ЦИФРОВАЯ БИБЛИОТЕКА УКРАИНЫ | ELIB.ORG.UA


(мы переехали!) Ukrainian flag (little) ELIBRARY.COM.UA - Украинская библиотека №1

НЕ ВІД МЕЧА...

АвторДАТА ПУБЛИКАЦИИ: 16 ноября 2014
АвторОПУБЛИКОВАЛ: Администратор
АвторРУБРИКА:





Воістину дивна логіка в українського національного відродження, що розгорталося під прапорами багатовікової боротьби за незалежність. Мільйони наших предків гинули в борні, поливаючи кров'ю багатостраждальну землю лише за те, щоб мати ім'я українця, позбутися насилля з боку агресивних сусідів. І от ми ніби незалежні й суверенні, а українців як таких... наче й немає. Бо чим довести тепер, що я - українець, що українці - мої діти й онуки? З паспортів та інших посвідчень нас, без нашої згоди на те, викреслили. За інерцією ми буцімто є, але офіційно нас немає, хоч би як розпиналися, що це - дурниця. Є просто населення, де, кажуть, українців - переважна більшість, згідно з результатами останнього опитування (78%), коли графа "національність" ще була. Ми говорили про титульну націю і створювали відповідну Конституцію. Нині, коли невиконання законів України стало притчею во язицех, нехтування українського національного відродження набуло майже офіційного характеру: а де українці, покажіть їх нам?



Народ мій є,
Народ мій вічно буде!



В. Симоненко

А як показувати?! Наша Верховна Рада, яка через радіо й телебачення ефективно розбещує народ, ще на початку своєї майже двадцятирічної діяльності ліквідувала нас на папері, знеособивши офіційно як українців. А що далі? А далі - істина середньовічного Мак'явеллі: "Народи гинуть не від меча, - народи гинуть від асиміляції".

Інерція зросійщення плюс тиск п'ятої колони при традиційній підтримці Москви, відчувши таку неоціненну послугу надмірно ліберальних нардепів, роблять чорне діло в національно скаламученому суспільстві. Подивіться телевізійні шустеріади, газетні розкладки чи асортимент наших книгарень, зверніть увагу на безсовісне порушення нардепами та іншими представниками влади Закону про державну мову... Вимогу "другої офіційної" підкріплюють посиланням на 12% етнічних росіян, кількість яких можна бездоказово збільшити тепер у кілька разів. Ні? То перевірте. А як?! Отак ми загнали українців у глухий кут. Звісно, не ми, а так звана "еліта", де свідомі українці - в арифметичній меншості, отже, вирішує не святе право українського народу, а банальне натискання кнопок за себе і за колег.

Асиміляція народу іншим народом аморальна і злочинна, якщо народ живе на своїй споконвіку землі, а не відколовся якоюсь часткою від своїх і поглинутий іншим великим народом. Єдина мова цементує суспільство, гарантує взаєморозуміння його різно-етнічних груп. Візьмімо США. Там питомий народ - індіанці - винищений наслідком колонізації іншими державами. Осколків різних народів там багато, а мову обрали все ж єдину - англійську. Могли б і іншу, але перемогла ця, хоч вона і привнесена. Але ж - єдина!

Нас, як індіанців, винищити попри всі намагання геноцидної політики не змогли - не встигли. А могли ж і встигнуть, як сталося з доброю сотнею менш численних народів Російської імперії - СРСР. Не фізичне знищення (хоч і воно було), так асиміляція зробила своє чорне діло. Нас було багато, і ми були впертіші за інших на кривавій дорозі до себе. "Довго ми тинялися в чужій стороні... Чи не пора нам... додому?" (Панас Мирний). Усі наші духовні світочі кликали нас додому. Повернули! І що? Колесо звичної асиміляції крутиться банально до примітивізму. Тим-то й не лякає багатьох наших лідерів. Усе про економіку торочимо, забуваючи, що її творять люди, і що сильніші вони духом творення в ім'я високої національної ідеї, то багатшим, змістовнішим буде життя.

Як народжуються манкурти? Напрочуд просто. Ще за мого школярства в рідному слобожанському селі трапився випадок, що шокував мене. Сусідський хлопець післявоєнної пори вступив до Харківського військового училища. Через два місяці навчання приїжджає додому на жовтневі свята - у курсантській формі, гордий, зі зверхністю до недавніх своїх товаришів. І ось я раптом чую, що з матір'ю своєю він говорить... російською! З матір'ю!! Мене аж пересмикнуло. Як!? Чому?! І я зрозумів, що він устиг зрадити і себе, і матір, і село, і Україну. За два місяці!

То було демонстрацією втрати елементарної гідності. Потім я стрічав такі метаморфози, на жаль, часто, стрічаю і понині. Не минула ця напасть і мого роду: один дядько мій і один двоюрідний брат також утопили свою українськість у морі асиміляції.

