iз 1967 р. функцiонував факультет громадських професiй - до 1986 р. його випускниками стали 6869 осiб. Щороку майже 500 студентiв, об'єднаних у 20-30 педзагонiв, виїжджали в пiонерськi табори як старшi пiонервожатi, екскурсоводи ~ на турбази, органiзатори виховної роботи - на дворовi майданчики. Iз 1975 р.

стр. 87

працював спецiальний педзагiн (50 студентiв рiзних факультетiв) для роботи з важковиховуваними пiдлiтками66 .

Вiд 1968 р. у вузi працювали курси поглибленої перепiдготовки учителiв, через якi пройшло понад 10 тис. осiб iз чотирьох областей України. 1981 р. було вiдкрито пiдготовче вiддiлення - з 447 слухачiв, якi тут навчалися (1981-1985 pp.), 365 були зарахованi до складу першокурсникiв iнституту67 .

1973 р. вiдсоток викладачiв з ученими ступенями й званнями становив 19,6%, 1976 р. - 33%, 1981 р. - 34%, 1988 р. - 40%. Водночас у 1982 р. середньореспублiканський показник становив 40,5%. Незначною була кiлькiсть виконаних викладачами монографiй - за перiод iз 1975 до 1980 pp. було видано лише 3 монографiчних дослiдження замiсть запланованих 32 (у середньому на один педагогiчний вуз Української РСР тодi припадало 13,5 монографiй)68 .

У 1990-х pp. зросла кiлькiсть українознавчих дисциплiн, було вiдкрито кафедру iсторiї України, на iсторичному факультетi розробили новий навчальний план, в якому чiльне мiсце посiла iсторiя України. З'явилися новi навчальнi дисциплiни: релiгiєзнавство, соцiальна екологiя, соцiальна психологiя, основи економiчної теорiї, полiтологiя, соцiологiя, дiлова українська мова, археологiя України, iсторiя Подiлля, українська й зарубiжна культура69 . У навчальному процесi втiлювалися рiзнi форми й методи навчання: проблемнi лекцiї, семiнари, дидактичнi, дiловi iгри. Серйозна увага придiлялася самостiйнiй роботi студентської молодi. Запроваджувалися новi форми контролю за якiстю навчання: атестацiї, рейтинґова, модульна системи70 .

У квiтнi 1992 р. було вiдкрито шостий факультет - дефектологiчний (iз вересня 1997 р. - факультет розвитку людини), який здiйснював пiдготовку соцiально-педагогiчних працiвникiв спецзакладiв для дiтей iз психологiчними вадами. Iз 1993 р. функцiонує факультет перепiдготовки iз спецiальностi "Практична психологiя"71 .

Падiння престижу професiї вчителя, низька соцiальна захищенiсть стали причиною зниження якiсного показника успiшностi студентiв. Якщо 1988-1989 навч. року вiн становив 51,2%, то вже 1991-1992 навч. року - 45,9%. Значною мiрою через цi та iншi причини зменшився конкурс на вступних iспитах. 1996 р. вуз фiнансувався лише за двома статтями: зарплата й стипендiя, але й цi грошi надходили нереґулярно. На 30 осiб скоротилися штати iнституту72 .

Незважаючи на цi негаразди, матерiально-технiчна база навчання зростала. Було створено 6 комп'ютерних класiв, обладнано вiдеотеку, оформлено вiдеоаудиторiї, створено науково-дослiдну лабораторiю з етнологiї. Розширювалося застосування комп'ютерних програм iз рiзних навчальних дисциплiн. Фонди наукової, навчально-методичної та перiодичної лiтератури досягли майже 800 тис. примiрникiв73 .

Якiснi змiни вiдбулися серед професорсько-викладацького складу. Якщо 1993 р. в iнститутi працювало 11 докторiв наук, професорiв, 133 доценти, кандидати наук, то вже 1996 р. навчально-виховний процес забезпечували 264 науково-педагогiчних працiвники, серед яких 28 докторiв наук, професорiв, 170 кандидатiв наук, доцентiв, якi об'єднувалися у 27 кафедр. За цим показником заклад посiв одне

3 перших мiсць серед педвузiв України74 . Iз 1992 р. у вузi функцiонує аспiрантура, пiдготовка науково-педагогiчних кадрiв у якiй здiйснюється за 14 спецiальностями75 .

