ЦИФРОВАЯ БИБЛИОТЕКА УКРАИНЫ | ELIB.ORG.UA


(мы переехали!) Ukrainian flag (little) ELIBRARY.COM.UA - Украинская библиотека №1

Тетяна Єщенко (Україна) ТЕКСТОВА КАТЕГОРІЯ «ІНФОРМАТИВНІСТЬ» У НАРОДНИХ ОПОВІДАННЯХ ПРО ГОЛОДОМОР (на прикладі Оріхівського району Запорізької області)

АвторДАТА ПУБЛИКАЦИИ: 23 июля 2020
АвторОПУБЛИКОВАЛ: Єщенко Тетяна
АвторРУБРИКА:




Опубліковано:
// Національна пам'ять (до 85-их роковин Голодомору 1932 – 1933 рр. в Україні) : міжкафедральний збірник наукових праць. - Львів: ЛНМУ імені Данила Галицького, 2017. – С. 36 - 4.

У текстовій категорії відбито найзагальніші і найсуттєвіші ознаки, зв’язки та відношення предметів, явищ об’єктивного світу. Категорія інформативності тексту належить до змістових, або концептуальних, які відображають особливості його змістового боку (інформативність, антропоцентричність, референційність, інтертекстуальність, континуум) і охоплюється поняттям «інформація». У наукових розвідках її визначають по-різному: позначення змісту (Н. Вінер), сукупність різних видів повідомлень (К. Шенон); асоціюють з відомостями, даними, повідомленням. Інформація – здобуті людським розумом і досвідом знання та повідомлення, що є основою, місткістю і наповненням низки вербальних текстів. У лінгвістичній теорії тексту інформація ототожнюється із номінацією, смислом, змістом. Не дивним є те, що саме інформативність тексту у мовній комунікації стала одним із основних мотивів розвитку прагматичної і когнітивної лінгвістики. Адже кожний текст - акумулятор інформації і канал її передачі. Інформативним є будь-який тип тексту (художній, нехудожній), оскільки він містить ступінь новизни і несподіваності, що є в елементах тексту, для аудиторії.
Ретельне вивчення наукових джерел з окресленої проблеми засвідчило: одним із перших науковців, хто систематизував і найповніше описав у мовознавстві текстові категорії був І.Р. Гальперин [3]. З часом у працях Н. Валгіної [1], Г. Ворожбитової [2], Н. Грушко [4], Т. Єщенко [5], І. Кочан [6], Л. Кравець [7], Ю. Левицького [8], Г. Поберезької [10], О. Селіванової [11] порушується питання інформативності як типологічної ознаки словесного цілого. Оскільки багато текстів передають не лише те, що має буквальну інтерпретацію, але й те, що вплетено у текст асоціаціями і конотаціями, почасти неусвідомлюваними, І.Г. Гальперін розрізняє три види інформації:
1) змістово-фактуальну інформацію, що відображає конкретний опис подій, фактів, процесів, які відбуваються у реальному світі, експліцитні, виражені вербально у предметно-логічних значеннях, на основі досвіду;
2) змістово-концептуальну інформацію – індивідуально-авторське розуміння відношень між явищами, що описані засобами попереднього типу інформації, задум автора, його інтенція, сприймання читачем зв’язків причини і наслідку, їхньої значущості у соціальному, політичному, культурному житті суспільства;
3) змістово-підтекстову інформацію – імпліцитний зміст тексту, що грунтується на здатності одиниць мови породжувати асоціативні та конотативні значення, а також на здатності речень у надфразових єдностях додавати певні смисли [3, С. 25-41]. Проте відсутні наукові розвідки, в яких розглядалися мовні засоби вираження текстової категорії інформативності у прозових текстах оповідачів про Голодомор 1932 – 1933 рр. на Запоріжжі.
Мета розвідки – описати типологію вияву інформації у прозових текстах про Голодомор у 1932-1933 рр. на Запоріжжі, з’ясувати мовні засоби вираження текстової категорії інформативності.
