ЦИФРОВАЯ БИБЛИОТЕКА УКРАИНЫ | ELIB.ORG.UA


(мы переехали!) Ukrainian flag (little) ELIBRARY.COM.UA - Украинская библиотека №1

Тетяна Єщенко (Україна) АНТРОПОЦЕНТРИЧНИЙ ВИЯВ АДРЕСАНТА КРІЗЬ ПРИЗМУ КОНЦЕПТУ «ЩАСТЯ»

АвторДАТА ПУБЛИКАЦИИ: 23 июля 2020
АвторОПУБЛИКОВАЛ: Єщенко Тетяна
АвторРУБРИКА:




Опубліковано:
Єщенко Т. А. Текстово-антропоцентричний вимір метафори українських поетів 1990-х років: монографія / Т. А. Єщенко. - К.: Академвидав , 2018. - 352 с. (серія "Монограф).
// Щастя та цивілізаційний розвиток: матеріали міжнародної наукової конференції 14 – 15 листопада 2020 року. – Львів: ЛНМУ імені Данила Галицького, 2020. – С. 89 - 94)

Постановка проблеми. Специфіка способу аксіологічного мислення адресантів поетичної комунікації постає крізь призму споконвічних понять («душа», «щастя», «сумління», «віра», «воля», «правда», «пам’ять», «мрія», «доля» тощо). Кожна з цих категорій має систему первинних і вторинних значень, характеризується ши¬рокими асоціативними зв’язками, здатністю виконувати когнітивні функції метафоризації, символізації, персоналізації, посиленими можливостями вклю¬чатися в різноманітні контексти, утворювати стійкі звороти. Концепт як лінгвально-ментальний феномен здатний виявляти особливості мовомислення поетів, їхні поведінкові стереотипи як представників певного етносу, певного мовно-літературного покоління, вербально виявляти картину світу, передусім її індивідуальну й етнокультурну площини, демонструвати, як мовно-етнічний досвід переосимслюється на рівні свідомості окремого індивіда. Поняття «концепт» розуміємо як дискретну одиницю колективної свідомості лінгвоспільноти, яка зберігається в національній пам’яті мовців у вербально позначеному вигляді. Як відомо, когнітивне осмислення дійсності відбувається через дію та емоцію. Людська свідомість оцінює об’єкти, явища, процеси в різних аспектах і за різними параметрами - прагматичними, естетичними, моральними і релігійними. Стратегії оцінювання навколишнього світу є надзвичайно різноманітними. Особливістю поетично-образної (метафоричної) репрезентації світу є те, що одиниці цього рівня здатні утілювати діяльнісний образ світу в знаках-символах, покликаючи до національних сцен та сценаріїв, до культурної діяльності етносу як сукупності дій чи процедур, створюючи світ про¬тотипних (стереотипних) ситуацій. Художні образи є не тільки генераторами нових семантичних конотацій, образно-поетичних смислів, змінюючи цим повсякденну мову і способи нашого сприймання, пізнання світу, а функціонують як механізми передання і перетворення знань; існують як посередники між розумом конкретного індивіда і культурою, розвиток і внутрішні зміни якої можна дослідити за допомогою лексико-семантичної репрезентації слів-концептів. Останні постають конденсаторами мовно-культурної памʾяті і фіксуються концептосферою національної мови. Вони становлять когнітивно-семантичний континуум, цілісний мовно-образний націєпростір, що утілює неповторність світобачення, аксіологічні норми світосприймання, своєрідність концептуальної організації світу, спосіб життя українців, власне їх філософію, етнокультурний колорит, традиції та специфіку здобуття гносеологічного досвіду. Адже кожна культура володіє іманентними і ціннісними їй вимірами. Цінність є власне антропоморфною категорією, своєрідною культурологічною призмою, що відображує норми сприймання носіями мови (екстра-) інтросвіту і цим самим репрезентує унікальність лінгвоперсони комуніканта. Вузлові слова культури побудовані не за законами «раціо», а за принципами інтуїтивно-емоційного пізнання. Це абстрактні слова-концепти, які не мають денотативної релятивності і за якими постають не предмети і явища довкілля, а ідеальна, трансцедентна сфера духовного світу людини, що позбавлена референтного виміру. Мовна семантика аксіологічних одиниць розкриває ті знання, уявлення мовців, які з часом склалися про концепти (щастя усміхається, щастя падає з неба, піймати щастя, віднайти щастя, щастя ллється, щастя настає). Семантичне значення ідіоетнічних лексем визначається закономірностями не мовної системи, а тезаурусним рівнем носіїв мови. Поетично-художні еталони, когнітивно-асоціативні стереотипи і міфолоґеми народного світорозуміння транслюються у міжпоколіннєвому відтворенні через художні образи, унаслідок чого вони постають експонентами названих культурних знаків.
Аналіз наукової літератури надав підстав констатувати: концепт ЩАСТЯ був об’єктом вивчення з позицій когнітивного, логічного, культурологічного та семантико-психологічного підходів. Так, фахівці з лінгвокультурології розглядають особливості об’єктивації концепту ЩАСТЯ в ономасіологічному аспекті на матеріалі англійської та української лексики, фразеології й паремії (О. В. Бабакова і М. Є. Нескреба [1], Т. В. Братусь [2]). Різнобічне дослідження лексико-семантичного поля «щастя» у світлі вивчення когнітивної лінгвістики про мовну картину світу здійснює В. Ільєнкова [4]. Етимологічні й структурні аспекти концепту «щастя» описує О. В. Малярчук [5].