За 1994-1996 pp. з iнiцiативи й на базi iнституту проведено 40 мiжнародних, усеукраїнських та реґiональних науково-теоретичних i науково-практичних конференцiй, симпозiумiв та семiнарiв. Викладачi опублiкували 1482 працi загальним обсягом 1334 друк, арк., у т.ч. 24 монографiї, 42 пiдручники й посiбники76 .

В iнститутi сформувалася система нацiонального виховання (цьому сприяли 4 колективи, якi мали почесне звання народних). До хорової капели, оркестру українських народних iнструментiв, ансамблю народного танцю "Горлиця" долучились ансамбль народної музики, ряд колективiв художньої самодiяльностi. Серед студентiв - заслужений майстер спорту, учасник Олiмпiйських iгор 1996 р. в Атлантi, 11 майстрiв спорту мiжнародного класу, 27 майстрiв спорту України, у т.ч. 25 чемпiонiв та призерiв свiту i Європи77 .

стр. 88

28 червня 1997 р., за пропозицiєю Мiнiстерства освiти України на базi iнституту створено Кам'янець-Подiльський державний педагогiчний унiверситет78 .

За останнi роки заклад перетворився на багатопрофiльний. Освiтня дiяльнiсть здiйснюється за освiтньо-квалiфiкацiйними рiвнями "бакалавр", "спецiалiст", "магiстр". З 24 сiчня 2002 р. ректором унiверситету працює О.Завальнюк.

За 1999-2004 pp. штатну чисельнiсть науково-педагогiчних працiвникiв збiльшено iз 232 до 499 осiб, причому число докторiв наук, професорiв зросло з 25 до 40, а кандидатiв наук, доцентiв iз 163 до 251 осiб79 .

Загалом якiсний склад професорсько-викладацьких кадрiв, якi працюють на 40 кафедрах унiверситету на штатнiй основi, становить 69%. За всi роки iснування закладу пiдготовлено понад 42 тис. фахiвцiв. Серед них - письменники Л.Дмитерко й М.Годованець, лауреати Державної премiї України в галузi науки й технiки: академiк НАН України, директор Iнституту iсторiї України НАНУ В.Смолiй, доктор фiзико-математичних наук, професор кафедри диференцiальних рiвнянь Київського нацiонального унiверситету iм. Т.Г.Шевченка Д.Мартинюк, доктор iсторичних наук, завiдувач кафедри всесвiтньої iсторiї В.Степанков, доктор фiзико-математичних наук, завiдувач кафедри диференцiальних рiвнянь i прикладної математики Ю.Теплiнський; академiк НАН України, директор Iнституту ядерних дослiджень НАНУ I.Вишневський, видатнi спортсмени та тренери Н.Ткаченко, I.Турчин i гандболiстки леґендарного київського "Спартака", А.Боднарчук та iн.80 , понад 300 докторiв i кандидатiв наук.

27 вересня 2001 р. факультет розвитку людини реорганiзовано в Iнститут соцiальної реабiлiтацiї та розвитку дитини, який є єдиним закладом такого типу в Українi81 . 2002 р. в м. Шепетiвка створено навчально-консультацiйний центр, послугами якого користується значна частина студентiв iз пiвнiчних районiв областi82 . На фiлологiчному факультетi проведено реструктуризацiю. З'явилося три окремих факультети: iноземної та української фiлологiї, природничо-економiчний. Активно працюють традицiйнi факультети: iсторичний, фiзико-математичний, педагогiчний, факультет фiзичної культури, довузiвської пiдготовки, перепiдготовки спецiалiстiв iз вищою педагогiчною освiтою, пiслядипломної освiти. 2002-2004 pp. кiлькiсть спецiальностей i спецiалiзацiй, за якими ведеться пiдготовка фахiвцiв, зросла до 45.

