ЦИФРОВАЯ БИБЛИОТЕКА УКРАИНЫ | ELIB.ORG.UA


(мы переехали!) Ukrainian flag (little) ELIBRARY.COM.UA - Украинская библиотека №1

Тетяна Єщенко (Україна) КАТЕГОРІЯ ОЦІНКИ В ТЕКСТАХ-НАРОДНИХ ОПОВІДАННЯХ ПРО ГОЛОДОМОР (на прикладі Запорізької області)

АвторДАТА ПУБЛИКАЦИИ: 23 июля 2020
АвторОПУБЛИКОВАЛ: Єщенко Тетяна
АвторРУБРИКА:




Опубліковано:
// Національна пам'ять (на вшанування жертв тоталітаризму) : міжуніверситетський збірник наукових праць / Упорядник і науковий редактор Гірна Н. М. - Львів: ЛНМУ імені Данила Галицького, 2019. – С. 52 - 59.

Постановка проблеми. Ставлення до світу крізь призму оцінки є винятковою людиноцентричною формою світосприйняття, що зумовлено психо-фізіологічними особливостями людини, раціональним, творчим характером її мислення. Як відомо, оцінка тісно повʼязана з гносеологічними процесами: відображаючи предмети та явища довкілля, ми водночас пізнаємо навколишній світ та надаємо йому оцінку з певних позицій, з погляду тих чи інших особистісних потреб, настанов, прагнень. Не випадково увага науковців прикута до універсальних категорій, які віддзеркалюють звʼязок мови з національною культурою та мисленням народу-носія мови. Текстова категорія оцінки є своєрідним феноменом, що уможливлює вказане студіювання проблеми. Розвідки останніх років надали підстав вести мову про те, що питання вибору мовних засобів, їхня організації у словесних цілих різних стилів і жанрів, тлумачення у процесі сприйняття, а також вербалізації певних емоційних станів набуває все більшої значущості у мовознавчій науці. Нині нуковці вивчають проблеми оцінної модальності (Н. Арутюнова), логічну і функціональну природу оцінки та її реалізацію у висловленні і тексті (В. Гак), семантико-прагматичну специфіку реалізації оцінного значення (Т. Космеда), оцінку як різновид лінгвального значення (В. Телія) тощо. Низка праць присвячена аналізові оцінних засобів у художніх, наукових, публіцистичних, розмовних дискурсах і текстах (В. Крищук, Б. Коваленко, І. Онищенко). Оцінку фахівці з лінгвістики кваліфікують по-різному (як логіко-семантичну, лінгвопізнавальну, мовностилістичну, семантико-прагматичну, функіональну, функціонально-семантичну категорію). На рівні тексту оцінку здебільшого розглядають з позиції її комунікативно-прагматичних особливостей (А. Загнітко, Т. Єщенко, В. Телія, Ю. Фоміна). Проблема опису оцінних засобів у текстах інформаційного стилю (тексти-оповіді про трагічні сторінки українського народу – Голодомор) залишається поза увагою вчених.
Мета розвідки: описати мовні засоби вираження текстової категорії оцінки у народних оповідях про Голодомор в Україні 1932 – 1933 рр. (на прикладі Запорізької області).
Результати дослідження. Оцінка пов’язана з життям і діяльністю людини, вона визначилася унаслідок її взаємовідношень з реальним світом, тому вивчення оцінки неможливе без звернення до людини - її емоційної, духовної, ментальної сфер, системи цінностей, процесам сприймання і пізнання світу. Слушною є думка В. Крищук: «Через вербалізовані національно-культурні стереотипи відображається етнічне «Я» авторів, їх сприймання зовнішнього світу та відтворення його у слові через ціннісні домінанти. Це забезпечує виконання трьох основних функцій текстів: 1) прагматичної - вплив на свідомість читача з метою формування оцінного ставлення, 2) емотивної - опис символів, що мають емоційну значущість, 3) аксіологічну - передавання власного ставлення до зображеного» [2, с. 12]. Спираючись на вже існуючі класифікації, залежно від критерію, що береться за основу, у текстах про Голодомор спостерігаємо здебільшого: 1) негативну оцінку подій: «Ходили обідрані, голодні - їсти хватало тільки на те, щоб не повмирати» [3, с. 834]; 2) порівняльну оцінку: «Як хижі зграї, вони ходили від хати до хати і шукали хліба. Пробивали залізними щупами підлогу, печі, стіни, заглядали в казани» [3, с. 960]; 3) обʼєктивну оцінку злочину проти українців: «Наприкінці 1932 і на початку 1933 років почали з’являтися в Запоріжжі обірвані, худі та пухлі люди - українські селяни різного віку» [3, с. 817]; 4) емоціно-інтелектуальну оцінку трагедії селян: «Епідемія на розкуркулювання поступово проходила. «Борцы за народное дело» - зробили все, щоб у засніжених селах України 1933 року чорне покривало смерті накрило всіх» [3, с. 814]; 5) оцінку, зумовлену конкретними / абстрактними поняттями. Така оцінка виражається не стільки за допомогою окремого компонента текстової структури, скільки особливими характеристиками самої розповіді свідка Голодомору, в процесі якої оповідач може виразити свою думку чи емоції