Джерельною базою праці є вже опубліковані народні оповідання про Голодомор у Запорізькій області Оріхівського району (села Димитрове, Копані, Мала Токмачка, Преображенка, Васинівка, Кірове), уміщені в «Національній книзі памʾяті» [9].
Можна вести мову про те, що досліджувані зразки словесних цілих за своїми жанровими характеристиками – це усні прозові тексти, розповідь у яких побудована на одному епізоді. Докладність, емоційність, імпровізаційність, неусталеність форми – властиві ознаки, що наближені, на наш погляд, до народних оповідань. У словнику-довіднику «Українська фольклористика» подається така дефініція: «народні оповідання - це жанр неказкової прози, образні розповіді про найрізноманітніші події теперішнього чи відносно недавнього часу, учасником або очевидцем яких був сам оповідач [12, С. 271]. Тож, аналіз словесних цілих народних оповідей про Голодомор 1932-1933 рр. в аспекті лінгвістичного аналізу тексту – важливий науковий досвід розкриття крізь призму Слова складних випробувань української нації. Адже на долю нашого народу випало чимало лиха і страждань. Жодна жахлива і вкрай зболена тема не залишилася поза народної уваги й відбивалася в усній народній творчості. Сюди належить і тема Великого Голоду 1932-1933 рр. Той відтинок історії залишив для нас хай і специфічний, проте надзвичайно цінний фольклорний матеріал. Страшні події голодомору, вчинені більшовицькою владою, досить тривалий час приховувалися, замовчувалися і не розголошувалися. З проголошенням незалежності у 1991 році було скасовано усілякі заборони з історичної правди, і це дало змогу зібрати усні твори, які ще залишилося у памʾяті живих споглядачів. Адже проза про голодомор є надбанням всієї нації. За нашими спостереженнями, наративам про голод притаманне сюжетне і композиційне оформлення, яке будується навколо однієї теми, де ідейно-концептуальне узагальнення є художньо вираженим. Крім того, фольклорний твір зберігає такі ознаки, як час, бо згадується недавній історичний відрізок; локальна прикріпленість до конкретної території та побутової реалії тощо. У текстах відсутні будь-які надприродні персонажі, а є лише конкретні особи: сам оповідач, його рідні, односельці, а також історичні постаті, кати, або так звані «розкуркулювачі» тощо.
Аналіз різних типів інформації у народних оповіданнях досліджуваного тематичного спрямування надав підстав констатувати: мовці-оповідачі оформлюють зміст словесних цілих вдаючись до КОНЦЕПТУАЛЬНОЇ ІНФОРМАЦІЇ. Остання постає як засіб формування найглибшого шару прозового твору – концепта - носія ідеї цілого тексту. Концептуальна інформація ґрунтується на модальності - суб’єктивно-оцінному ставленні автора до змісту висловлювання у плані реальності / ірреальності. Модальність містить субкатегорію емотивності, яка разом з антропоцентричністю оптимізує інтерактивність усного тексту-оповіді і слухача. Переконуємося: саме така модальність здебільшого виявляється у текстах про Голодомор 1932-1933 рр. в Оріхівському районі Запорізької області. Адже в них автор-оповідач висловлює своє ставлення до зображуваного. Талановитий народний розповідач послуговується усім багатством художніх засобів усної культури. Пестливі слова (діточки, голубчики, зерничка, конячка, вʾязаночки, квасолька, кобилка), різноманітний персонажний складник: «об’єздчики», «буксирники», комнезамівці, «куркулі», активісти, комсомольці, комуністи тощо, не лише віддзеркалюють хист мовця, але є чинником суб’єктивізму оповіді. Так, спогади записані від жінок зазвичай емоційніші, наповнені страхом, тривогою, смутком, відчаєм, журбою і тугою, в них присутня велика кількість пестливих слів (ріднесенькі, старенькі, їстоньки, синочки, малесенькі). У переважній більшості, оповідачки пізнали не лише нестачу їжі та нестерпний голод, вони бачили смерть своїх дітей і чоловіків на власні