ЦИФРОВАЯ БИБЛИОТЕКА УКРАИНЫ | ELIB.ORG.UA


(мы переехали!) Ukrainian flag (little) ELIBRARY.COM.UA - Украинская библиотека №1

ДОБРОБУТ СТУДЕНТIВ УКРАЇНИ В ДРУГIЙ ПОЛОВИНI XIX - НА ПОЧАТКУ XX ст.

АвторДАТА ПУБЛИКАЦИИ: 29 сентября 2014
АвторОПУБЛИКОВАЛ: Администратор
АвторРУБРИКА:




У статтi дослiджується проблема добробуту студентiв України в другiй половинi XIX - на початку XX cm. Розглядається динамiка кiлькiсного складу останнiх, величина їх грошового утримання. Простежується характер споживання ними продуктiв харчування та товарiв широкого вжитку. Детально аналiзується еволюцiя житлового забезпечення cтудентської молодi. Простежується забезпечення їi культурних та духовних потреб.

Студенти завжди були, є i залишаються надзвичайно радикальною верствою суспiльства, котра, поза всяким сумнiвом, вiдрiзняється вiд iнших його соцiальних груп своїм свiтосприйняттям, свiтоглядом, полiтичною активнiстю й максималiстськими пiдходами до вирiшення будь-яких проблем. Якщо полiтичнiй дiяльностi студентських органiзацiй вищих навчальних закладiв Росiйської iмперiї у XIX - на початку XX ст. свого часу було присвячено дослiдниками iсторiї в своїх розробках чимало уваги, то питанням добробуту цiєї суспiльно-активної соцiальної частини населення, як правило, придiлялося другорядне значення1 . На нашу думку, вивчення динамiки добробуту студентства має неабияке значення тому, що саме у молодому, студентському вiцi людина має максимальну схильнiсть до споживання. Адже в цей перiод життя формується її свiтогляд та система оцiнок оточуючої дiйсностi. Лише згодом, разом iз вiковим старiнням, схильнiсть до збiльшення споживання скорочується, а натомiсть зростає прагнення до нагромадження. Зважаючи на сьогодення, неабиякої актуальностi набувають саме аспекти життєвого рiвня студентiв. Адже вивчення iсторичного досвiду має суттєве значення для реформування i розвитку системи сучасної вищої освiти й науки у цiлому.

Загалом поняття "життєвий рiвень" розглядають як соцiально-економiчну категорiю, котра характеризує ступiнь задоволення фiзичних, духовних та соцiальних потреб людей. Останнiй передбачає також тих iз них, якi народжуються певними суспiльними умовами, в яких люди перебувають i виховуються. Цей рiвень визначається, з одного боку, ступенем розвитку самих потреб, а з iншого, - кiлькiстю та якiстю життєвих благ i послуг, якi використовуються для їхнього задоволення. Вiн напрямки пов'язаний з вiдтворенням головної продуктивної си-

* Молчанов Володимир Борисович - канд. iст. наук, наук, спiвроб. Iнституту iсторiї України НАНУ

стр. 39

ли суспiльства - населення. Життєвий рiвень є вiдображенням соцiального стану суспiльства й характеризується системою кiлькiсних та якiсних показникiв: загальним обсягом споживчих благ, реальними доходами населення, рiвнем споживання продовольчих i непродовольчих товарiв та послуг, обсягами заробiтної плати, громадських фондiв споживання, умовами працi, тривалiстю робочого дня й вiльного часу, житловими умовами, розвитком освiти, охорони здоров'я та iн. Його динамiка i диференцiацiя обумовленi ступенем розвитку продуктивних сил та пануючих виробничих вiдносин. На життєвий рiвень вирiшальний вплив мають полiтика й iдеологiя, а також рiвень розвитку виробництва предметiв споживання. Крiм того, вiн визначається обсягами нацiонального багатства i залежить вiд нагромадженого особистого майна людей. Негативний вплив на рiвень життя населення мають безробiття та аграрне перенаселення2 .

Мета даної статтi полягає у тому, щоб на основi комплексного аналiзу архiвних матерiалiв, опублiкованих документiв i наукової лiтератури з проблеми показати повний спектр параметрiв життєвого рiвня українських студентiв.

Аналiзуючи джерельну базу та iсторiографiю теми, необхiдно звернути увагу на її надзвичайну рiзноманiтнiсть i обширнiсть. Найбiльш цiкавi документи репрезентують фонди Центрального державного архiву України в м. Києвi: ф.442 (Канцелярiя київського, подiльського й волинського генерал-губернатора), ф.493 (Київський удiльний округ), ф.574 (Канцелярiя старшого фабричного iнспектора Київської губернiї); Державного архiву м. Києва: ф.16 (Київський унiверситет), ф.176 (Київське музичне училище), ф. 309 (Товариство допомоги потребуючим студентам Київського унiверситету); Державного архiву Київської областi: ф.1 (Київське губернське правлiння), ф.9 (Київське губернське у земських та мiських справах присутствiє); Державного архiву Житомирської областi: ф.62 (Житомирська мiська управа). З матерiалiв справ цих фондiв дiзнаємося про спектр та вартiсть освiтнiх послуг, умови навчання тощо.

Серед значного розмаїття джерел привертає увагу "Общий очерк экономической жизни Юго-Западного края" (К., 1913), з якого дiзнаємося про подушне споживання студентами спирту й цукру в 1913 p., цiни на пиво протягом 1901-1910 pp., питний спирт у 1909 - 1911 pp. та iн.3 .

Значною мiрою допомагає уявити загальну картину добробуту тогочасного студентства "Сборник действующих в г. Каменец-Подольске обязательных постановлений городской думы (изданных за время действия в г. Каменце-Подольском Городового Положения 1870 и 1892 гг. по 1 июля 1915 года)", пiдготовлений секретарем мiської управи Л.Єзерницьким (Каменец-Подольск, 1915). Окремi постанови думи присвяченi санiтарiї, правилам торгiвлi, порядку вiдкриття синематографiв та iн. З них можна дiзнатися, як вiдбувалося впровадження автомобiльного i велосипедного транспортiв, розвивалася сфера послуг тощо4 .

Важливi факти залучено з такого джерела, як "Анкета о дороговизне и борьбе с ней в губерниях Киевской, Подольской, Волынской, Полтавской и Черниговской" (К., 1915), завдяки котрому вдалося простежити, яке значення мала полiтика таксування товарiв народного споживання у губернських мiстах Пiвденно-Захiдного краю Росiйської iмперiї5 .

Iсторiографiю проблеми добробуту студентiв вищих навчальних закладiв Росiйської iмперiї, якi перебували на теренi українських земель, можна подiлити умовно на дореволюцiйну, радянську й пострадянську. Головною ознакою дореволюцiйних праць було те, що у той перiод ученi працювали з реальними статистичними та соцiологiчними даними, а це в свою чергу надає їх студiям особливу цiннiсть через достовiрнiсть. Адже автори були сучасниками того перiоду i могли достовiрно охарактеризувати економiчне становище студентiв.

стр. 40

Так, iз працi В.С.Iконникова "Историко-статистические записки об учебных и учебно-вспомогательных учреждениях императорского университета св. Владимира (1834-1884)" (К., 1884) дiзнаємося про умови навчання у ньому. Наводяться цiкавi свiдчення про лабораторiї унiверситету та iсторiю їх формування6 .

Важливi статистичнi данi з рiзноманiтних аспектiв життєвого рiвня мiстить документальний довiдник "Россия 1913 год", пiдготовлений О.М.Анфiмовим i О.П.Карелiним. Особливу цiннiсть являють собою наведенi в ньому обсяги середньорiчного подушного споживання, в тому числi й студентiв, рiзноманiтних товарiв у Росiйськiй iмперiї (СПб., 1995)7 .