Студентство представляє Хмельницьку, Тернопiльську, Чернiвецьку, Житомирську, Вiнницьку, Закарпатську, Iвано-Франкiвську, Київську та iншi областi України. На 1 вересня 2004 р. у вузi налiчувалося 7,5 тис. студентiв i магiстрантiв, у тому числi 3708 за денною та 3471 - за заочною формами навчання. За рахунок державних коштiв навчалося 2389 осiб iз вiдривом вiд виробництва та 585 - без вiдриву. Студенти унiверситету здобули низку яскравих перемог. Так, I.Мерленi стала олiмпiйською чемпiонкою (2004 p.), а I.Гепiко - чемпiоном Європи, дворазовим призером чемпiонатiв свiту з легкої атлетики83 .

Значна увага придiляється комп'ютеризацiї навчального процесу - в унiверситетi функцiонує 13 комп'ютерних класiв, а парк комп'ютерiв налiчує 327 одиниць84 . Фонди бiблiотеки мають 881150 книг i журналiв. За 2002 - сiчень 2005 pp. вони зросли на 65 тис. примiрникiв85 .

Нинi унiверситет вiдомий як важливий науковий центр реґiону. Лише за 2003-2004 pp. було опублiковано 3383 працi, у т.ч. 39 монографiй, 131 пiдручник i навчальний посiбник, 148 методичних розробок i рекомендацiй, понад 2,2 тис. статей у наукових журналах i фахових збiрниках. 2001-2004 pp. проведено 78 мiжнародних, усеукраїнських, реґiональних i вузiвських конференцiй. Упродовж 1996 - початку 2005 pp. захищено 8 докторських i 72 кандидатських дисертацiї86 .

17 березня 2003 р. Кабiнет Мiнiстрiв видав розпорядження N148-р "Про Утворення Кам'янець-Подiльського державного унiверситету"87 . Голова Верховної Ради України В.М.Литвин, який побував у закладi, наголосив: "...ваш унiверси-

стр. 89

тет, що один iз перших постав iз волi української державної влади, просто зобов'язаний бути взiрцем i прикладом"88 .

-----

1 Свято Подiлля (Кам'янець-Подiльський). - 1918. - 22 жовтня; Державний архiв Хмельницької областi (далi - ДАЗГ.О). - Ф.249. - Оп.1. - Спр.188. - Арк.29.

2 Пащенко О. Заснування Кiм'янець-Подiльського державного українського унiверситету // Наша культура: науково-лiтературний мiсячник. - Варшава, 1936. - Кн. 5(14). - С.338-340; Свято Подiлля. -1918. - 22 жовтня; ДАХО. - Ф.Р.582. - Оп.1. - Спр.З. - Арк. 2, 3; Ф. 249. - Оп.1. - Спр.188. - Арк.29; Центральний вiйськово-iсторичний архiв Росiї. - Ф.2129. - Оп.5. - Спр.14. - Арк.25.

3 Державний архiв мiста Києва (далi - ДАМК). - Ф. 936. - Оп.1. - Спр.1. - Арк. 9, 10; ДАХО. - Ф. 249. - Оп. 1. - Спр. 188. - Арк.29.

4 ДАХО. - Ф. Р.582. - Оп.1. - Спр. 3. - Арк. 2, 3.

5 ДАМК. - Ф. Р. 936. - Оп.1. - Спр. 8. - Арк. 28 зв.

6 Копилов А.О., Завальнюк О. М. Кам'янець-Подiльський державний український унiверситет: вiд iдеї заснування до лiквiдацiї (1917-1921 pp.) //Укр. iст. журн. - 1999. - N4. - С. 43.

7 Державний вiсник. - 1918. - 29 серпня; ДАХО. - Ф. 582. - Оп. 1. - Спр. 3. - Арк. 86.

8 Завальнюк О. М. I.I.Огiєнко i Кам'янець-Подiльський державний український унiверситет (1918-1920 pp.) // Науковi працi iсторичного факультету [Кам'янець-Подiльського державного педагогiчного iнституту]. - Кам'янець-Подiльський, 1996. - Т. 2. - С 90-103; Завальнюк О. М., Копилов А.О. Дiтище Iвана Огiєнка // Дивокрай: науково-краєзнавчий альманах. - Вип. 1: Пiвденно-Схiдна Волинь. - [Хмельницький], 1995. - С. 82-89.

9 ДАХО. - Ф. Р.302. - Оп. 1. - Спр. 5. - Арк. 2; Центральний державний архiв вищих органiв влади й управлiння України (далi - ЦДАВО України). - Ф. 2582. - Оп. 1. -Спр. 187. - Арк. 36, 43.

