ЦИФРОВАЯ БИБЛИОТЕКА УКРАИНЫ | ELIB.ORG.UA


(мы переехали!) Ukrainian flag (little) ELIBRARY.COM.UA - Украинская библиотека №1

Тетяна Єщенко (Україна) МЕДИЧНИЙ ТЕРМІН ЯК ЗАСІБ ЛЕКСИЧНОГО ВИРАЖЕННЯ ТЕКСТОВОЇ КАТЕГОРІЇ «ІНФОРМАТИВНІСТЬ»

АвторДАТА ПУБЛИКАЦИИ: 23 июля 2020
АвторОПУБЛИКОВАЛ: Єщенко Тетяна
АвторРУБРИКА:




Опубліковано:
// Вісник національного університету «Львівська політехніка» : збірник наукових праць. Серія: Проблеми української термінології / За ред. проф. Н. Чухрай. - №870. – Львів: Вид-во Львівської політехніки, 2018. – С. 12 – 13.

Постановка проблеми та її зв’язок із науковими чи практичним завданнями. Медичний термін – це складник спеціального фахового знання, що витворює національну мовну картину світу і віддзеркалює специфіку наукового мислення українців, засади фахового текстотворення. Потрактування мови як чинника збереження національної ідентичності в умовах впливу імперських мов, глобалізаційних процесів не є новим. Нині у контексті звільнення України від колоніальної залежності значущою є проблема наслідування національній традиції (історичній пам'яті) у формуванні фахового тезаурусу сучасного лікаря. Мова медицини, на превеликий жаль, і досі у полоні панівного за «радянщини» штучного наближення мов і нівелювання питомо українських норм термінотворення. Текстова категорія «інформативність» у медичному словесному цілому тісно пов'язана з термінами як виразниками квінтесенції нового знання у галузі «Охорона здоров'я». І ця інформативна наповненість, на наше глибоке переконання, повинна ґрунтуватися переважно на національній парадигмі.
Аналіз останніх досліджень і публікацій, в яких започатковано розв’язання даної проблеми і на які спирається автор. Українські медичні терміни у колі уваги мовознавців Надії Гимер, Ганни Дидик-Меуш, Ірини Іваненко, Таїсії Лепехи, Наталії Місник, Тетяни Файчук, Наталії Цісар та ін. Учені студіюють медичну номенклатуру у пам'ятках ХVІ-ХVІІІ ст., вивчають процес формування української медичної (клінічної, косметологічної, логопедичної, судово-медичної) термінології; описують медичну лексику у лікарських порадниках ХVIІ-ХVIII ст., розглядають вторинну номінацію у системі української медичної термінології з позицій ономасіології. Натомість відсутній аналіз текстоутворювальної функціїї терміна як елемента, що формує денотативну основу тексту і забезпечує його інформативність. Наголосимо: «вивчення текстотвірних функцій терміна є окремим напрямом термінознавства. Спрямування наукового зацікавлення може мати вектор як від терміна до тексту, так і від тексту до терміна» [5, с. 153].
Мета статті – описати медичний термін в текстоцентричному аспекті як виразника однієї із значущих категорій словесного цілого – «інформативність».
Виклад основного матеріалу. Розглядаємо дві групи текстових категорій (Віктор Одинцов, Ілля Гальперин, Олена Селіванова, Зоя Тураєва та ін.): 1) структурні, які віддзеркалюють ознаки текстової структури (зв’язність, цілісність, інтеграція, прогресія, стагнація, дискретність або членованість); 2) змістові, або концептуальні, які відображають особливості його змістового боку (інформативність, антропоцентричність, референційність, інтертекстуальність, континуум). Текстова категорія «інформативність» належить до другої групи і покликана здійснювати вираження повною мірою смислове наповнення фахового медичного тексту. Слова-терміни, які називають поняття галузі знань «Охорона здоров'я», постають вербальними утілювачами змістово-фактуальної інформації (термін належить Іллі Гальперину). Остання відображає конкретний опис подій, фактів, процесів, що відбуваються у реальному світі, є експліцитними й вербально вираженими у предметно-логічних значеннях, на основі професійного досвіду мовця (на противагу концептуальній і підтекстовій інформації). Про це детально йшлося у наших розвідках (див. [2]). Невипадково у лінгвістичній теорії тексту інформація ототожнюється із номінацією, смислом, змістом. Саме інформативність тексту у медичній комунікації стала одним із основних мотивів розвитку прагматичної і когнітивної лінгвістики загалом медичного фахового тексту зокрема. Адже кожний текст – водночас акумулятор інформації і канал її передавання. «Різні види інформативності, - слушно зауважує Роман Дудок, - передбачають наявність певних закономірностей реалізації семантичного потенціалу терміна. Якщо знакова інформативність передається на основі реалізації семантичних знак, що диференціюються, то в текстах актуалізуються ознаки, релевантні щодо конкретної комунікативної ситуації» [1, с. 121]. З-поміж диференційних ознак терміна більшість мовознавців вказують саме на його інформативність. Українські та зарубіжні мовознавці термін потрактовують як «квінтесенцію нового знання, як елемент наукової мови, що формує денотативну основу тексту, отже, забезпечує його інформативність» [5, с. 153]. Загальновідомим є те, що медичні терміни покликані влучно виражати категорії і поняття зазначеної вище науки. Вони належать до інтеґрувальних чинників, які надають підстав утворювати єдиний медично-науковий простір, забезпечують інформаційне взаєморозуміння носіїв мови.