Свiдчення про склад студентiв, якi звертались за благодiйницькою допомогою, i про порядок її надання, а також про тенденцiї в розвитку ряду громадських благодiйних органiзацiй залучено з розвiдки М.Калашникова "Очерк пятилетней деятельности общества вспомоществования недостаточным слушателям Киевского коммерческого института: 1908 - 1913 гг." (К., 1913)8 .

Заслуговує на увагу праця Д.Александрова "Студенческие квартиры в Киеве" (К., 1910). У нiй на основi проведеного анкетування серед студентської молодi шести вищих навчальних закладiв м. Києва (Унiверситет св. Володимира, Вищi жiночi курси, Київський комерцiйний iнститут, Київський полiтехнiчний iнститут, Жiночий медичний iнститут, Вищi жiночi курси Жекулiної) в 1909 р. пiдраховано середню плату студентiв за наймання житла. Крiм того, аналiзується його якiсть i доступнiсть та наявнiсть побутових послуг. Наводяться цiкавi приклади студентських бюджетiв9 .

В окремому роздiлi "Из итогов одной анкеты" з працi С.Г.Струмилiна "Статистика и экономика" (М., 1979) наводяться результати анкети "О социально-экономических и духовно физиологических условиях быта студентов политтехников", проведеної у 1909 р. в Київському полiтехнiчному iнститутi. Ряд питань анкети стосується вiльного вибору факультету, соцiального складу студентiв, матерiального забезпечення, вживання останнiми алкоголю, їхнiх хвороб, вiдпочинку, вiри у бога й iн. Фактично цей документ є моментальним знiмком проблем життєвого рiвня середньостатистичного київського студента тих часiв10 .

В монографiї О.С.Попова "Хлiбна торгiвля України" (X., 1927), написанiй у довоєнний перiод, детально проаналiзовано динамiку внутрiшнього i зовнiшнього хлiбних ринкiв дореволюцiйної України, наводяться свiдчення щодо обсягiв подушного споживання хлiба, зокрема студентами, та iн.11 .

Серед значної кiлькостi дослiджень радянського перiоду викликає зацiкавленiсть фундаментальна праця за редакцiєю Ю.Я.Бiлана, А.О.Бiлецького й iн. "Iсторiя Київського унiверситету" (К., 1959). З її сторiнок можна побачити механiзм формування його державного фiнансування. Автори, опрацювавши гiгантський обсяг матерiалу, простежили, як змiнювалася атмосфера в унiверситетi залежно вiд полiтичної ситуацiї у країнi12 .

Дослiдження В.I.Наулка i В.В.Миронова "Культура и быт украинского народа" (К., 1977) яскраво демонструє особливостi споживання харчових продуктiв в Українi, допомагає зрозумiти специфiку побуту студентського середовища, характер одягу та житла у дослiджуваний перiод13 .

Надзвичайний iнтерес являє собою праця радянського iсторика П.Зайончковського "Правительственный аппарат самодержавной России в XIX в." (М., 1978). Автору у доступнiй i цiкавiй формi вдалося описати процес еволюцiї державного чиновництва в Росiйськiй iмперiї. Крiм iнших аспектiв, вiн проаналiзував процес фахової пiдготовки держслужбовцiв у вищих закладах освiти14 .

Важливi свiдчення вiдображено в працi Р.Г.Еймонтової "Русские университеты на грани двух эпох (от России крепостной к России капиталистической)" (М., 1985). Загалом остання побудована на базi значного спектру джерельного ма-

стр. 41

терiалу й обширної iсторiографiї. Хоча вона лише певною мiрою розкриває деякi аспекти добробуту студентiв тогочасних унiверситетiв, та все ж допомагає зрозумiти еволюцiю росiйської унiверситетської освiти у XIX - на початку XX ст., усвiдомити специфiку кожного унiверситету i його особливостi15 .

У працях Т.М.Кiтанiної "Хлебная торговля России в 1875-1914 гг. (очерки правительственной политики" (Л., 1978) та "Война, хлеб и революция (продовольственный вопрос в России 1914 - октябрь 1917)" (Л., 1985) здiйснено ґрунтовний аналiз динамiки споживання харчових продуктiв студентами16 .

У цiлому iсторики радянської доби провели величезну роботу по опрацюванню статистичних i архiвних матерiалiв iз проблем життєвого рiвня студентського контингенту тих часiв. Та все ж стан науки не дозволяв об'єктивно й неупереджено дослiджувати стан життєвого рiвня студентiв через iдеологiчний i полiтичний тиск з боку партiйних органiзацiй та органiв влади.

Останнiм часом, у зв'язку з розбудовою незалежної Української держави, помiтно зросла зацiкавленiсть дослiдникiв до проблем соцiально-економiчного характеру студентiв дореволюцiйного перiоду.

Так, у працi Є.П.Степанович "Вища спецiальна школа на Українi (кiнець XIX - початок XX ст.)" (К., 1991) у роздiлi III "Соцiальна характеристика студенства спецiальних вищих учбових закладiв" є окремий пiдроздiл "Правове та матерiальне становище студентства", в якому висвiтлюються проблеми добробуту останнього, наводяться приклади величини оплати за навчання у вузах, обсяги i види стипендiй, котрi виплачувалися йому у той перiод17 .

У колективнiй працi С.В.Кульчицького, В.Ф.Верстюка, О.В.Головка, В.М.Даниленка, B.C.Коваля, Н.А.Шип й iн. "Нариси з iсторiї українського нацiонального руху" (К., 1994) охарактеризовано стан просвiтництва в Українi, вирiшення питань про статус української мови, розвиток полiтичної ситуацiї та iн18 .

У сучаснiй українськiй iсторiографiї простежується зростання уваги вчених до iсторiї вiтчизняної благодiйностi й громадської опiки, якi набули самобутнiх форм розвитку в дореволюцiйних мiстах України. Серед iнших необхiдно видiлити монографiю Ф.Я.Ступака "Благодiйнi товариства Києва (друга половина XIX - початок XX ст.)" (К., 1998), де всебiчно показано зокрема спектр студентських благодiйних органiзацiй i результати їх дiяльностi19 .

У ґрунтовнiй колективнiй працi "Iсторiя України: нове бачення" (К., 1995), показано, як розвивалась українська культура в дослiджуваний перiод й як впливали полiтичнi процеси на загальний добробут людей та у тому числi на студентське середовище20 .

Заслуговує на увагу монографiя О.Донiка "Родина Терещенкiв в iсторiї доброчинностi" (К., 2004). Ця праця написана на багатому фактичному матерiалi. Автору вдалося вiдтворити достовiрну картину благодiйної дiяльностi цiєї видатної української родини, зокрема показати роль Миколи Артемiйовича Терещенка у заснуваннi й дiяльностi в Глуховi у 1874 р. учительського iнституту - першого на той час в Українi21 . Викликає захоплення наведений автором у цiй працi факт про те, що в заснуваннi Київського полiтехнiчного iнституту брали участь своїм капiталом, крiм держави, 84 фiзичних i юридичних особи22 .

Крiм вищезазначеного, важливе значення для розгляду життєвого рiвня студентiв України у другiй половинi XIX - на початку XX ст. мають перiодичнi видання тих часiв, у котрих вiдображено соцiально-економiчне життя названого перiоду та завдяки яким можна глибше зрозумiти вiяння тiєї епохи, реконструювати найбiльш наближену до дiйсностi картину змiн, що вiдбувалися у добробутi студентiв. Будь-якi позитивнi моменти в цiй сферi оперативно висвiтлювалися на їх сторiнках. Серед iнших найбiльш яскраво вiдображали аспекти розглядуваної проблеми такi видання, як "Волынь", "Киевлянин", "Рада", "Жизнь и искусство" й iн.