10 Там само. - Ф. 582. - Оп. 1. - Спр. 146. - Арк. 37.

11 Вiдродження (Київ). - 1918. - 17 серпня; Огiєнко I. Моє життя: автобiографiчна хронологiчна канва // Наша культура. - Варшава, 1936. - Кн. 8-9 (17). - С. 513; Український iсторик. - Ч. 1-4 (104-107). - Т. 27. - Нью-Йорк; Торонто; Мюнхен, 1990. - С. 84; ДАХО. - Ф. Р.582. - Оп. 1. - Спр. 3. - Арк. 23.

12 ДАХО. - Ф. Р.302. - Оп. 1. - Спр. 5. - Арк. 2.

13 Там само. - Ф. Р.302. - Оп. 1. - Спр. 49. - Арк. 36; Наш шлях. - 1920. - 6 червня; Трудова громада. - 1919. - 24 вересня.

14 Колпакова О.В. Кам'янець-Подiльський український унiверситет (1918-1921) // Проблеми iсторiї України: факти, судження, пошуки. - К., 1994. - Вип. 3. - С 24.

15 Огiєнко I. Рятування України: на тяжкiй службi своєму народовi. - Вiннiпеґ, 1968. - С.51; Освiта (Кам'янець-Подiльський). - 1919. - N5. - С. 28; Трудова громада (Кам'янець-Подiльський). - 1919. - 21 вересня; Україна (Кам'янець-Подiльський). -1919. - 22 жовтня.

16 Подольский край. - 1919. - 28 июня, 17 июля; Вiсник Української Народної Республiки (Кам'янець-Подiльський). - 1919. - 16 липня; Визволення (Кам'янець-Подiльський). - 1919. - 29 червня; Трудова громада. - 1919. - 14, 19 серпня, 9 вересня, 8 жовтня, 13 листопада; Україна. - 1919. - 21 жовтня; ДАХО. - Ф. Р.582. - Оп. 1. - Спр. 92. - Арк. 3, 3 зв; Спр. 16. - Арк. 155.

17 Копилов А.О., Завальнюк О.М. Назв, праця. - С. 28; ДАХО. - Ф. Р.582. - Оп. 1. -Спр. 111. - Арк. З зв; Ф. 249. - Оп. 3. - Спр. 188; Арк. 29. - Спр. 190. - Арк. 13, 14.

18 Завальнюк О.М. Кам'янець-Подiльський державний український унiверситет - опора українського державотворення (1918-1920 pp.) // Симон Петлюра у контекстi визвольних змагань: 36. наук, праць. - Фастiв, 1999. - С. 163-170.

19 ДАХО. - Ф. Р.582. - Оп. 1. - Спр. 137. - Арк. 18 зв.; Наш шлях. - 1920. - ЗО сiчня, 14 лютого.

20 Мельник Е.М., Фiлiнюк А.Г. Кам'янець-Подiльський iнститут народної освiти: розвиток, досягнення та утрати (1921-1930 pp.) // Освiта, наука i культура на Подiллi: 36. наук, праць. - Кам'янець-Подiльський, 1998. - Т. 1. - С. 29.

21 Копилов А.О., Завальнюк О.М. Кам'янець-Подiльський державний український унiверситет. - С. 33, 34.

22 Геринович В. До iсторiї Кам'янець-Подiльського iнституту народної освiти // Науковi записки Кам'янець-Подiльського IНО. - Т. 2. - Кам'янець-Подiльський, 1927. - С 13; ДАХО. - Ф. Р.302. - Оп. 1. - Спр. 5. - Арк. 78, 88, 89; Спр. 42. - Арк. 23; Спр. 217. - Арк. 12.

23 ДАХО. - Ф. Р.302. - Оп. 1. - Спр. 221. - Арк. 4; Спр. 59. - Арк. 2.

стр. 90

24 Там само. - Спр. 5. - Арк. 82, 107; Спр. 217. - Арк. 6; ДАХО. - Ф. 1. - Оп. 1. -Спр. 151. - Арк. 104.

25 Там само. - Спр. 5. - Арк. 82, 107; Спр. 217. - Арк. 6; ДАХО. - Ф. 1. - Оп. 1. -Спр. 151. - Арк. 104.