очі. В оповідній манері представників сильної статі превалюють стриманість і детальність, динамічність, високий рівень докладності та наявність грубих, експресивно-забарвлених слів («іроди», «нечисть», «чорти»). Спільним у чоловічих і жіночих оповідях є залучення невербальних складників: плач, сплескування руками тощо. Концептуальна інформація може виражатися філософськими сентенціями, прислівʾями і приказками: «Бабуся підростала і кожного дня ходила до іншого села із маминою сестрою, до дядька, за молоком. Їй було страшно йти по пустих вулицях, та по балках, але вона знала, щоб прожити, треба перебороти свій страх» [9, С. 957]; «Наш дідусь, мамин тато, таки вговорив маму поїхати до нашого татка, він сказав, що вона разом з дітьми помре від голоду. «Їдь дочко, куда голка – туди і нитка». І ми поїхали до тата. Там було легше, робочі одержували пайок, і ми так і вижили» [9, С. 958]; «Моя бабуся називала Голодомор другою війною, але війною людей, які боролися за життя» [9, С. 960]. На інтровертну природу мовної особистості оповідача про гододомор вказують ключові слова-концепти: туга, горе, смерть, плач, віра, правда, спасіння, журба, печаль. Вони є наскрізними інтродуктивними образами, які віддзеркалюють ідейне наповнення прозових народних оповідань досліджуваного періоду. Отож, суб’єктивно-модальна інформація, змістовна структура якої містить експресивно-емоційний і оцінний блоки, засоби суб’єктивно-оцінної модальності, сприяє цілеспрямованій реалізації прагматичного аспекту інформування у словесному цілому. Наразі чинник «автор-наратор» є вихідною передумовою для чинника «прагматична настанова». Комунікативний намір автора реалізується на рівні цілого тексту, а прагматичні настанови – як на рівні цілого тексту, так і в його композиційних частинах, тобто локально.
Найширшого вияву у прозових творах про Голодомор 1932-1933 рр. в Оріхівському районі Запорізької області набула ЗМІСТОВО-ПІДТЕКСТОВА ІНФОРМАЦІЯ, відтворювана шляхом вербалізації асоціативних та конотативних значень. Така інформація є ознакою здебільшого художніх текстів, орієнтованих, насамперед, на образно-асоціативну сферу їхнього сприйняття. Зазвичай у досліджуваній прозі підтекстова інформація зумовлена багатозначністю слів, їхніми можливостями мати прихований смисл. Він не прочитується, проте вгадується. У контексті висловленого яскравою ілюстрацією вказаної інформації є символи (корівка-годувальниця, кінь). Часом, при згадуванні імені Сталіна або інших катів українського народу, респонденти переходять на шепіт або ж узагалі намагаються уникати прямого називання. Мова йде не лише про закостенілий страх, який залишили після себе злочинні дії більшовицької влади, але також про народне ототожнення Сталіна з сатаною або чортом. Як відомо, віддавен українці вірили, що небезпечно згадувати нечисту силу на ім’я. За складних асоціативних зв’язків та за високої образності, підтекстових смислах важливу роль посідає інформативність тексту, яка вимагає розуміння метафор, аналізу лексичної семантики, що рухає читача у просторі й часі. «Підтекст – це вербально не виражена, прихована інформація, яка виявляється у процесі читання (слухання) тексту на тлі основної, змістово-фактуальної інформації завдяки здатності мовних одиниць породжувати асоціативні та конотативні значення» [6, С. 46]. З-поміж численних мовних прийомів вираження підтекстової інформації у народних оповіданнях про Голодомор 1932-1933 рр. в Оріхівському районі Запорізької області чільне місце посідає антропометафора, яка полягає в оживленні неживого світу, а також наданні невластивих ознак усьому живому, пор.: «То були тяжкі роки, згадує Меланія Олександрівна. Голод був нестерпний, голодна смерть ходила по селу» [9, С. 959]. Авторське відображення певного фрагмента дійсності, що існує об’єктивно чи є вигаданим мовцем, - це