щодо змальованих дій чи ситуацій. Типовими виразниками такої оцінки є: «Мені це не сподобалося…»; «Я хвилювалася, що..»; «Це був для мене шок»: «Мені болісно було дивитися на померлих, яких було з кожним днем все більше. Страшно було дізнаватись, коли за крайчик хліба чи колоски люди йшли на крайнощі» [3, с. 816]. Як засвідчив аналіз текстів, оцінка може виражатися через предикати відповідної семантики (вважаю, переконаний, здається, подобається, не подобається, ціную, не схвалюю, люблю, зневажаю, ненавиджу, поважаю, обожнюю, радію з чогось): «Сумую з того, що в далеких капіталістичних країнах люди збирали продукти, щоб допомогти вижити нашим людям, і боляче стає, що соціялістична система творила таке жахіття над своїми людьми. Відомо, що з півдороги в 1933-му більшовики завертали іноземну допомогу. А по селах лютували активісти жорстокої справи обезхліблення селян, доводячи їх до смерті» [3, с. 876].
Оцінка має певну структуру, що виражається в тексті експліцитно або імпліцитно. Вона включає: субʼєкт оцінки, обʼєкт оцінки, характер оцінки і підґрунтя для оцінки. Суб’єктом оцінки (експліцитним або імпліцитним) в оповідях про Голодомор здебільшого постають представники українських сіл Запорізької області, живі свідки подій, з погляду яких і подається оцінка періоду лихоліття, тоді як об’єктом – люди-жертви Голодомору, а також його винуватці, подієвий референт. Найчастіше обʼєктом оцінки є особа, позначена у тексті займенником, метафорою, стмволом, перифразом. Семантичні і прагматичні особливості оцінки у словесних цілих про Голодомор визначаються екстралінгвістичними чинниками, специфікою реалізації прагматичної настанови усного тексту загалом та специфікою його тематичної організації. У свою чергу, широка варіативність семантичних і прагматичних властивостей оцінки надає цій категорії можливість моделювати в певних межах жанрові, мовленнєво-актові та тематично-дискурсні параметри тексту і використовувати у ролі маркерів текстової категорії оцінки: 1) розмовні слова: «Ночами - з ліхтарем, з галасом - торохтить парокінна підвода з «буксирами», де побував цей погром, та хата лишилась спустошена» [3, с. 879]; 2) просторіччя: «Батько влаштувався на станції Гуляйполе обходчиком на залізниці. А там на той час давали по 500 грам хліба на голову сім’ї і на іждівєнців – по 200 грам хліба» [3, с. 874]; 3) жаргонізми: «Чи не все одно: стукав чи співпрацював з владою..» [3, с. 821]; 4) лайливі слова («іроди», «нечисть», «чорти»): «Приїжджає комісія з міста Кременчука, продзагони у військовій формі зі щупами і зброєю. Це ці люди, що принесли на село «громкий и страшный мат» [3, с. 812]; «Забирали все, що здавалось їм непридатним: вузлики з насінням, макуха, паслін сушений - усе викидалось надвір, розтоптувалось отими військовими чобітьми в галіфе і приправлялось «одобрительным матом» [3, с. 813]; 5) неологізми: «Вийшов комісар Горбунов і звернувся до всіх, кого не згадували, з такими словами: «Кожен ще живим тікав на край світу від презирливого тавра – «кулак», «підкулачник», «куркуль» [3, с. 812]; 6) оксиморони: «Яка, чому, звідки та біда й від кого - цього я не знаю. Але дитяче моє серце стискається від недитячого жалю» [3, с. 879]; 7) метафори: «То були тяжкі роки, згадує Меланія Олександрівна. Голод був нестерпний, голодна смерть ходила по селу» [3, с. 959]; «Так уже була відпрацьована ота кривава система, що своєю смертю люди не могли відкупити «свої провини» перед вождем народів» - Сталіним» [3, с. 812]; «Ще в жовтні 1932 р. партійно-державна верхівка прийняла холоднокровне рішення: вийти з кризи шляхом конфіскації запасів зерна у хліборобній галузі» [3, с. 834]; 8) перифрази: «Багато людей вмирало, люди лежали кругом на дорогах, в степу. Всіх померлих збирали в спеціальні машини, «чорні ворони», а потім ховали в спільних ямах. Їли ховрахів, мурашок, хліб пекли з борошна, яке робили, перетираючи жорнами зерна і плоди різних рослин» [3, с. 828]; «Моя бабуся називала Голодомор другою війною, але війною людей, які боролися за життя» [9, с. 960]; «Тільки тепер узнали, що то був штучний голод, умисно зроблений, щоб селянин став на коліна, щоб дужче дякував «дорогому батькові і вчителю», «сизокрилому орлові» Сталіну за щастя жити під сонцем...» [3, с. 879]; 9) словотворчі засоби (зменшено-пестливі суфікси): «Нас трьох найменших відправили в дитячий притулок, називали нас Олійничата-голодранці» [3, с. 840]; спогади записані від жінок зазвичай емоційніші, наповнені страхом, тривогою, смутком, відчаєм, журбою і тугою, тому в їхніх оповідях фіксуємо велику кількість слів із