ЦИФРОВАЯ БИБЛИОТЕКА УКРАИНЫ | ELIB.ORG.UA


Новинка! Ukrainian flag (little) LIBRARY.UA - новая Украинская цифровая библиотека!

СПОНСОРЫ РУБРИКИ:


КОЛИ ВСІ СЛЬОЗИ ВИСОХНУТЬ

АвторДАТА ПУБЛИКАЦИИ: 21 мая 2018
АвторОПУБЛИКОВАЛ: Администратор
АвторРУБРИКА:





Кожна країна в нашій уяві має свій образ - на це працюють стереотипи, які складаються через почуте, прочитане, побачене на екрані, оформлення яких довершує фантазія. Скоріше за все, для більшості іноземців образ України не надто привабливий з огляду на Чорнобиль, на наші злидні, вислідом яких є неміряна кількість заробітчан-емігрантів, на наші внутрішні міжпартійні та міжкланові скандали. Ці негації накладають чорну барву і на пресвітлий лик неньки-України у калиновому вінку на рахманних землях, виплеканий у серцях і самих українців-патріотів.

Авторку ж переслідує жахке видиво: десь там, в одному із шарів Шаданакара, в інфрафізичних підземеллях, намагається звільнитися душа України від нещадних терзань уіцраора - агресивної демонічної сутності, трансфізичного носія великодержавності, породженого не тільки для захисту власної держави (не народу чи країни, а саме державницької машини), а й для нападу на сусідні. Розлючений тим, що вона (Україна) спромоглася вислизнути з його щупалець, він не може змиритися із втратою і повсякчас намагається затягнути її знову в своє лоно. Навіть якщо візії Даниїла Андреєва (а саме його "Троянда світу" навіяла таку фантасмагорію) є лише плодом його власної уяви, то все одно макабрична картинка до певної міри відповідає суті: душу України таки справді терзають, однак не тільки уіцраори зовнішні, а й "свої", внутрішні - такі собі уіцраорики, які вгніздилися в тіло України і п'ють її соки.

Забагато містики, скажете ви. На що можна відповісти: а хто знає, що то є реальність, і скільки насправді містики вона в собі містить? В усякому разі, без звернення до певних ірраціональних понять авторка не мислить відповіді на запитання.

А запитання просте до наївності: як так сталося, що українці опинилися в такій... Тут, власне, кожен може вставити власне означення: дірі, западні, ямі, - залежно від свого усвідомлення стосовно місця, де він перебуває; думається, що багато хто вдасться до більш мальовничих та енергійних синонімів.

Запитання просте, а от відповідь... Чи, може, не там шукаємо? Вдаємося до суперскладних економічних аналізів з емпіричними формулами, схемами, діаграмами, порівняльними таблицями, а вона, відповідь, тим часом лежить в іншій площині. Пам'ятаєте, як ламали було голову над арифметичною задачкою, аж поки не осяяло: та вона ж елементарно розв'язується методом алгебри! Ввів такого собі "іксика" - і за мить є правильне рішення!

То, може, абстрагуватися від очевидних і намацальних реалій, виламатися за їхні межі, і там, в іншому вимірі - вимірі духовному - пошукати за істиною? А орієнтиром у пошуках слугуватиме нам поняття "народний дух", який, за Миколою Костомаровим, є першоосновою історичного розвитку і до пізнання якого має спрямовуватися історія народу. Чи від початків він дарувався Богом у готовому вигляді тому чи іншому народові, а чи складався в процесі розвитку цього народу залежно від географії, обставин, сусідів тощо - про це писано-переписано, почитати хоча б Бердяєва, але теза про національний характер - не є хибною...

Тож, як і окремі люди, нації є більш чи менш обдарованими у тій чи іншій сфері. До прикладу, на українців, націю мрійників-землеробів, аж ніяк не можна погрішити, що вони є геніальними у гендлярстві чи крутійстві. Власне, оце і є ключові слова - отой згаданий вище "ікс". Отож поміркуймо. Оскільки вже оприявлено списки найбагатших громадян України, проаналізуймо. І здивуймося: а чому ж так непропорційно мало там представників корінної нації? Позаяк особи у згаданому списку, наскільки відомо (чи, може, авторка помиляється - у такому випадку вона із задоволенням просить вибачення), не отримували Нобелівських премій чи мільйонних гонорарів в інтелектуальній або мистецькій сферах, то перший мільйон (саме той, про який акули бізнесу просять не розпитувати) зароблявся ними на бізнесових орбітах - і тут саме час підставити наш "ікс": завдяки гендлярству і крутійству.