26 Мельник Е. М., Фiлiнюк А.Г. Назв. праця. - С. 32, 34.

27 ДАХО. - Ф. Р.302. - Оп. 1. - Спр. 395. - Арк. 117; Спр. 435. - Арк. 13.

28 Завальнюк О.М., Петров М.Б. "Винним себе визнав" (В.О.Геринович) // Репресоване краєзнавство. - К., 1991. - С. 179.

29 Там само. - Ф. Р.302. - Оп. 1. - Спр. 414. - Арк. 21, 35, 92.

30 ДАХО. - Ф. 4. - Оп. 1. - Спр. 3. - Арк. 50; ДАХО. - Ф. Р.302. - Оп. 1. - Спр. 41. - Арк. 25; Червоний кордон (Кам'янець-Подiльський). - 1924. - 4 грудня.

31 Завалънюк О. М. Iсторичний факультет: Ретроспектива i сьогодення // Науковi працi iсторичного факультету [К-ПДПI]. - Кам'янець-Подiльський, 1995. - Т. 1. - С. 9.

32 Завальнюк О., Комарнiцький О. Кам'янець-Подiльський: Iсторико-популярний нарис. - Кам'янець-Подiльський, 2001. - С. 79.

33 Суровий А.Ф., Петляк Ф.А. З iсторiї Кам'янець-Подiльського iнституту соцiального виховання (1930-1933 pp.) // Освiта, наука i культура на Подiллi. - Т. 1. - С. 41-43.

34 ДАХО. - Ф. Р.302. - Оп. 1. - Спр. 1389. - Арк. 38; Спр. 934. - Арк. 78, 79; Спр. 1841. - Арк. 5, 6; Оп. 4. - Спр. 55. - Арк. 2.

35 Там само. - Спр. 1841. - Арк. 6, 8; Спр. 1389. - Арк. 18.

36 Нестеренко В.А. Репресiї проти дiячiв науки i освiти в Кам'янець-Подiльському в 20-30-тi роки XX ст. // Кам'янеччина в контекстi iсторiї Подiлля. Наук. зб. - Кам'янець-Подiльський, 1997. - Т. 1. - С. 34, 35; Кам'янець-Подiльський державний педагогiчний унiверситет. - Кам'янець-Подiльський, 1998. - С. 4.

37 ДАХО. - Ф. Р.302. - Оп. 1. - Спр. 920. - Арк. 90; Ф. Р.3202. - Оп. 2. - Спр. 4. - Арк. 28.

38 Гаврищук А.П. З iсторiї Кам'янець-Подiльського учительського iнституту (1939-1944 pp.) // Освiта, наука i культура на Подiллi: 36. наук, праць. - Кам'янець-Подiльський, 1998 - Т. 1. - С. 51.

39 ДАХО. - Ф. 487. - Оп. 1. - Спр. 462. - А^к. 17.

40 Гаврищук А.П. Назв, праця. - С. 51.

41 ДАХО. - Ф. 487. - Оп. 1. - Спр. 462. - Арк. 20.

42 Копилов А.О. Кам'янець-Подiльський державний педагогiчний iнститут // XXXII звiтна наукова конференцiя кафедр iнституту за 1991-1992 pp. (Секцiя суспiльних наук): Тези доповiдей. - Кам'янець-Подiльський, 1993. - С 8.

43 ДАХО. - Ф. Р.3202. - Оп. 2. - Спр. 4. - Арк. 2-4, 26.

44 Там само. - Спр. 76. - Арк. 14.

45 Там само. - Спр. 106. - Арк. 3.

46 Завальнюк О.М. Iсторичний факультет. - С. 11.

47 ДАХО. - Ф. Р.3202. - Оп. 2. - Спр. 121. - Арк. 9, 134.

48 Там само. - Спр. 132. - Арк. 2; Спр. 134. - Арк. 34, 37; Спр. 135. - Арк. 33; Спр. 140. - Арк. 342, 343.

49 Там само. - Ф. Р.302. - Оп. 7. - Спр. 1. - Арк. 1; Спр. 101. - Арк. 7-9; Ф. Р.3202. - Оп. 2. - Спр. 42. - Арк. 4.