Прикро констатувати, але розвиток української мови, медичної термінології, мав частіше насильницький, аніж еволюційний характер. Теорія пролетарського інтернаціоналізму та зближення націй, впровадження практики усунення розбіжностей у фонетичній системі, лексичній базі, морфологічній та синтаксичній будові, іншими словами, політика якнайглибшої асиміляції мов братніх республік у колоніальну добу, спричинили «значну нівеляційну динаміку лексичного складу української мови» 3, с. 354. Частину власне українських медичних термінів було замінено інтернаціоналізмами: зівниця – ангіна, очник – окуліст, цукриця – діабет, тепломіра – калорія, солодень – глікоген, куряча сліпота – гемералопія, безвухість – анотія, стришок – епітимпанум, знеболювання – анестезія, знечулення – наркоз, гнояк – абсцес, печера, ґрота – антрум, м'язова пухлина – міома, бокове викривлення хребта – сколіоз, розширення вен – варикоз, запалення слизової оболонки шлунка – гастрит, пересаджування тканин – гомопластика і под. «Під «москвофільством» у сфері мови, - слушно зауважував видатний український філолог, дійсний член НТШ з 1923 року професор Василь Сімович у статті «На теми мови», - я розумію ось що: приймати те, що від чужих народів попадає до скарбу нашої мови, не від них безпосередньо, а просіяним крізь московське сито (це виявляється й у правописі чужих слів, і в відміні, й у роді, який прикладаємо до чужих слів і под.); іґноруючи закони української граматики, заводити в нашу мову московські форми; оминаючи власні фрази, брати московські; дослівно перекладати (а то й не перекладеними лишати) слова й вислови з московської мови, не додивляючись до того, чи вони відповідають духові нашої мови, чи ні [6, с. 236]». Русифікаційна нівеляція українського мовного коду («духу») тривалий час поставала засобом досягнення абсолютної влади над Україною, її мовою. Тож аби звільнитися від вказаного згубного впливу слушною є думка професора Бориса Степанишина [7], який радить віддавати перевагу лексемам українського походження. По-перше, їх легше вимовляти; по-друге, вони звучать милозвучніше, природніше й, найсуттєвіше, вони є у змістовому аспекті зрозуміліші для носіїв. Адже, здійснюючи відбір термінологічних одиниць з числа конкурувальних (синонімічних, дублетних і варіативних) для кодифікації, даючи їм оцінку за різними параметрами (відповідність медичному поняттю, точність, однозначність, стилістична конотація, мотивованість, коректність тощо), вкрай важливо пам'ятати про оптимум інформації, а також про генетичну природу національного терміна, його структуру, семантичну і синтаксичну валентність, зрештою, надавати перевагу, де це можливо, питомо українським термінами, а не іншомовним запозиченням, пор.: прогрівання – діатермія, спинний – дорсальний, процідження – інфільтрація, чутливість – сенсибельність, защемлення – інкарцерація, закріплювач – фіксатор, безповікість – аблефарія, пересадка - трансплантація, щеплення – вакцинація, навіювання – гіпноз, вада - дефект, підготовка – пропедевтика, відновлення - регенерація, слизово-війкове очищення - кліренс мукоциліарний, нижній поверх барабанної порожнини - гіпотимпанум, поріг розпізнавання запаху – поріг ідентифікації запаху, негайний (виклик) – екстрений (виклик), зараження – інфекція, нежить – ренит, горбоносість – ринокіфоз, косоносість – риносколіоз, розлад голосу – дисфонія, випадок – казус, вказівка – інструкція, правило – канон, запалення рогівки – кератит, безповікість – аблефарія, нутрощеві (сплетення) і нутрощеві (вузли) – васцеральні (сплетення) і (вузли), забуття – амнезія, червонокрівець – еритроцит, білокрівець – леккоцит, чарунка – альвеола, бічна (грудна ділянка) – латеральна (грудна ділянка), відблиск світляний барабанної перетинки – рефлекс (барабанної перетинки), спиночерепний – дорсовентральний і под. Український відповідник