стр. 42

Завершуючи огляд джерел i лiтератури з обраної теми дослiдження, необхiдно зазначити, що, незважаючи на наявнiсть окремих праць з рiзних аспектiв життєвого рiвня студентiв України у другiй половинi XIX - на початку XX ст., проблема комплексно не вивчалася.

На початку XIX ст. ситуацiя в унiверситетськiй освiтi була досить неординарною. Варто вiдзначити, що переважна бiльшiсть елiти Росiйської iмперiї вiддавала перевагу приватному домашньому навчанню. Цю тенденцiю змiнив царський указ вiд 6 серпня 1809 p., який був присвячений екзаменуванню чиновникiв для обiймання посад. Вiн викликав жах в урядовцiв та люту ненависть до його iнiцiатора Сперанського23 . Такi дiї з боку уряду водночас суттєво сприяли популяризацiї вищої освiти серед елiти тогочасного суспiльства.

Аналiзуючи кiлькiсну динамiку й соцiальний склад студентського середовища у вищих закладах освiти на територiї України, необхiдно вiдзначити, що вони не були постiйними. Наприклад, якщо в 1873 р. у спецiальних вузах навчалися лише 192 студенти, то у 1913 р. - 5493, а напередоднi Лютневої революцiї - вже бiльше восьми тисяч. Якщо взяти, примiром, Київський полiтехнiчний iнститут, то вступити на навчання до нього було нелегко. В 1900 р., за свiдченнями преси, при вступi до цього закладу на 308 вакансiй було подано вдвiчi бiльше заяв24 .

Соцiальний склад студентiв даного вузу у той перiод був досить строкатим. За даними С.Г.Струмилiна, в 1909 р. серед тих, якi вступили до Київського полiтехнiчного та Комерцiйного iнститутiв, переважала група з рiзночинцiв25 . Отже, вихiдцiв iз сiмей робiтникiв i селян у складi студентства було обмаль. Ще цiкавiшою була ситуацiя в унiверситетах. Зокрема у Київському унiверситетi був досить високий вiдсоток дворян, який поступався лише Петербурзькому унiверситету. Нерiдкими були випадки, коли пiсля закiнчення одного факультету студенти вступали на iнший26 . Склад їх в iнститутах був бiльш демократичним, нiж в унiверситетах, де переважали дворяни за походженням.

Необхiдно звернути увагу на те, що у кiнцi розглядуваного перiоду отримати вищу освiту можна було й самостiйно, здаючи iспити екстерном. Так, у 1911 р. департаментом загальних справ МВС було регламентовано порядок допуску молодих людей до таких iспитiв27 . Окремий документ Управлiння лiкарняного iнспектора встановлював плату за вступнi та випускнi iспити в розмiрi вiд 10 до 20 руб.28 .

Одним iз найголовнiших компонентiв добробуту будь-якого iндивiда є такi фактори, як зайнятiсть та доходи. Якими ж вони були у студентiв вищих навчальних закладiв на теренi українських земель у XIX - на початку XX ст.? Торкаючись цього аспекта, варто звернути увагу, що останнi, крiм участi в процесi навчання й вiдвiдування лекцiй, як правило, пiдробляли на самих рiзноманiтних роботах. Наскiльки ж ретельно навчалися вони у той перiод? Так, за даними анкети С.Г.Струмилiна, регулярно вiдвiдували всi лекцiї лише 26 (2,6 %) студентiв з 994 опитаних29 .

В Київському унiверситетi св. Володимира у 1861 р. студентський колектив складався переважно з молодих людей, якi у вищiй освiтi бачили засiб для забезпечення свого майбутнього. Багатьом iз них необхiдно було одночасно думати i про науку, й про те, як жити, щоб навчатися. Вони заробляли на життя власною працею та намагалися потрапити до складу казеннокоштних студентiв, одночасно заробляючи, даючи уроки, займаючись переписом паперiв, коректурою, працюючи для журналiв30 .

Порядки в унiверситетi були досить жорсткими. Протягом 1855-1856 pp. казеннокоштнi студенти перебували пiд наглядом унiверситетської полiцiї й могли вiдлучатися лише з дозволу iнспектора. Тютюнопалiння в унiверситетi заборонялося. Ретельно контролювалися форма одягу i зачiска. Разом з тим поступово вiдходив у минуле карцер31 .

стр. 43

Якими ж були доходи студентiв у тi часи? Державних стипендiй для них тодi видавалося обмаль. Наприклад, у 1882 р. з 1475 студентiв Київського унiверситету лише 103 (7%) отримували стипендiї та грошову допомогу вiд казни32 . Якщо проаналiзувати виплати стипендiй, то побачимо, що вони розподiлялися навчальними комiтетами вузiв за участю штатних наглядачiв. їх слово про "благонадiйнiсть" того чи iншого студента було вирiшальним при визначеннi списку стипендiатiв. На жаль, представники студентства нiяким чином не могли вплинути на рiшення цих комiтетiв стосовно питання розподiлу стипендiй. Справа в тому, що вони, згiдно з унiверситетськими статутами, не допускалися до управлiння у своїх навчальних закладах, а вся влада монопольно перебувала в руках професорсько-викладацького складу й адмiнiстрацiї. На вiдмiну вiд вiтчизняної вищої освiти, в унiверситетах Європи у тi часи, як правило, студентськi представники брали участь в управлiннi та могли вплинути на прийняття тих чи iнших рiшень адмiнiстрацiєю. Ця традицiя збереглася у них ще з часiв середньовiччя. Так, у Болонському унiверситетi, попри енергiйнi протести викладачiв i мiської влади, керiвництво внутрiшнiм життям перебрали на себе студенти33 .

Разом iз тим у Київському унiверситетi в 70-х pp. XIX ст. студенти користувалися деякою "академiчною свободою", мали свою касу, бiблiотеку, утримували їдальню й жодної перешкоди з боку адмiнiстрацiї нiколи не зустрiчали. Ситуацiя кардинально змiнилася пiсля прийняття в 1884 р. нового реакцiйного статуту, який забороняв будь-якi колективнi дiї студентiв34 .

Аналогiчною була ситуацiя i серед останнiх у м. Харковi. Так, протягом 1886 - 1887 навчального року на засiданнi учбового комiтету Харкiвського технологiчного iнституту питання про надання стипендiй вирiшувалося таким чином: з 325 студентiв одноразову грошову допомогу отримало 66 чол.; стипендiю - 10; були звiльненi вiд оплати за навчання 10; грошову допомогу по 34 руб. отримали 7 чол.; по 24 руб. - 32; по 17 руб. - 7. Всього було видано 1125 руб. У 1887-1888 навчальному роцi кiлькiсть стипендiй зросла до 20, безкоштовних мiсць було видiлено 18. Для 11 студентiв було надано грошову допомогу по 250 руб. Але, якщо зважати на те, що кiлькiсть останнiх у цьому навчальному закладi зросла до 433 осiб, то ця допомога видається мiзерною35 .

Згодом почали впроваджуватися iменнi стипендiї. Зокрема у Київському полiтехнiчному iнститутi 1889 р. його учбовий комiтет вимушений був через бiднiсть студентiв звiльнити вiд плати за навчання 248 чол., а 19 осiб було виключено через неплатоспроможнiсть. 1904 р. учбовий комiтет Харкiвського технологiчного iнституту звiльнив вiд плати за навчання 60 студентiв та видiлив ще 40 державних i 29 iменних стипендiй. У той час у вузi навчалися 1163 особи. Як правило, питання про стипендiї вирiшувалося без студентських представникiв. З 1171 осiб, якi навчалися в 1910 р. в iнститутi, державнi стипендiї вже отримували 252 студенти й ще 200 - невелику грошову допомогу. Переважна ж частина їх була вимушена сама турбуватися про свiй хлiб насущний36 .