50 Там само. - Оп. 7. - Спр. 102. - Арк. 5; Спр. 154. - Арк. 105, 106; Оп.8. - Спр. 62. - Арк. 2-6.

51 Там само. - Оп. 7. - Спр. 181. - Арк. 103; Оп. 8. - Спр. 112. - Арк. 13.

52 Там само. - Оп. 8. - Спр. 62. - Арк. 10; Спр. 83. - Арк. 5; Спр. 112. - Арк. 8. -Спр. 127. - Арк. ЗО; Оп. 7. - Спр. 101. - Арк. 15.

53 Петляк Ф.А. Кузня педагогiчних кадрiв: Рукопис. 1968 р. // Музей Кам'янець-По-Дiльського державного унiверситету.

54 ДАХО. - Ф. Р.302. - Оп. 10. - Спр. 92. - Арк. 12.

55 Там само. - Оп. 10. - Спр. 92. - Арк. 5; Спр. 11. - Арк. 4; Спр. 128. - Арк. 4; Кам'янець-Подiльський державний педагогiчний унiверситет. - С. 5.

56 ДАХО. - Ф. Р.302. - Оп.Ю. - Спр. 11. - Арк. 7; Спр. 128. - Арк. 6; Спр. 25. - Арк. 13.

57 Там само. - Оп. 11. - Спр. 60. - Арк. 49; Спр. 112. - Арк. 28.

58 Там само. - Оп. 11. - Спр. 208. - Арк. 179; Спр. 610. - Арк. 75.

59 Там само. - Оп. 11. - Спр. 11. - Арк. 3-5; Спр. 112. - Арк. 5; Спр. 160. - Арк. 3-6; Спр. 208. - Арк. 174; Спр. 318. - Табл. 25; Спр. 356. - Табл. 25; Спр. 400. - Табл. 8; Спр. 610. - Арк. 67, 68; Спр. 735. - Арк. 83.

60 Там само. - Оп. 11. - Спр. 60. - Арк. 41; Спр. 112. - Арк. 40, 41; Спр. 160. - Арк. 71; Спр. 356. - Арк. 32; Спр. 497. - Арк. 14; Спр. 853. - Арк. 7.

стр. 91

61 Там само. - On. 11. - Спр. 208. - Арк. 4; Спр. 610. - Табл. 3; Спр. 1214. - Арк. 7; Спр. 356. - Арк. 132; Спр. 735. - Арк. 82; Спр. 400. - Арк. 91.

62 Там само. - Спр. 497. - Арк. 66; Спр. 610. - Арк. 75; Спр. 735. - Арк. 84; Спр. 60. - Арк. 46.

63 Там само. - Спр. 356. - Арк. 144; Спр. 400. - Арк. 104; Спр. 936. - Арк. 48.

64 Там само. - Спр. 112. - Арк. 45; Спр. 160. - Арк. 75; Спр. 208. - Арк. 135; Спр. 497. - Арк. 40; Спр. 610. - Арк. 49; Спр. 735. - Арк. 65; Спр. 963. - Арк. 39; Спр. 1087. -Арк. 34; Спр. 1214. - Арк. 38.

65 Там само. - Оп. 12. - Спр. 110. - Арк. 2 зв; Оп. 11. - Спр. 160. - Арк. 76; Спр. 208.- Арк. 135; Спр. 270. - Арк. 95.

66 Там само. - Спр. 160. - Арк. 74; Спр. 208. - Арк. 126; Спр. 1214. - Арк. 33; Спр. 318. - Арк. 90.

67 Там само. - Оп. 11. - Спр. 735. - Арк. 17; Спр. 853. - Арк. 4; Спр. 963. - Арк. 5; Спр. 1087. - Арк. 4.

68 Вiдомчий архiв Кам'янець-Подiльського державного унiверситету (далi - BA К-ПДУ). - Звiт ... за 1974-1975 н. р. - Арк. 151; Протокол N1. - Арк. 3; Протоколи засiдань ради iнституту за 1982 р. - Протокол N3. - Арк. 16, 17.

69 ДАХО. - Ф. Р.302. - Спр. 611. - Арк. 5; Оп. 12. - Спр. 2. - Арк. 129; ВА К-ПДУ. - Паспорт К-ПДПI. 1995 р. - Арк. 2 зв., 3.