Мета розвідки – описати антропоцентричний вияв адресанта поетичного тексту крізь призму концепту ЩАСТЯ залежно від художньо-образного рівня маніфестації.
Тезовий виклад основного матеріалу. Унаслідок проведених спостережень дійшли висновку: напрям варіювання концептів в українській поезії кінця ХХ початку ХХІ століть, в основі яких лежать ідіоетнічні цінності, охоплює концепт ЩАСТЯ (пор.: Душа (індекс частотності - 172 – метафоричні контексти, 5,6%), Доля (137 метафор, 4,4%), Памʾять (51 метафоричний контекст, 1,7%), Любов (кохання) (29 метафоричних контекстів, 0,9%), Думка (22 метафори, 0,7%), Надія (індекс частотності - 21 метафора, 0,7%), Щастя (20 метафор, 0,7%) та ін.). Аксіологічні концепти є виявами ціннісних і понятійних домінант українських поетів, постають етнокогнітивними й мовно-естетичними нормами національної культури. При цьому емоційний концепт є різновидом культурного концепту і зберігає всі його ознаки, маючи додаткові емотивні й ціннісні характеристики. В його основі лежить оцінювання як онтологічна властивість людини» [5, с. 133]. Така аксіологічно значуща одиниця становить пріоритетно-концептуальне ядро світобачення мовців досліджуваного часового зрізу – кінець ХХ – початок ХХІ століть - і набуває оригінальної інтерпретації та новітнього метафоричного моделювання через авторські образно-художні парадигми. Адресанти поетичного тексту виявляють самобутність, репрезентуючи такі асоціативні звʼязки:
І. Концепт «щастя» - людина. Репрезентація абстрактної лексеми щастя у художньому мовленні містить асоціації антропологічного характеру через контекстуальні семи, що виражають психофізіологічні вияви людської особистості, а саме – ЩАСТЯ →боїться, → торгує, → пʼяне, → сиве: «Щастя боялось. / Склом поставали стерні» (Ігор Павлюк); «Благає щастя на колінах: / Ріж! / Своє мовчання хоч гріхом спокутий» (Назар Федорак); «І впокорене щастя, як стій, / ще зупиниться на світлофорі. / Ще напишеться двісті листів / про кохання. А сумніви хворі, / наче постаті друзів-невдах. / швидко зникнуть при згадці про речі / неспаковані. Борг вже віддав, / кинув широко харківський вечір» (Ігор Бондар-Терещенко); «сиве щастя» (Роман Скиба); «Моя душа душила в глибину, / А пʾяне щастя торгувало совістю» (Ігор Павлюк); «Ледве щастя моє ледве дихає, ледве живе. / Повертаючись в дзеркало, двері ховає від мене. / чорні сміху окрушини: в купеля човник пливе, / І маленьке дитя в купіль хлюпає вроду студену» (Маріанна Кіяновська); «Ти каєшся. Ти кличеш, та дарма - / /Не та у квітів сонячна розмова. / Убила щастя покритка-зима / І витекла сльозою аж до Львова» (Ліліана Косановська); «Я не знаю, скільки ще судилось / Днів щасливих чи сумних пройти, - / Лиш вони б тобою освятились. / Я живу. Мене провадиш ти…» (Надія Черкес); «Можеш ти усе-усе на світі: / Ощасливиш зиму в теплім літі. / Увінчаєш всі земні стремління / Як найвище Господа творіння» (Надія Черкес); «…Щастя танцює танець весільний - / Наш яблуневий вальс» (Ліліана Косановська). Бачимо, що епіцентром антропометафоричних контекстів у мовно-художньому світі поетів є етноміфологема щастя, у парадигматичну модель якої входять уявлення українців про актуалізований концепт як утілювача психічного світу людини, її духовної свідомості. Останнє визначає життя, здібності й існує дуалістично з тілесними аспектами людського буття.
ІІ. Концепт «щастя» - тварина, птах. Апробованими образами національної міфопоетики, які увійшли до активного тезаурусу носіїв української мови і засвоїлися поетичним поколінням кінця минулого і початку ХХІ століть, є зоометафори, що обумовлюють існування в українській поезії художньо-образної парадигми «щастя-птах», виявляючи специфіку мовно-культурного середовища: «Губиться з вітром гомін травневий, / Мовкне весняний грім. / Щастя кружляє, лине до неба, / Та не розтане в нім. / Спрухує птахом радісно, звільна, / Наздоганяє час…» (Ліліана Косановська); «Не даруй мені нічого / крім незабудок / живих / шукай-знаходь / притуляй до очей / не зів’януть / сполохаєш щастя блакитне…» (Надія Дичка); «Вона схожа на зайця але не зовсім її зая - / біла заяча лапка / на рукоятці ножа – на щастя, / на вепра і на вужа» (Олена Степаненко).
ІІІ. Концепт «щастя» - рослина: «Між двома нечуваними тишами / Щастя уже пахне полином» (Ігор Павлюк, Магма); «Просто в душі чомусь так, ніби протяг / Сутінки й тіні. Вяне у роті / Щастя, стежина, калина, сльоза...» (Павло Вольвач); «Щастя вогником засвітить, / Ніби папороті цвіт. / Хтось зірве, хтось не помітить / І повз нього піде в світ...» (Надія Красоткіна).