Через бiднiсть, за iндивiдуальними проханнями, студентiв звiльняли вiд плати за навчання37 , а особливо талановитим та вiдмiнникам навiть надавалися стипендiї38 . Необхiдно звернути увагу на те, що студенти як унiверситету, так й iнших навчальних закладiв брали активну участь у полiтичному життi, виступали за свободу слова, за участь їхнiх представникiв в управлiннi вузом i зростання власного життєвого рiвня39 .

За iнiцiативою ректора Київського унiверситету М.Бунге, у березнi 1872 р. серед молодi, котра в ньому навчалася, було проведено анкетування, на основi якого вiн пiдготував записку "Про матерiальне становище студентiв Унiверситету та про засоби покращання їх побуту". За попереднiми результатами цiєї анкети, середньорiчний бюджет витрат студента унiверситету становив 375 руб., тобто 31,2 руб. на мiсяць. Вiн розподiлявся на сiм статей за такими видатками:

стр. 44

1) Квартира з прислугою


80 руб.

2) Харчування


72

3) Чай, цукор, ласощi


48

4) Одяг


66

5) Плата за навчання


40

6) Книги й дрiбницi


45

7) Освiтлення i прання бiлизни


24

Всього


375 руб.

Здiйснюючи аналiз цих даних та пiдрахунки, М.Бунге дiйшов до остаточного висновку, що реальний обсяг мiсячного бюджету витрат студента становив 20 руб. 42 коп.40

Про матерiальне забезпечення унiверситетської молодi дбали й громадськi благодiйнi органiзацiї. В 1869 р. було створено "Попечительство про недостатнiх студентiв унiверситету св. Володимира", а у 1881 р. - "Товариство допомоги недостатнiм студентам". Цi органiзацiї надавали останнiм пiльговi позики, пiдшукували роботу, безкоштовно харчували в їдальнях41 .

Загалом на початку 60-х pp. XIX ст. понад половину унiверситетської молодi Росiйської iмперiї через бiднiсть було звiльнено вiд плати за навчання42 . Разом з останнiм студенти, як правило, постiйно займалися пiдробiтками у виглядi надання приватних урокiв, служили статистами, банщиками, носильниками. їхнiй середнiй заробiток не перевищував 10 руб. на мiсяць43 .

Центром вищої духовної освiти Надднiпрянської України в кiнцi XIX - на початку XX ст. була Київська духовна академiя. Цiкавою особливiстю навчання у цьому закладi було те, що в тих випадках, %соли казеннокоштнi студенти вiдмовлялися служити у духовному вiдомствi, академiя видавала їм вiдповiднi документи лише за умови сплати всiх витрат на навчання шляхом вiдрахувань 10 % iз заробiтку по майбутньому мiсцю служби на користь церкви44 .

Важливою статтею видаткiв iз студентських бюджетiв була плата за навчання. Проте найталановитiших студентiв Київського унiверситету св. Володимира, якi були з бiдних сiмей, звiльняли вiд останньої45 . На кiнець XIX ст. в цiлому по Росiї вона становила приблизно вiд 70 до 100 руб. на рiк46 .

Дослiджуючи сферу споживання студентської молодi українських вузiв у кiнцi XIX - на початку XX ст., необхiдно звернути увагу, що вона була досить обмеженою через її низьку платоспроможнiсть та обмеженiсть бюджетних витрат. Загалом суми бюджетiв останнiх на початку XX ст. коливалися вiд ЗО до 50 руб. на мiсяць. За даними С.Г.Струмилiна, найбiльш забезпеченими були студенти, якi дотримувалися правих полiтичних поглядiв. Адже вони витрачали на себе щомiсяця близько 48,9 руб. Найменш забезпеченими були анархiсти, бюджети представникiв яких не перевищували 31 руб. на мiсяць47 . Згiдно з даними Є.П.Степанович, 1903 р. для проживання у великих мiстах Росiйської iмперiї студенту необхiдно було витрачати загалом близько 25 руб. на мiсяць.

Скiльки ж вони витрачали зокрема на харчування протягом мiсяця? На обiди (в поганенькiй кухмiстерськiй) - 7,5 руб.; чай i цукор (з розрахунку 4 склянки на день) - 1,3 руб.; хлiб - 3. Всього - 11,8 руб.48 . Оскiльки їх середовище не було однорiдним за своїм майновим станом, вiдповiдно, студенти з великими бюджетами витрат могли харчуватися у закладах громадського харчування вищого класу. Асортимент та дiяльнiсть таких установ постiйно висвiтлювалися в пресi: "... Ресторан "Метрополь" - меню: борщ польський; суп "беф по-угорськи"; язик У томатному соусi; щука з каплуном; смажена телятина; савароль iз фруктами; холодники, окропиш, ботвинья. С в наявностi сiмейнi кабiнети; для студентiв пропонуються помiсячнi обiди за 9 крб."49 .

стр. 45

Функцiонували й бiльш доступнi у цiновому вiдношеннi для студентського контингенту заклади громадського харчування. Так, київський ресторан "Стоматi" у 1903 р. пропонував для вiдвiдувачiв снiданок за 25 коп., обiд iз двох страв - за 40 коп., вечерю - за 30 коп.50 .

Беззаперечним є той факт, що коливання цiн на продукти харчування не впливало на рацiон їжi тих студентiв, котрi мали високi бюджети витрат. Менш заможнi з них (а їх була переважна бiльшiсть) харчувалися не так якiсно, як багатi. Характер задоволення їх потреб в їжi повнiстю залежав вiд спроможностi студента придбати той чи iнший вид продукту на ринку, тобто вiд цiни на цей останнiй та її вiдповiдностi величинi доходу. Крiм того, збiльшення експорту хлiба призводило до зростання цiн на нього на внутрiшньому ринку, а з початком Першої свiтової вiйни вони почали зростати ще швидше51 .

Професор Київського унiверситету М.Бунге стверджував, що у 80-х pp. XIX ст. 86 % студентiв голодували i страждали вiд убозтва й хвороб52 . Вiдсутнiм був санiтарний контроль за реалiзацiєю продуктiв харчування. Частими були випадки отруєнь неякiсними продуктами. За даними анкети С.Г.Струмилiна, на запитання "чи хворiєте ви розладом органiв травлення?" вiдповiли "так" з 994 опитаних студентiв - 462, або 46,7 % вiд загальної кiлькостi53 . Слiд зауважити, що всi недолiки санiтарного стану громадського харчування негайно висвiтлювалися на сторiнках газет, якi били на сполох при першiй же нагодi54 .

Мiська влада не залишала поза своєю увагою санiтарний стан пiдприємств харчової галузi та торговельних закладiв, котрi спецiалiзувалися на оптовiй i роздрiбнiй торгiвлi продуктами, споживачами яких були й студенти. Вiдповiдно вона намагалася регламентувати цi сфери виробництва й розподiлу своїми постановами55 . Порушникiв санiтарiї в харчовiй галузi притягали до адмiнiстративної вiдповiдальностi. Ось як про це писали газети: "...Антисанiтарнi пекарнi. Присудили власникiв до 25 руб. штрафу або двотижневого арешту"56 ; "Власник булочної та кондитерської Грюнвальд за вироком суду ув'язнений на один мiсяць за ряд антисанiтарних порушень у своїх закладах"57 ; "За домiшування до прохолодних напоїв сахарину й анiлiнових фарб Дувида Шенфельда оштрафовано на 100 руб. i ув'язнено на один мiсяць"58 .