зрозуміліший для ширшого кола людей, а отже є інформативнішим, повніше відображає сенс явища. Як свідчить історія становлення української медичної термінології, на теренах національного термінознавства були науковці, які обстоювали зазначений вище методологічний шлях формування медичної фахової мови у період так званого «українського ренесансу» на початку минулого століття. Прикладом такої науково-пошукової роботи є «Російсько-український медичний словничок» Олени Курило [4]. Нині до професійного медичного вжитку увійшли слова, які запропонувала науковиця: гомілка, рухомий нерв, зір, сухожилля, тім'я, шлуночок, камера серця, ліве передсердя, праве передсердя, волокно, повіка, дихання, тканина тощо.
З часом мовознавцям і лікарям вдалося повернути до активного професійного слововжитку і до фахових словників (див. [8]) терміноодиниці, які тривалий час були у стані так званого «недоперекладу» з російської мови: вушна мушля, а не вушна раковина; скронева ділянка, скронева кістка, а не висок; щільникова кістка, а не решітчаста кістка; щільникова комірка, а не решітчаста клітинка; вінцева хвороба серця, а не ішемічна хвороба серця; воло язикове, а не зоб язиковий; вушна восковина, а не сірка вушна; переділка носа, а не перегородка носа; кільце барабанне, а не перстень барабанний; плитка кісткова, а не пластинка кісткова; комірки решітчастої кістки, а не ячейки решітчастого лабіринту; протока слимака, а не слимаковий хід; приносова пазуха, а не біляносова пазуха; лобові площини, а не фронтальні площини; горло, а не глотка; закуток грушоподібний, а не синус гушоподібний; комірки пневматичні скроневої кістки, а не клітинки пневматичні скроневої кістки.
Нині контрастивна лксика є основою збереження «національного» обличчя медичної термінології і фахового мовлення загалом. На превеликий жаль, вона ж і найчастіше постає як фігурант інтерфернції, міжмовних покручів, суржику. Пор.: переділок носа (рос. перегородка), бешиха (рос. рожа), блювання (рос. рвота), вічко слухової труби (рос. устье), запаморочення (рос. головокружение), ковтання (рос. глотание), набряк (рос. отёк), приглухуватість (рос. тугоухость), гарячка (рос. лихорадка), часточка вушна (рос. мочка ушная), шлунок (рос. желудок), стравохід (рос. пищевод), смужка судинна (рос. полоска сосудистая), нирка (рос. почка), хребетний стовп (рос. позвоночный столб), жовчний міхур (рос. желчный пузырь), сечовід (рос. мочеточник), порожнина барабанна (рос. полость), лійка вушна (рос. воронка ушная), присінок гортані (рос. преддверие гортани), крижова ділянка (рос. крестцовая область), куприкова ямочка (рос. копчиковая ямочка), часточки печінки (рос. дольки печени), шкіра (рос. кожа), малогомілковий (рос. малоберцовый), потилиця (рос. затылок), пахва (рос. подмышка), сідниці (рос. ягодицы), литка (рос. икра), вилична ділянка (рос. скуловая область), пухир решітчастий (рос. пузырь решётчатый), пляма мішечка (рос. пятно), кульша (рос. верхняя часть бедра), виразка (рос. язва), підповікова борозна (рос. борозда нижнего века), орган нюху (рос. обоняния), ґаркавість (рос. картавость), гугнявість (рос. гнусавость), очноямкова ділянка (рос. область глазницы), язичок м'якого піднебіння (рос. язычок мягкого нёба), склепіння горла (рос. свод горла) тощо.
Висновки. Медичний термін у фаховому тексті виконує, окрім текстоутворювальної ролі, функцію вербальної репрезентації денотативної основи словесного цілого, вираження однієї із значущих текстових категорій – інформативності. Пануюча за умов тоталітаризму тенденція до нівелювання мов, формування збідненого лінгвального стандарту призвели до забуття національної специфіки в українській медичній терміносистемі, професійному мовленні. Зауважимо: медична культура охоплюється медичною картиною світу, відповідним мисленням, фаховими текстами. Мовна особистість фахівця-лікаря визначається, найперше, професійним тезаурусом (утіленій інформації). То ж, максимальна українізація терміносистеми сьогодні є вкрай необхідною. Вияв текстової категорії «інформативність» зазнавав змін у період відродження наукової творчості на національному ґрунті (поч. ХХ ст.), у так званий русифікаційний період (30-80-і роки ХХ ст.). Нині варто повернути націонаналістичну тенденцію у процес витворення фахового медичного дискурсу, сповнити його українськомовниим змістом, звільнитися від чужомовного впливу. Такі факти є свідченням нашої історії, мають неабияке значення для національно-культурної та мовної самоідентифікації українського етносу.