ІV. Концепт «щастя» - предмет, категорія часу, явище, стихія, речовина. Уподібнення людських якостей, абстрактних категорій, мисленнєвих і психічних процесів до явищ предметного, речового світу, а також до матеріальних результатів діяльності людини (артефактів) є зворотним вектором розгортання асоціативних планів у сучасній поезії щодо семантико-стилістичного процесу «оживлення» (або одуховнення). Опредмечування ознак полягає у тому, що семема слів-каталізаторів передає сему чи зчеплення сем в семему номінації опредмечуваного поняття, унаслідок чого на поетичній палітрі утворюється нова смислова інновація, пор.: «... Розлите щастя витираю з долу» (Оляна Рута); «Захлюпає щастя солодкими спазмами...» (Павло Вольвач); « - Якого кольору щастя? / Можливо побачити вдасться? / - Це ж колір веселого літа, / І ніжно-духмяного жита, / Яскравого неба в блакиті, / І квітів, росою, що вмиті…» (Лана Майська); «Зрадливий лебедю, покинь, / Покинь це плесо – плесо щастя. / прилебединь, прилебединь, / Згаси журу мою й нещастя» (Ліліана Косановська); «Вона ж - чекала радості причастя, / Без зайвих жестів, фальшу зайвих слів, / Для тебе буйно вибухала щастям, / А ти його й пізнати не зумів» (Надія Черкес).
Цікаво помітити, що вимір людського життя та його окремих виявів (початок і кінець) у сучасній українській поезії повністю відбиває мовні стереотипи українців, пор.: « - чи буває пристрасть зі щасливим кінцем? - / спитала я одного разу у продавця морозива» (Ольга Вербицька); «Кохання веселкою бути не може / я щастя мав життя було байдужим / котиться краплина з підвіконня / плаче похована весна між шибками мого вікна / там ти збираєш проліски моїх і своїх бажань / там я байдужий до всього окрім тебе / там наша казка з щасливим початком / там все / тут нічого» (Микола Туз).
В сучасній українській поезії подекуди щастя змальовується як емоційний стан (емоція), за якого людина відчуває внутрішню задоволеність / незадоволеність умовами свого існування, повноту й осмисленість життя і здійснення свого призначення; усвідомлення позитивності / негативності контексту власного існування, пор.: «Є в крота очі, / але він не бачить. / Є в мене щастя, / Але собаче. / Щастя собаче / Зле і жорстоке: / Прокушене горло, / Порвані боки» (Юрко Позаяк); «Прости мені, / моя далека сестро, / Що я щаслива, - / винна без вини, - / А ти в світах / стрічаєш ранки-весни, / Відмірявши / простори чужини» (Надія Черкес). Слово «щастя» може тлумачитися як сприйняття суб’єктом об’єктивної реальності, як його участь у сприйнятті довкілля, де суб’єкт є творцем свого буття. Звідси, виникає концепт участі суб’єкта у цьому процесі, спроможність його до переживання, сприйняття обставин об’єктивного світу. При цьому субʼєкт бере безпосередню участь у витворенні (пошуці, здобутті) щастя, яке тісно повʼязане з долею, з Божественною сутністю Буття, пор.: «Напитав я долю, щастя віднайшов, / Схожа на тополю вимрія-любов. / А вода нуртує, а вода дзюрчить, / Може, нам віщує лебедину мить» (Ліліана Косановська); «- А щастя…, яке воно саме? / Скажи, де заховане є? / І чи віднайде ще мене? / - Воно ж у погляді очей коханих, / В ласках рук таких жаданих. / В ніжно-пристрасних цілунках, / Щедрих долі подарунках…» (Лана Майська); «- Літо – без осені, / Радість – без суму. / Хто тебе, щастя, людям придумав? / Сонцем ціловане, в білому світі. / Спершу ти наміри мало нехитрі: / Там, де квітуче кінчалося літо, / Ти намагалося землю нагріти. / В час, коли мрія лишала людину, / Ти нахиляла обрії сині. / Світ все багатшав. Роки минали. / Люди для себе щастя шукали. / З доброго дива, з власної волі / Стало залежним щастя від долі» (Ганна Чубач); «Скільки є людей повсюди, / Стільки в світі й щастя є. / Ніби ж всі подібні люди, / Щастя в кожного своє…» (Надія Красоткіна). Традиційно складається і відповідна система передумов, що саме потрібно людині для щастя: «усе що потрібно для щастя купуєм в аптеці / і серце покрите лускою ховаємо в пазуху / я житиму так доки в котрійсь із наших Венецій / навік не настане травнева омріяна засуха» (Лариса Радченко); «Без мене ти не будеш щасним, - / Без мене вдарять холоди, / Без мене зорі чисті згаснуть, / Без мене згорнуться світи» (Надія Черкес).
Висновки. Психосемантичний зв’язок у свідомості поетів досліджуваного періоду аксіологічного концепту, за яким стоять не емпірично пізнавані предмети і явища об’єктивної дійсності, а явища духовного світу людини, її внутрішнього життя, майже недоступні зовнішнім спостереженням, зі світом людей, тварин і рослин, предметів та явищ ґрунтується на сублогічній, індивідуально-авторській рефлексії поетів-адресантів кінця ХХ початку ХХІ століття, їх особистісному тезаурусі і виражаються у наведених вище образно-художніх парадигмах. Це вказує на вияв текстової категорії «антропоцентричність», вербалізацію емоційного концепту «щастя» через слова, що характеризують людську індивідуальність, психічний модус, а також лексичне виявлення базового поняття культури української мовноспільноти, її духовного життя через антропо-, зоо-, ботаноморфну метафорику. Останнє дозволяє мовцям відобразити гуманістичне ставлення до природи в аксіологічних художньо-образних номінаціях, розширює і збагачує семантичний зміст вказаного слова, вказує на пантеїстичне сприймання поетами світу і Всесвіту. Переконуємося: на підставі сенсорних механізмів свідомості мовця здійснюється однакове метафоричне асоціювання: душа – світ живого (істота (людина, тварина), рослина); душа – світ неживого (предмет, явище, артефакт, стихія тощо), а також образне конструювання всього словесного цілого.