суфіксами пестливості (ріднесенькі, старенькі, їстоньки, синочки, малесенькі, діточки, голубчики, зерничка, конячка, вʾязаночки, квасолька, кобилка); 10) фразеологізми: «Люди мерли. Все згадую, скільки їх лежало в тяжкому стані, помираючи. Білі, пухлі від голоду, лиця на них не було» [3, с. 835]; «Її старша сестра застала роки Голодомору вже дорослою, мабуть не бажаючи згадувати ті дні, зі сльозами на очах промовила: «Зламане життя…», і пішла до хати» [3, с. 838]; 11) вставні одиниці, які функціонують з метою вираження емоційної оцінки повідомленого (на жаль, на горе): «На горе, це було якесь страхіття, люди божеволіли, їли своїх дітей» [3, с. 837]; «На жаль, кісток їхніх вже ніхто не збере, бо й могили їхні братські в багатьох місцях попереорювали, щоб і сліду не було. Але пам’ять людську не переореш, не заборониш, і не вб’єш» [3, с. 880]; 12) вставлені конструкції, які містять оцінку автора про висловлене в базовому реченні: «Українські села були на межі голоду (штучно організованого!), а комуністична влада не хотіла відповідати за свою антиукраїнську, шкідницьку діяльність» [3, с. 821]; 13) звертання, спрямовані на вираження субʼєктивно-оцінного ставлення до особи співрозмовника: «Жінка була вся опухла від голоду. З її уст я почула слова: «Люди добрі, покажіть мені кусочок, хоч малесеньку крихітку хліба і я не помру, я виживу». Всі присутні гірко плакали. Хліба не було не тільки у них, а певне і у всьому селі...» [3, с. 842]; 14) питальні речення: «Я часто з болем думав, невже ота страшна трагедія 33-го року буде забута людством?» [3, с. 812]; 15) порівняння: для створення багатопланового семантичного простору тексту, множинного причитування смислового його наповнення, мовці оповідань про Голодомор 1932 – 1933 рр. вдаються до порівнянь (мерли, як мухи; вони були, як нечиста сила, згрібали все, як нечистий); 16) росіянізми – маркери доби і чужої, загарбницької культури, що вживаються з прихованою іронією: «Владний і грубий окрик пролунав з пароплава: «Посторонись». З пароплава виносили декілька померлих на берег» [3, с. 815]; «Так вот что, тилоополчєнци! Вот кто єсть врагі народа» [3, с. 820]; «Якось до села приїхала продкомісія з Кременчука. Зібрали селян, хто не виконав продподатку. Оголосили, що вони ще додатково обкладаються податками, бо «саботажники и кулачье», зривають план хлібозаготівель» [3, с. 812].
Існує думка, що на морфологічному рівні слова-оцінки найбільш характерні для прикметників та прислівників, оскільки основою для більшості з них є знакова семантика.: «Пам’ятаю, що забирали все, зерно в першу чергу. Було дуже тяжко, не кожного дня ми щось їли. Доводилось [0, с. 821]; «Боляче було бачити, як помирають люди» [3, с. 821]; «Взимку 1933 року стало зовсім погано з їжею. Батьки були в розпачі» [3, с. 821]. Але важлива, окрім прикметників і прислівників, і дієслівна оцінка у тексті (дієслова із семантикою оцінки, модальні дієслова), емоційно-експресивна лексика. Варто зауважити: характер оцінки у народних оповіданнях про Голодомор може бути як абсолютний (поганий, страшний, жахливий), так і відносний (гірше, жахливіше, тяжче), пор.: «На початку 1934 року знесилений брат захворів на коклюш і помер. Голод настільки був страшний, що були випадки канібалізму» [3, с. 877]; «Голод 1933 р. був набагато тяжчим і жахливішим, ніж голод 1947 р.» [3, с. 822].
Цікаво зазначити, що народні оповідачі послуговується усім багатством художніх засобів усної культури, уводячи у текст варіативні оцінні назви представників злочинної комуністичної влади, пор.: «об’єздчики», «буксирники», комнезамівці, «куркулі», активісти, комсомольці, комуністи тощо, що не лише віддзеркалює хист мовців, але є чинником суб’єктивізму оповіді. Наприклад: «У СОЗі все очолювали «активісти». Це та невелика частка нероб з агресивною і бандитською психологією, котрі своє особисте господарство не спроможні були вести» [3, с. 812].
Висновки. Категорія оцінки посідає домінувальне місце в концептуально-мовленнєвій, прагматичній і тематично-дискурсійній структурі текстів-оповідань про Голодомор 1932- 1933 рр. Мовними засобами вираження текстової категорії оцінки у зазначених вище словесних цілих є лексичні засоби (росіянізми, розмовні слова, просторіччя, жаргонізми, лайливі слова, неологізми, оксиморони, метафори, перифрази, фразеологізми), морфологічні засоби (прислівники, прикметники, іменники, дієслова з модальною семантикою), словотворчі засоби (слова із зменшувально-пестливими суфіксами), синтаксичними засобами (речення із вставними конструкціями, речення із питальною, окличною інтонаціями).