Середньодобове споживання харчових продуктiв середньостатистичними громадянами (в тому числi й студентами) на теренi українських земель на початку XX ст. було таким: хлiбнi продукти - 807,5 г; картопля - 333,6; овочi та фрукти - 121,4; олiя - 22,8; молоко i молочнi продукти - 287,9; цукор - 64; м'ясо - 205; риба - 34,3; яйця - 23,859 .

Загалом у харчовому споживаннi незаможних студентiв переважали продукти рослинного походження. Значне мiсце в їх харчуваннi займали також молоко i вироби з нього, якi становили майже третину рацiону.

Через постiйне коливання цiн на продукти харчування на мiських ринках студенти, якi мали низькi доходи, безперечно, час вiд часу були неспроможними купувати той чи iнший їх вид. Крiм усього, спостерiгалося загальне зростання цiн на всi товари, а особливо на продукти харчування. Iнтереси студентiв у галузi споживання вiдстоювала полiтика "такс", яку здiйснювали мiськi органи влади в губернських центрах України. Примiром, у м. Житомирi в 1904 р. вони були такi на м'ясо: м'ясо трефне (язик) - 11 коп. за фунт60 ; фiле з яловичини - 11,5 коп.61 . Iснували такси i на iншi види харчових продуктiв та товарiв першої необхiдностi62 .

Якщо взяти до уваги данi, наведенi С.П.Степанович, i припустити, що незаможний студент витрачав на своє харчування близько 40 коп. на день, то на цю суму вiн мiг придбати (або, або) 4 помаранчi, або 1 курку, або 3 кг гречки, або 4 кг пшона, або 1 кг сала, або 8 оселедцiв, або 1 кг родзинок, або 1,5 кг цукру, або 2,5 кг булок пшеничних, або 2 курчат, або 1/3 вiдра молока, або 8 житнiх паляниць й iн.63 .

стр. 46

Загалом картина середнього рiчного споживання харчових продуктiв, у тому числi й студентами, в Росiйськiй iмперiї на душу населення на початку XX ст. була такою: споживання м'яса, сала, птицi - 29 кг на рiк; риби та рибних продуктiв - 6,7; цукру -8,1; картоплi - 114; овочiв i баштанних культур - 40; фруктiв й ягiд - 11; хлiбопродуктiв - 20064 .

Важливу роль у харчуваннi студентiв вiдiгравали останнi. В 1914 р. на внутрiшнiх ринках України на душу населення було реалiзовано: пшеницi - 118,4 кг; ячменю - 76,8; жита - 107,2; вiвса - 70,465 . У середньому добове споживання зернових на душу населення становило 1,02 кг. Однак усе ж, якщо пам'ятати, що деяка частина цього зерна була фуражною та призначалася для вiдгодiвлi худоби i птицi, то побачимо, що задоволення потреб студентiв у хлiбi не можна вважати достатнiм.

До харчового рацiону студентiв входили також напої. До безалкогольних, якi широко вживалися в тi часи, належали чай; соки з берези, клену, барбарису; хлiбний, овочевий та фруктовий кваси; компот iз сушених груш - узвар66 . Велику групу безалкогольних напоїв становили киселi, якi споживали гарячими з маслом, олiєю або маковим молоком; холодними - з ягодами й медом67 .

Влiтку улюбленими напоями студентiв були лимонад i мiнеральна вода. Київськi газети у 1903 р. рекламували мiнеральну воду "Нарзан" по 25 коп. за пляшку68 . В спеку спрагу студенти тамували й слабоалкогольними напоями. Найчастiше це було пиво. Асортимент цього напою був надзвичайно великим. Так, "Киевлянин" у 1903 р. пропонував "Калiнiнське пиво медоварене" та "Баварське пиво" за цiною 1 руб. 80 коп. за 20 пляшок; "Столове" - по 2 руб.; "Пльзенське" - по 2 руб. 40 коп.; "Пель-Ель" - 3 руб. 20 коп.; "Англiйський ель" - 3 руб.; "Англiйський портер" - 3 руб. 20 коп.69 .

Про вживання алкоголю студентами Київського полiтехнiчного iнституту свiдчать данi анкети С.Г.Струмилiна. На питання: "Чи вживаєте алкогольнi напої?" позитивно вiдповiли 68 % опитаних70 . Як правило, це були напої вiтчизняного виробництва, хоча київськi газети рекламували i значний спектр французьких вин за цiною вiд 50 до 85 коп. за пляшку71 . Цiни на алкоголь поступово знижувалися. Так, на Волинi в 1911 р. вартiсть питного спирту становила 55 коп. за вiдро, тодi як на Київщинi - 77 коп.72 Проте в останнiй алкоголю споживали набагато бiльше порiвняно з iншими регiонами України.

Мало мiсце у студентському середовищi й таке негативне явище, як тютюнопалiння. Асортимент цих виробiв, який пропонувався в тi часи споживачам, був досить широкий: вiд найдорожчих, якi були доступнi лише заможним людям, до звичайного подрiбненого тютюну та махорки для самокруток. У 1904 р. один десяток сигар "Гаванера" коштував вiд 40 коп. до 1 руб. 50 коп.73 . Менш заможним споживачам у м. Києвi в 1912 р. пропонувалися цигарки "Почеснi" вартiстю 6 коп. за один десяток74 .

Одним iз факторiв добробуту студентiв була наявнiсть у них одягу i взуття. У перiод з кiнця XIX - початку XX ст. вiдбувалася поступова замiна у споживаннi цих предметiв вiд товарiв домашнього виробництва до якiснiших та дешевших фабричних. У 1911 р. в м. Києвi один кв. аршин75 текстилю коштував вiд 9 до 12 коп76 . У 1912р. в м. Житомирi аршин сукна коштував 2-3 руб.77 Загалом по Росiйськiй iмперiї у 1913 р. на душу населення було випущено 13,4 кв.м тканин78 .

Досить дорогим був зимовий одяг для студентiв. Так, вартiсть кожуха в 1907 р. у м. Житомирi становила понад 15 руб.79 , а хутряну чоловiчу шапку можна було придбати за 5 - 6 руб. Широкою була пропозицiя картузiв i кашкетiв за цiною вiд 1 руб. 50 коп. до 3 руб.80 Звичайну полотняну сорочку в 1907 р. можна було придбати за 1 руб.81 .

Окремим рядком слiд сказати про взуття. Студенти, як правило, використовували чоботи, а взимку - валянки. У 1912 р. в м. Житомирi одну пару останнiх можна було придбати за 3 - 5 руб.82

стр. 47

Готовий фабричний одяг набирав все бiльшого поширення. "Киевлянин" у 1901 р. посилено рекламував непромокальнi гумовi й кашемiровi плащi, сiряки, ряси за цiною за 1 штуку 2 руб. i вище83 . Ця ж газета пропонувала споживачам парасольки вартiстю вiд 1 руб. 75 коп. до 2 руб. 25 коп. за штуку84 .

Великою популярнiстю серед студентства користувався трикотажний одяг. Його вартiсть була доступною. Так, у м. Житомирi в 1907 р. вовняний светр коштував 2 руб.85 Для урочистих подiй молодим людям газети у 1897 р. пропонували комплект "економiчної бiлизни", до якого входили комiрець, манiжка та манжети вартiстю 15 коп. тощо86 . Для бiльш заможних студентiв пропонувалися дорогий одяг i взуття iноземного виробництва87 .