70 ДАХО. - Ф. Р.302. - Оп. 12. - Спр. 1. - Арк. 53; Подолянин (Кам'янець-Подiльсь-кий). - 1997. - 17 жовтня.

71 ДАХО. - Ф. Р.302. - Оп. 12. - Спр. 1. - Арк. 104, 106, 113; Спр. 3. - Арк. 245, 246.

72 Кам'янець-Подiльський державний педагогiчний унiверситет. - С. 6.

73 ДАХО. - Ф. Р.302. - Оп. 12. - Спр. 2. - Арк. 16, 93; Подолянин. - 1997. - 17 жовтня.

74 ДАХО. - Ф. Р.302. - Оп. 12. - Спр. 2. - Арк. 15, 16; Кам'янець-Подiльський державний педагогiчний iнститут. Довiдковий матерiал. - Кам'янець-Подiльський, 1997. - С. 2

75 Кам'янець-Подiльський державний педагогiчний унiверситет. - С. 2

76 Подолянин. - 1997. - 17 жовтня.

77 Поточний архiв Кам'янець-Подiльського державного унiверситету (далi - ПА К-ПДУ). - Протоколи засiдань вченої ради за 1997 р. - Т. 1. - Арк. 117.

78 Новiтня iсторiя України: Iмена, звершення, творчiсть. Iмiджево-енциклопедичне видання. - Вип. 1. - К., 2003. - С. 86.

79 Кам'янець-Подiльський вiсник (Кам'янець-Подiльський). - 2004. - 20 лютого; Подолянин. - 2005. - 18 лютого.

80 Европейские университеты. Международный имиджевый каталог-справочник. -Харьков, 2003. - С. 45.

81 ПА К-ПДУ. - Протокол N7 засiдання вченої ради педунiверситету вiд 30.08.2002 p. - Арк. 5.

82 Там само. - Самоаналiз роботи К-ПДПУ (2002 р.). - Арк. 21, 22.

83 Завальнюк О.М., Комарнiцький О.Б. Кам'янець-Подiльський державний унiверситет (1918-2005 pp.). - Кам'янець-Подiльський, 2005. - С. 61.

84 ПА К-ПДУ. - Звiт ректора К-ПДУ про проведену роботу за перiод з 24 сiчня 2004 р. по 24 сiчня 2005 р. - Арк. 5.

85 Завальнюк О.М., Комарнiцький О.Б. Матерiали до iсторiї Кам'янець-Подiльського державного унiверситету. Довiдково-статистичнi матерiали. - Кам'янець-Подiльський, 2004. - С. 58; Студентський меридiан. - 2005. - 14 лютого.

86 Завальнюк О.М., Комарнiцький О.Б. Матерiали до iсторiї... - С. 46, 51, 53; ПА К-ПДУ. - Протокол засiдання вченої ради вiд 31.01.2005 р.

87 Кам'янець-Подiльський державний унiверситет: минуле i сьогодення. - Кам'янець-Подiльський, 2003. - С 190.

88 Голос України (Київ). - 2003. - 24 жовтня.

The article deals with the main stages of the historic way of one of the oldest institutions of higher education - Kamianets-Podilsky State University, founded at times of Ukrainian revolution 1917-1921 and revived during times of Ukrainian Independence by efforts of community and conforming state structures.






 

Биографии знаменитых Политология UKАнглийский язык
Биология ПРАВО: межд. BYКультура Украины
Военное дело ПРАВО: теория BYПраво Украины
Вопросы науки Психология BYЭкономика Украины
История Всемирная Религия BYИстория Украины
Компьютерные технологии Спорт BYЛитература Украины
Культура и искусство Технологии и машины RUПраво России
Лингвистика (языки мира) Философия RUКультура России
Любовь и секс Экология Земли RUИстория России
Медицина и здоровье Экономические науки RUЭкономика России
Образование, обучение Разное RUРусская поэзия

 


Вы автор? Нажмите "Добавить работу" и о Ваших разработках узнает вся научная Украина

УЦБ, 2002-2019. Проект работает с 2002 года. Все права защищены (с).
На главную | Разместить рекламу на сайте elib.org.ua (контакты, прайс)