ЛІТЕРАТУРА
1. Єщенко Т. А. Лінгвістичний аналіз тексту : [навч. пос.] / Т. А. Єщенко. – К.: Академвидав, 2009. – 297 с.
2. Крищук В. Л. Вербалізація оцінки в українській історичній прозі кінця ХХ – початку ХХІ століть [текст] : автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук зі спеціальності 10.02.01 – українська мова / В. Л. Крищук. – Чернівці : Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича, 2015. – 20 с.
3. Національна книга памʾяті жертв Голодомору в Україні. Запорізька область [текст] / наук. ред. проф. Турченко Ф. Г. – Запоріжжя: Дике поле, 2008. – 1080 с.
4. Онищенко І. В. Категорія оцінки та засоби її вираження в публіцистичних та інформаційних текстах [текст] : автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук зі спеціальності 10.02.01 – українська мова / І. В. Онищенко. – Дніпропетровськ: Дніпропетровський національний університет, 2005. – 20 с.
5. Онищенко І. В. Метафора як засіб вираження оцінності в художньо-публіцистичних текстах [текст] / І. В. Онищенко // Література. Фольклор. Проблеми поетики : [зб. наук. пр.]. – Вип. 18. Ч. 2 : Питання менталітету в українській літературі / Редкол.: А. В. Козлов (відпов. ред.) [та ін.]. – К. : Акцент, 2004. – С. 644 – 651.6. Чобот І. В. Оцінка як функціонально-семантична категорія [текст] / І. В. Чобот // Нова філологія. – 2002. - № 3. – С. 130 – 137.






 

Биографии знаменитых Политология UKАнглийский язык
Биология ПРАВО: межд. BYКультура Украины
Военное дело ПРАВО: теория BYПраво Украины
Вопросы науки Психология BYЭкономика Украины
История Всемирная Религия BYИстория Украины
Компьютерные технологии Спорт BYЛитература Украины
Культура и искусство Технологии и машины RUПраво России
Лингвистика (языки мира) Философия RUКультура России
Любовь и секс Экология Земли RUИстория России
Медицина и здоровье Экономические науки RUЭкономика России
Образование, обучение Разное RUРусская поэзия

 


Вы автор? Нажмите "Добавить работу" и о Ваших разработках узнает вся научная Украина

УЦБ, 2002-2020. Проект работает с 2002 года. Все права защищены (с).
На главную | Разместить рекламу на сайте elib.org.ua (контакты, прайс)