Невiд'ємною частиною туалету заможних студентiв були рiзноманiтнi аксесуари. Простежувалася тенденцiя до поступового їх здешевлення. Так, якщо в 1901 р. кишеньковий годинник "Унiкум" коштував 8 руб. 50 коп., то у 1914 р. його вартiсть становила вiд 85 коп. до 500 руб.88 . Ще однiєю пристрастю чоловiкiв (серед яких було чимало й студентiв) було володiння зброєю. Згiдно з газетними оголошеннями, пiстолет або револьвер можна було купити за цiною вiд 2 до б руб.89 .

Студенти були головними споживачами канцелярських товарiв. Цiни на них у той перiод були такими: 1 пляшечка чорного чорнила - 20 - 25 коп.; 1 листок паперу - 5; ручка - 9; блокнот - 15 - 40; ножицi - 50; нiж складаний - 40; портфель - 3 руб.; кишеньковий електричний лiхтарик - 3; окуляри - 190 .

Окремо слiд сказати про житлове забезпечення та побутовi умови студентiв. Iз початку утворення унiверситетiв останнi проживали в казармах. Разом iз розширенням свободи у вищих навчальних закладах все бiльше вони переселялися на приватнi квартири. Надзвичайна обмеженiсть у матерiальних коштах призводила до того, що студенти, проживаючи в тiсних умовах, траплялося, по двоє ночували у шафi або в фанернiй будцi з пiд вапна91 . Проте поступово як адмiнiстрацiя, так i мiська влада та благодiйники допомагали вирiшувати останнiм житлову проблему, будуючи для них гуртожитки92 . Проте все ж переважна бiльшiсть студентiв була змушена знiмати житло у приватному секторi.

Так, згiдно з даними студентської квартирної анкети, проведеної серед слухачiв Київського комерцiйного iнституту в 1909 p., близько 47 % їх витрачали вiд 29 до 39 % свого рiчного бюджету на наймання примiщення. Автори анкети стверджували, що дороговизна цих квартир вiднiмала майже половину бюджету студента, їхнi видатки на житло становили у середньому 9 руб. 87 коп. на мiсяць. Причому найнижча зареєстрована квартплата становила 3 руб., а найвища - 18 руб. на мiсяць. За цими даними, середня студентська квартплата становила б руб. 96 коп.

Однак середньостатистичний студент витрачав на житло майже на 3 руб. бiльше вiд зареєстрованої середньої квартирної плати в зв'язку з тим, що знiмав кiмнати та кутки, якi коштували дорожче. Доцiльно навести й данi вiдносно пропорцiї величини квартирної плати щодо загальної кiлькостi опитаної студентської молодi. Так, на наймання житла витрачали: до 5 руб. на мiсяць - 6,9 % опитаних; вiд 5 до 10 руб. при середнiй сумi 6 руб. 77 коп. - три чвертi опитаних; вiд 10 до 15 руб. - 8 %; вiд 15 до 20 руб. - 1 % тих, хто вiдповiв на анкету93 .

Ще цiкавiшими є данi, наведенi Д.Александровим. Автор справедливо вiдзначав, що житло є першою необхiднiстю для будь-якої особи. Мiж iншим, студентськi помешкання як у якiсному, так i в кiлькiсному (тiснота) аспектах були абсолютно незадовiльними. Цiни на їх оренду не вiдповiдали нi цiнам на предмети та послуги першої необхiдностi, нi обсягам бюджетiв студентiв. За переконанням автора, у цьому розумiннi "житлова потреба" останнiх була бiдою всiх великих мiських центрiв94 .

Вчений вiдмiчав, що квартири дорожчали, але ще швидше зростали в цiнi частини квартир, якi здавалися студентськiй молодi професiйними маклерами.

стр. 48

Надбавлювана власником цiна на квартири з надлишком утримувалася iз самотнiх проживаючих, якими переважно й були студенти. Згiдно з результатами анкети, при середньому їх бюджетi у 24 руб. 68 коп. на мiсяць середня вартiсть мiсячної оренди кiмнати становила 15 руб.95 . Крiм того, дослiдник порiвняв данi анкети М.Бунге, отриманi в 1872 p., iз своїми результатами за 1909 р. Виявилося, що мiсячний студентський бюджет за 38 рокiв зрiс з 20 руб. 42 коп. до 24 руб. 68 коп., а його щомiсячнi витрати на примiщення зросли з 4 руб. 88 коп. до 9 руб. 87 коп., тобто бiльше, нiж удвоє96 .

Надзвичайно низькою була якiсть житла. Бiльше половини студентських квартир знаходилося в дерев'яних i змiшаних будинках, 55 % - у пiдвалах та напiвпiдвалах, 41 % квартир не мав каналiзацiї, 33 % - водогону, 25 % - сонячного освiтлення, 16,5 % були вогкими, 24 % - холодними, 12 % не мали вiкон97 .

Бiльш заможнi студенти, поза всяким сумнiвом, мали змогу знiмати дорожче житло. Наприклад, у м. Києвi в 1899 р. Саксонський готель пропонував для споживачiв окремi апартаменти вартiстю вiд 75 коп. до 3 руб. за добу з безкоштовним наданням самоварiв, постiльної бiлизни й iншими зручностями98 .

Користувалися студенти i транспортним забезпеченням для проїзду до мiсць навчання. За даними анкети Д.Олександрова, у 1909 р. в м. Києвi до мiсця навчання 66 % їх ходили пiшки, 27 % - їздили на трамваї. Решта - 7 % частково дiставалися пiшки, а iнодi їздили трамваєм. Середньомiсячнi витрати на проїзд становили 1 руб. 52 коп. (у чоловiкiв - 1 руб. 25 коп., у жiнок - 2 руб. 77 коп.)99 .

В розглядуваний перiод вiдбувалася поступова замiна гужового транспорту механiчним й електричним. Вартiсть послуг останнiх була значно меншою. Так, якщо наймання вiзника в українських мiстах на початку XX ст. становило 20-25 коп., то пiльговий проїзд трамваєм для студентiв до мiсця навчання коштував лише З коп., тодi коли всiм iншим - 8 коп100 .

Окреме мiсце у бюджетах студентiв займали витрати на гiгiєну. Газети Києва в 1912 р. рекламували пральний порошок "Юроксiль" за цiною 20 коп. i мильний порошок "Уно" по 12 коп. за упаковку101 . Для вживання пропонувалися шампунi та рiзнi косметичнi засоби, як правило, за невисокою цiною102 .

Досить недосконалим залишалося медичне забезпечення студентiв у той перiод. Найчастiше їм доводилося звертатися за такою допомогою до благодiйних товариств. "Киевлянин" повiдомляв, що в 1901 р. у м. Києвi було надано безкоштовну допомогу 7 тис. хворих, зокрема студентам, видано безкоштовно лiкiв по 5 тис. рецептiв103 . Суттєво сприяла хворим студентам полiтика "такс", яка поширювалася й на продаж; аптеками лiкiв104 . Допомагали їм i благодiйнi товариства105 .

Обов'язковим компонентом студентського життя була навчальна та наукова лiтература. Безперечно, що її завжди катастрофiчно не вистачало. Проте видатнi добродiйники, меценати й професорсько-викладацький склад завжди старалися допомогти бiблiотекам вищих навчальних закладiв. Так, у Києвi М.I.Пирогов подарував студентам свою бiблiотеку. Крiм того, попит на навчальну лiтературу нарiвнi з унiверситетськими та публiчними бiблiотеками задовольняли i приватнi студентськi бiблiотеки106 . Врештi-решт, цiни на навчальну лiтературу не були занадто високими, й видатки на них не займали значного мiсця в бюджетах студентiв107 .