Імунітет проти цієї пошесті, яка в суспільстві, як показали віки, починається від керівників усіх рангів, назвали націоналізмом. Борючися за владу, навіть Ленін обстоював націоналізм гноблених націй як природний захист від шовінізму націй панівних. На пустому місці націоналізм не виникає: тебе гноблять - ти опираєшся. Імперії таких нищили або купували. Було це і за козаччини, живе і тепер, бо є люди, готові продаватися за чини, за багатство, за інші привілеї, а є просто байдужі. Без націоналізму, без національної ідеї держави не збудуєш. І марно дехто торочить, що, мовляв, національної ідеї ми так і не сформулювали, тож і маємо те, що маємо. Для свідомого українця вона була і є: служити Україні. Це готовий робити не всяк, і це правда. Той же дідусь Ленін учив, що в пролетаріату немає вітчизни. І, на жаль, багатьох бідних людей таки навчив, а щодо сьогоднішніх багатіїв, то для них вітчизна там, де їхні гроші. Сьогодні - тут, а завтра - там, де запасні гнізда вже позвивали... Про національну ідею говорять вони неохоче навіть зі службового обов'язку.

Асиміляція робить чорне діло вже навіть не з українцями, а з офіційно безнаціональними громадянами - так набагато зручніше й ефективніше впроваджувати панівну в імперії мову. "Дайош двомовність!" Ідеальний інструмент для нищення української, хай і єдиної конституційної. Пішла на це Білорусь. І що? Мова білоруська майже зникла - панує російська! Ми хочемо того ж?! Усі розуміють наслідки такого змагання в нестабільній та незгуртованій нашій, щойно народженій державі. Багато нардепів та урядовців, не кажучи вже про обивателів, плюють на нашу "єдину державну". А з якою радістю переходять на омріяну "другу державну" на телезбіговиськах Шустера чи Кисельова (аякже: своїх немає! Чужі - кращі)!

Які фракції вперто послуговуються у Верховній Раді російською, недержавною? Комуністи і регіонали. Якщо закон не діє серед законодавців, то чого нам, українцям, чекати? Ми ж не Ізраїль, де впроваджують свою, питому - іврит, утрачений дві тисячі років тому. Ми навіть не втрачену віками мордувань мову губимо мимохіть.

Чи можна служити Україні, убиваючи, ганьблячи її мову? Питання риторичне: убивство мови - убивство народу. На папері нас уже немає: "Гей, хто в лісі - озовися!"

А древні латиняни казали: чия мова - того й держава. Недарма й Президент Франції Саркозі твердо проголосив, що "Франція - це французька мова". І це президент давньої і розвиненої, зі сформованою нацією держави, що інституційно охороняє свою мовну гідність. Для чого? Для стабільності й могутності. Наша нація ще не сформована. І, мабуть, саме це є причиною дивної безвідповідальності щодо мови. Забувають чи не хочуть згадувати, що три попередні спроби України стати державою закінчувалися її втратою - наша довірливість та апетити сусідів робили своє чорне діло. Сусіди й сьогодні зі своїми претензіями територіальними, і ми з традиційною довірливістю та національним самопоборюванням. "Самі себе звоювали", - писав у думі Іван Мазепа, який отямився, та пізно. Запізнюватися - теж наша національна риса. З армією, кордонами - також. Кажуть, говорімо про наші перемоги. Будь ласка! Але не забуваймо про поразки - вони прекрасні посібники для перемог, яких ми так хочемо.

Асиміляція - підступна, повзуча, безкровна війна проти нації. Це хвороба, яку може спинити тільки могутній імунітет - мовний імунітет національного Духу. Без такого імунітету ні здоров'я, ні достойне майбуття українству не світить. Нам конче треба видужати для перемог - усім і кожному. І графу "національність" нищити рано. Не зникаймо! Будьмо!

Анатолій МОКРЕНКО, народний артист України, професор, лауреат Шевченківської премії






 

Биографии знаменитых Политология UKАнглийский язык
Биология ПРАВО: межд. BYКультура Украины
Военное дело ПРАВО: теория BYПраво Украины
Вопросы науки Психология BYЭкономика Украины
История Всемирная Религия BYИстория Украины
Компьютерные технологии Спорт BYЛитература Украины
Культура и искусство Технологии и машины RUПраво России
Лингвистика (языки мира) Философия RUКультура России
Любовь и секс Экология Земли RUИстория России
Медицина и здоровье Экономические науки RUЭкономика России
Образование, обучение Разное RUРусская поэзия

 


Вы автор? Нажмите "Добавить работу" и о Ваших разработках узнает вся научная Украина

УЦБ, 2002-2020. Проект работает с 2002 года. Все права защищены (с).
На главную | Разместить рекламу на сайте elib.org.ua (контакты, прайс)