1. Дудок Р. І. Термін та його структурно-семантичний потенціал [Текст] / Р. І. Дудок // Вісник СумДУ. - №3 (87). – 2006. – С. 119 – 123; 2. Єщенко Т. Категорія «інформативність» («змістовність»), її вираження в тексті [Текст] / Т. Єщенко // Філологічні студії : Науковий вісник Криворізького державного педагогічного університету. – 2011. – Випуск 6. – С. 172 – 180; 3. Караванський С. Пошук українського слова, або боротьба за національне «Я» [Текст] / С. Караванський. – К.: Видавничий центр «Академія», 2001. – 240 с.; 4. Курило О. Російсько-український словничок медичної термінології [Текст] / О. Курило. – К., 1918. - 31 с.; 5. Наєнко Г. Астрономічна термінологія у староукраїнських пам'ятках першої половини XVII століття [Текст] Г. Наєнко // Українське небо 2. Студії над історією астрономії в Україні : зб. наук. праць / за заг. ред. О. Петрука. – Львів: Інститут прикладних проблем механіки і математики ім. Я. С. Підстригача НАН України, 2016. – С. 153 – 163; 6. Сімович В. Праці у двох томах [Текст] / В. Сімович. Том 1 : Мовознавство / упор. і передм. Л. Ткач. – Чернівці: Книги – ХХІ, 2005. – 520 с.; 7. Степанишин Б. Іншомовна лексика в українському мовленні: Чи можна (і чи треба) обходитися без чужомовних слів? [Текст] / Б. Степанишин // Київ. - 2002. - № 11. - С. 152 - 155; 8. Черкасов В. Г., Бобрик І. І., Гумінський Ю. Й. та ін. Міжнародна анатомічна термінологія (латинські, українські, російські та англійські еквіваленти) [Текст] / В. Г. Черкасов, І. І. Бобрик, Ю. Й. Гумінський та ін. – Вінниця: Нова книга, 2010. – 392 с.






 

Биографии знаменитых Политология UKАнглийский язык
Биология ПРАВО: межд. BYКультура Украины
Военное дело ПРАВО: теория BYПраво Украины
Вопросы науки Психология BYЭкономика Украины
История Всемирная Религия BYИстория Украины
Компьютерные технологии Спорт BYЛитература Украины
Культура и искусство Технологии и машины RUПраво России
Лингвистика (языки мира) Философия RUКультура России
Любовь и секс Экология Земли RUИстория России
Медицина и здоровье Экономические науки RUЭкономика России
Образование, обучение Разное RUРусская поэзия

 


Вы автор? Нажмите "Добавить работу" и о Ваших разработках узнает вся научная Украина

УЦБ, 2002-2020. Проект работает с 2002 года. Все права защищены (с).
На главную | Разместить рекламу на сайте elib.org.ua (контакты, прайс)