Для їх культурного вiдпочинку ринок розваг у тi часи пропонував значний спектр найрiзноманiтнiших послуг. Цiни на квитки як у театр, так i в синематограф були доступними108 . При бажаннi студенти ввечерi могли вiдвiдувати безкоштовнi лекцiї109 . Любителi музики та розваг могли насолоджуватися концертами симфонiчної музики110 , вiдвiдувати бали-маскаради й кiннi перегони111 .

Як правило, цiни на квитки для студентiв на такi заходи завжди були нижчими. Полюбляли молодi люди грати i в азартнi iгри112 . Нерiдко, склавши кошти, вони мали можливiсть насолоджуватися на дозвiллi механiчною музикою, вико-

стр. 49

ристовуючи грамофони. Так, газета "Рада" у 1913 р. пропонувала купувати останнi вартiстю вiд 6 до 250 руб. з комплектами платiвок до них iз, наприклад, такими пiснями, як "Гуляв козак на риночку", "Ой летiла горлиця", "Ой хороша дiвчина" та iн.113

Таким чином, можна уявити собi такий образ середньостатистичного студента в кiнцi XIX - на початку XX ст. i його добробут. Перш за все це був рiзночинець, переважно з iнтелiгентної сiм'ї або iз стану з нетрудовими доходами, який за власним бажанням та з потягом до науки набував вищу освiту. Вiн не завжди вiдвiдував лекцiї, iнодi займався спортом i брав участь у громадському життi, часто мiняв мiсце проживання, оскiльки його житлове забезпечення залишало бажати кращого, погано харчувався, мало читав газети, iнодi грав в азартнi iгри, мало вивчав iноземнi мови, полюбляв займатися полiтикою й розважатися. Аналiз динамiки добробуту студентiв наштовхує на думку про те, що разом iз зростанням товарно-грошових вiдносин поступово зростали i можливостi ринку, а це в свою чергу сприяло збiльшенню задоволення самими рiзноманiтними товарами та послугами споживачiв, у тому числi й студентiв.

На завершення слiд вiдзначити, що загальний добробут останнiх певною мiрою покращувався разом iз наданням їм у навчальних закладах рiзноманiтних демократичних свобод. Разом iз тим вiн суттєво погiршувався в перiод полiтичної реакцiї, коли вiдбувалося їх скорочення.

-----

1 Казьмирчук Г. Д. Революционное движение в Киевском университете (1834-1861 гг.) - К., 1984. - 50 с; Эймонтова Р.Г. Русские университеты на грани двух эпох (от России крепостной к России капиталистической). - М., 1985. - 345 с.

2 Экономическая энциклопедия. - М., 1980. - Т.1. - С.164; Т.4 - С.238.

3 Общий очерк экономической жизни Юго-Западного края. - К., 1913. - 102 с.

4 Сборник действующих в г. Каменец-Подольске обязательных постановлений городской думы (изданных за время действия в Каменец-Подольске Городового Положения 1870 и 1892 гг. по 1 июля 1915 года). - Каменец-Подольск, 1915. - С.74-76.

5 Анкета о дороговизне и борьбе с ней в губерниях Киевской, Подольской, Волынской, Полтавской и Черниговской. - К., 1915. - 15 с.

6 Иконников B.C. Историко-статистические записки об учебных и учебно-вспомогательных учреждениях императорского университета св. Владимира (1834-1884). -К., 1884. - 410 с.

7 Россия 1913 год. Статистико-документальный справочник. - СПб., 1995. - 416 с.

8 Калашников Н. Очерк пятилетней деятельности общества вспомоществования недостаточным слушателям Киевского коммерческого института: 1908-1913 гг. - К., 1915. - 54 с.

9 Александров Д. Студенческие квартиры в Киеве. - К., 1910. - 77 с.

10 Струмилин С.Г. Статистика и экономика. - М., 1979. - 489 с.

11 Попов О.С. Хлiбна торгiвля України. - X., 1927. - 253 с.

12 Бiлан Ю.Я., Бiлецький А.О. Iсторiя Київського унiверситету. - К., 1959. - 628 с.

13 Наулко В.И., Миронов В.В. Культура и быт украинского народа. - К., 1977. - 276 с.

14 Зайончковский П. А. Правительственный аппарат самодержавной России в XIX в. - М., 1978. - 243 с.

15 Эймонтова Р.Г. Указ. соч. - 345 с.

16 Китанина Т.М. Хлебная торговля России в 1875-1914 гг. (Очерки правительственной политики). - Л., 1978. - 288 с; Китанина Т.М. Война, хлеб и революция (Продовольственный вопрос в России 1914 - октябрь 1917 гг.) - Л., 1985. - 384 с.

11 Степанович Е. Л. Высшая специальная школа на Украине (конец XIX - начало XX в.). - К., 1991. - 98 с.

18 Кульчицъкий С. В., Верстюк В.Ф. Нариси з iсторiї українського нацiонального руху. - К.,1994. - 188 с - Ступак Ф.Я. Благодiйнi товариства Києва (друга половина XIX - початок XX ст.). - К., 1998. - 208 с. . 20 Гуржiй О.I., Iсаєвич Я.Д., Котляр М.Ф. Iсторiя України: нове бачення. Т.1-2. -К.,1995.

стр. 50

21 Допiк О. М. Родина Терещенкiв в iсторiї доброчинностi. - К., 2004. - СI75.

22 Там само. - С.192.

23 Зайончковский П. А. Указ. соч. - С.31.

24 Волынь. - 1900. - N 159. - С.З.

25 Струмилин С.Г. Указ. соч. - С.489.

26 Эймонтова Р.Г. Указ. соч. - С.243.

27 Центральний державний iсторичний архiв України в м. Києвi (далi -ЦДIАК). - Ф. 442. - Оп. 664. - Спр. 35. - Арк. 31.

28 Там само. - Арк.56.

29 Струмилин С.Г. Указ. соч. - С.179.

30 Эймонтова Р.Г. Указ. соч. - С.243.

31 Там само. - С.245-246.

32 Бiлан Ю.Я., Бiлецький А.О. Назв, праця. - С.40.

33 Крижановська О.О., Крижановсъкий О.П. Iсторiя середнiх вiкiв. Вступ до iсторiї захiдноєвропейського Середньовiччя. - К., 2004. - С.320.

34 Бiлан Ю.Я., Бiлецький А.О. Назв, праця. - С.42-44.

35 Степанович Е.П. Указ. соч. - С.60.

36 Там само. - С.61.

37 Державний архiв м. Києва (далi-ДАК). - Ф.309. - Оп.350. - Спр.307. - Арк. 1-32.

38 Там само. - Спр.1253. - Арк. 2-17.

39 Там само. - Оп. 469. - Спр. 185. - Арк. 2-4; Спр. 186. - Арк. 1-7; Спр. 312. -Арк. 2-7.

40 Александров Д. Указ. соч. - С.53-54.

41 ДАК. - Ф. 309. - Оп.1. - Спр. 61. - Арк. 3-19; Спр. 71. - Арк. 2-14; Спр.53. -Арк. 2; Спр. 96. - Арк. 1-25.

42 Эймонтова Р.Г. Указ. соч. - С.243.

43 Степанович Е.П. Указ. соч. - С.61.

44 Шип Н. А. Київська духовна академiя - центр вищої духовної освiти Надднiпрянської України (XIX - початок XX ст.) // УIЖ. - 1999. - N2. - С.71.

45 ДАК. - Ф.16. - Оп.469. - Арк. 4, 6, 13, 22.

46 Степанович Е.П. Указ. соч. - С.60.

47 Струмилин С.Г. Указ. соч. - С. 179.

48 Степанович Е.П. Указ. соч. - С.61.

49 Киевлянин. - 1900. - N 219. - С.5.

50 Там само. - 1903. - N 16. - С.2.