І відповідь таким чином на поверхні. Тобто ще на початках, коли українці у стані ейфорії розмахували національними стягами, святкуючи Незалежність, їхні співгромадяни інших кровей із притаманною їм на генному рівні метикуватістю уже прокручували перші оборудки, накручуючи свої перші мільйони. Наявність серед них нашого брата зумовлена різного роду випадковостями й обставинами, зрештою, є й серед автохтонів талановиті від природи діляги - проте їх у нашому працьовитому й нелукавому (у масі своїй) племені негусто: хлібороб, закорінений у землю й прив'язаний до неї, хоча для рентабельності господарки й мусить бути практичним і враховувати багато факторів, однак передовсім покладається на свої руки і на свою працю, і ця сфера діяльності докорінно відмінна від, скажімо, лихварства, де мізки повинні вправлятися у зовсім іншому напрямку. І так упродовж віків: одні нації (повторимось: у масі своїй!) вдосконалювалися в землеробстві, інші - у лихварстві. То чи може нація землеробів конкурувати в бізнесі (нечистому!) з нацією лихварів? Або ж з нащадками ординців-загарбників, для яких земля - лише поверхня, якою мчать вони на своїх прудконогих конях у ненаситному бажанні відняти все в автохтонів, а відтак і сплюндрувати, вичавити всі соки із землі, до якої їм діла немає?

От звідки низький відсоток серед українських мільярдерів власне українців. І на це й ремствувати нічого - адже смішно потрясати кулаком у небо, що воно заливає нас дощем. Так Бог дає. І якщо Він дав різні таланти для різних націй, то замість скиглити час би отямитися і протиставити їхнім талантам наші, їхнім цінностям - наші, завдяки чому ми й вижили упродовж століть, незважаючи на потужні хвилі завойовників-колонізаторів, які заливали по вінця наші землі.

Але найперше слід вдатися до давнього звичаю наших предків: проблеми громади вирішувати на вічах, а отже, на очах усіх, керуючись справедливими законами. Це наш народ сказав: громада - великий чоловік. Найвище віче - Верховна Рада - стане таким лише після повернення до мажоритарної системи, всі це розуміють, але нога на гальмі ще та...

І все ж у повітрі вже носиться дещо поки що ледь вловне. Видається, що це починає струменіти обурення українців, які потроху опам'ятовуються від підступних ударів нижче пояса, витирають сльози, крізь призму яких навколишнє бачиться спотворено, і починають шукати протидії беззаконню. Один із варіантів - створення, наприклад, громадської ради міста з очільників різних громадських організацій, партій, об'єднань тощо, які виносять на розгляд найпекучіші проблеми міста.

До речі, таку раду створено в Рівному, вона вже кілька разів збиралася, розглянула низку питань, написала відповідні звернення. Відчувається, що це таки сила. Щоправда, потенційна. Повірю, що дієва, лише після того, як, приміром, з міста щезнуть гральні автомати, проти яких так одностайно вона виступила.






 

Биографии знаменитых Политология UKАнглийский язык
Биология ПРАВО: межд. BYКультура Украины
Военное дело ПРАВО: теория BYПраво Украины
Вопросы науки Психология BYЭкономика Украины
История Всемирная Религия BYИстория Украины
Компьютерные технологии Спорт BYЛитература Украины
Культура и искусство Технологии и машины RUПраво России
Лингвистика (языки мира) Философия RUКультура России
Любовь и секс Экология Земли RUИстория России
Медицина и здоровье Экономические науки RUЭкономика России
Образование, обучение Разное RUРусская поэзия

 


Вы автор? Нажмите "Добавить работу" и о Ваших разработках узнает вся научная Украина

УЦБ, 2002-2018. Проект работает с 2002 года. Все права защищены (с).
На главную | Статистика последних публикаций