ЛІТЕРАТУРА
1. Бабакова О. В., Нескреба М. Є. Асоціативне поле концепту «щастя» [текст] / О. В. Бабакова, М. Є. Нескреба // Мова. Свідомість. Концепт: збірник наукових праць. – Вип. 8. – С. 51 – 53.
2. Братусь Т. В. Гендерна специфіка обʼєктивації концепту «щастя» у сучасному англомовному художньому дискурсі [текст] / Т. В. Братусь: Автореферат дис…кандидата філологічних наук зі спеціальності 10.01.04 – германські мови. – Х.; Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна, 2009. – 21 с.
3. Єщенко Т. А. Аксілогічний концепт як мовно-етична і етнокогнітивна норма національної лінгвокультури Наука. Релігія. Суспільство. – 2018. - № 1. – С. 99 – 106.
4. Ільєнкова В. Дослідження лексико-семантичного поля «щастя» у світлі вивчення про мовну картину світу (на матеріалі гуманітарних наукових досліджень 1963 – 2015 років) [текст] / В. Ільєнкова // Лінгвістика. – Вип. XXVII. – С. 211 – 217.
5. Малярчук О. В. Емоційний концепт ЩАСТЯ: етимологічні та структурні характеристики // Вісник Житомирського державного університету. – Вип. 2 (74). – Філологічні науки. – С. 132 – 138.






 

Биографии знаменитых Политология UKАнглийский язык
Биология ПРАВО: межд. BYКультура Украины
Военное дело ПРАВО: теория BYПраво Украины
Вопросы науки Психология BYЭкономика Украины
История Всемирная Религия BYИстория Украины
Компьютерные технологии Спорт BYЛитература Украины
Культура и искусство Технологии и машины RUПраво России
Лингвистика (языки мира) Философия RUКультура России
Любовь и секс Экология Земли RUИстория России
Медицина и здоровье Экономические науки RUЭкономика России
Образование, обучение Разное RUРусская поэзия

 


Вы автор? Нажмите "Добавить работу" и о Ваших разработках узнает вся научная Украина

УЦБ, 2002-2020. Проект работает с 2002 года. Все права защищены (с).
На главную | Разместить рекламу на сайте elib.org.ua (контакты, прайс)