51 Китанина Т.М. Хлебная торговля России в 1875-1914 гг. - С.252; Китанина Т.М. Война, хлеб и революция. - С.324.

52 Степанович Е.П. Указ. соч. - С.61.

53 Струмилин С.Г. Указ. соч.- С. 179.

54 Волынь. - 1900. - N 184. - С.З; Киевлянин. - 1900. - N 205. - С.З.

55 ЦДIАК.- Ф. 493. - Оп. 35. - Спр. 151. - Арк. 34; Сборник действующих в г.Каменец-Подольске обязательных постановлений городской думы (изданных за время действия в Каменец-Подольске Городового Положения 1870 и 1892 гг. по 1 июля 1915 года). - С. 74-76.

56 Киевлянин. - 1904. - N 207. - С.З.

57 Там само. - 1902. - N 282. - С.2.

58 Там само. - 1901. - N 103. - С.4.

59 Клепиков С. А. Питание русского крестьянства //Материалы по изучению массового потребления. - Вып.2. - 4.1. Нормы потребления главнейших пищевых продуктов. - М., 1920. - С.25.

60 1 фунт = 0,4095 кг.

61 Державний архiв Житомирської областi (далi - ДАЖО). - Ф.62. - Оп.1. - Спр.940. - Арк.З; Спр.1230. - Арк. 2-13.

62 Там само. - Спр.1266. - Арк.19, 20, 23, 32; Спр.1249. - Арк.19, 20, 24, 33, 37, 48; Анкета о дороговизне и борьбе с ней. - К., 1914. - С.2.

63 ДАЖО. - Ф.62. - Оп.1. - Спр.1230. - Арк.15, 26; ЦДIАК. - Ф.574. - Оп.1. -Спр.1019. - Арк.40; Спр.78. - Арк.1-15; ДАК. - Ф.112. - Оп.1. - Спр.1268. - Арк. 11-27; Спр. 1353. - Арк.2-18; Державний архiв Київської областi (далi -ДАКО). - Ф.9. - Оп.28. - Спр.35. - Арк.34.

стр. 51

64 Россия 1913 год. - С.305.

65 Попов О.С. Назв. праця. - С. 16.

66 Наулко В.И., Миронов В.В. Указ. соч.- С.72.

67 Артюх Л.Ф. Українська народна кулiнарiя (iсторико-етнографiчне дослiдження). -К., 1977. - С.36.

68 Киевлянин. - 1903. - N3. - С.5.

69 Там само. - N 4. - С.1.

70 Струмилин С.Г. Указ. соч. - С.489.

71 Киевлянин. - 1912. - N 338. - С.7.

72 Общий очерк экономической жизни Юго-Западного края. - К.,1913. - С.35.

73 Киевлянин. - 1904. - N 203. - Сб.

74 Там само. - 1912. - N 337. - С.1.

75 Аршин = 16 вершкiв = 71,12 см.

76 Там само. - 1911. - N86. - С.5.

77 ДАЖО. - Ф.62. - Оп.1 дод. - Спр.154. - Арк.56.

78 Россия 1913 год. - С.305.

79 ДАЖО. - Ф.62. - Оп.1. - Спр.69. - Арк.37.

80 Там само. - Арк.37, 52.

81 Там само. - Арк.43.

82 Там само.

83 Киевлянин. - 1901. - N98. - С.4.

84 Там само. - N 96. - С.4.

85 ДАЖО.- Ф.62. - Оп.1. - Спр.69. - Арк.43.

86 Жизнь и искусство. - 1897. - N 216. - С.4.

87 Киевлянин. - 1903. - N16. - С.5; 1912. - N 337. - Сб.

88 Там само. - 1901. - N102. - С.6; 1903. - N10. - С5; 1914. - N21. - С.4.

89 Там само. - N295. - С.5; 1901. - N2 98. - Сб.

90 ДАЖО. - Ф.62. - Оп.1 дод. - Спр.154. - Арк.6, 15; Ф.206. - Оп.1. - Спр.14. -Арк.14; Спр.24. - Арк.9; ДАК. - Ф.112. - Оп.1. - Спр.1686. - Арк.7, 11, 26; Спр.1518. - Арк.2; Киевлянин. - 1901. - N298. - С.4.

91 Эймонтова Р.Г. Указ. соч. - С.244.

92 Степанович Е.П. Указ. соч. - С.64.

93 Калашников Н.Т. Указ. соч. - С.50.

94 Александров Д. Указ. соч. - С.52.

95 Там само. - С.1.

96 Там само. - С.55.

97 Там само.

98 Ведомости сельского хозяйства и промышленности. - 2 августа, 1899. - N 69. - С.4.

99 Александров Д. Указ. соч. - С.24.

100 ДАЖО. - Ф.62. - Оп.1. - Спр.69. - Арк.2, 38; ДАК. - Ф.176. - Оп.1. - Спр.202. - Арк.1-9.

101 Киевлянин. - 1912. - N 338. - С.8.

102 Там само. - 1904. - N 204. - С.6; 1911. - N2 83. - С.1; 1912. - N337. - С5.

103 Там само. - 1904. - N 7. - С.1.

104 ЦДIАК. - Ф.442. - Оп.664. - Спр.35. - Арк.24, 25; Оп.864. - Спр.244. -Арк.1-25; ДАЖО. - Ф.183. - Оп.1. - Спр.239. - Арк.2-11.

105 Калашников Н.Т. Указ. соч. - С.8.

106 Эймонтова Р.Г. Указ. соч. - С.260-261.

107 Киевлянин. - 1914. - N2 199. - С.4; 1903. - N 10. - С.5.

108 Гуржiй О.I., Iсаєвич Я. Д., Котляр М.Ф. Вказ. праця. T.I. - С.307; Киевлянин. -1914. - N221. - C.1; 1911. - N 83. - C.1; 1910. - N36. - C.1; ДАЖО. - Ф.62. - Оп.1. -Спр.1058. - Арк.7-20; ДАКО. - Ф.1. - Оп.249. - Спр.158. - Арк.2-6; Оп.ЗЗЗ. - Спр.107. - Арк.9.

109 Бiлан Ю.Я., Вiлецький А.О. Назв. праця. - С55.

110 Киевлянин. - 1911. - N 149. - С.1.

111 Там же. - 1904. - N 6. - С.1; 1912. - N 337. - С. 1; ЦДIАК. - Ф.442. - Оп.641. - Спр.159. - Арк.1-3.

112 Струмилин С.Г. Указ. соч. - С489.

стр. 52

113 Рада. - 1913. - 25 сiчня. - N 10. - C. 1.

The article researches the problem of student's well-being in Ukraine in the second half of the XIX - early XX cc. It reviews the dynamics of quantitative composition of the latter, value of their cash allowance, analyses in detail the evolution of housing provision of student youth. The article traces the character of student's foodstuff consumption and general goods usage, provision of their cultural and spiritual needs.






 

Биографии знаменитых Политология UKАнглийский язык
Биология ПРАВО: межд. BYКультура Украины
Военное дело ПРАВО: теория BYПраво Украины
Вопросы науки Психология BYЭкономика Украины
История Всемирная Религия BYИстория Украины
Компьютерные технологии Спорт BYЛитература Украины
Культура и искусство Технологии и машины RUПраво России
Лингвистика (языки мира) Философия RUКультура России
Любовь и секс Экология Земли RUИстория России
Медицина и здоровье Экономические науки RUЭкономика России
Образование, обучение Разное RUРусская поэзия

 


Вы автор? Нажмите "Добавить работу" и о Ваших разработках узнает вся научная Украина

УЦБ, 2002-2019. Проект работает с 2002 года. Все права защищены (с).
На главную | Разместить рекламу на сайте elib.org.ua (контакты, прайс)