по суті і складає зміст тексту. Зміст пов’язаний з темою, але не тотожний їй. Останній постає своєрідним розкриттям, розгортанням теми. Зміст тексту конкретніший, різноманітніший щодо теми, яка має більш узагальню вальний характер. Різнорідними мовними засобами може бути виражена саме тема, а не зміст. Для створення багатопланового семантичного простору тексту, множинного прочитування смислового його наповнення, народні оповідачі використовують зоометафору як інструмент підтекстової інформації, пор.: «Брат Микола навчався в м. Запоріжжі на вчителя і при змозі передавав хліб поїздом. Забравши хліб, Марфа «летіла» додому, дуже спішила принести хліб додому, шоб він не потратив до рук активістів, які в ті часи часто ходили по селу, та обшукували домівки, якщо щось знаходили, то забирали, залишивши сім’ю голодною» [9, С. 957]. Для створення багатопланового семантичного простору тексту, множинного причитування смислового його наповнення, мовці вдаються до порівнянь (мерли, як мухи; вони були, як нечиста сила, згрібали все, як нечистий), пор.: «Як хижі зграї, вони ходили від хати до хати і шукали хліба. Пробивали залізними щупами підлогу, печі, стіни, заглядали в казани» [9, С. 960].
Категорія інформативності в оповідях про голод у часи лихоліття репрезентована і крізь призму ФАКТУАЛЬНОЇ ІНФОРМАЦІЇ як вербалізованого повідомлення про певні події, процеси, явища, які відбуваються або будуть відбуватися. Здебільшого аналізовані тексти охоплюють: 1) розповіді про відбирання їстівних запасів, причини голоду та покарання, які застосовували; 2) народні оповіді про те, як і де ховали їжу; 3) усні словесні цілі про випадки канібалізму; 4) тексти про колективізацію, колгосп та розкуркулення так званих «заможних селян». Специфіка реалізації категорії інформативності в народних оповіданнях про Голодомор 1932-1933 рр. на Запоріжжі полягає в експлікації чинників комунікативної ситуації, використанні вербальних форм прагматичного компонента інформування, поліаспектності прагматичних настанов автора-оповідача та змістовній структурі суб’єктивно-модальної інформації, що співвідноситься з ними. До розряду додаткових прагматичних настанов належать привернення уваги до тексту в цілому і конкретного блоку інформації зокрема; прагнення розширити читацьку аудиторію; активізація уваги за рахунок засобів образності, експресивності, емоційності, оцінності. Оповідачі використовують додаткові прагматичні настанови, які підпорядковані основній меті - забезпечити ефективність інформування адресата-інтервʾюера. Такі засоби реалізації прагматичного аспекту інформування в текстах виконують різні функції: 1) привертають увагу до словесного цілого; 2) ілюструють вербальну інформацію; 3) сприяють економії інформаційного простору; 4) полегшують процес пошуку необхідної для адресата інформації; 5) створюють у текстах малий візуальний простір, що дає можливість адресату швидко охопити весь зміст повідомлення; 6) підвищують ефективність інформування.
У народних оповіданнях про Голодомор 1932-1933 рр. на Запоріжжі реалізовано три різновиди інформації: змістово-фактуальну, змістово-підтекстову і змістово-концептуальну. Мовними засобами реалізації концептуальної інформації є ключові слова (голод, смерть), їх повтори, авторські афоризми. Способами мовного вираження прихованої інформації в аналізованій поезії постають переосмислення значень лексем – антропометафори, зоометафори, символи, епітети, порівняння. Засобами вираження фактуальної інформації є теми про конфіскацію їжі, причини голоду та покарання, які застосовували представники влади; про ховання їжі селянами від комуністів; про випадки канібалізму; про колективізацію, колгосп та розкуркулення так званих «заможних селян».
ЛІТЕРАТУРА

1. Валгина 2003: Валгина Н.С. Теория текста [учебн. пос. для студ.] / Н.С. Валгина. - М.: Логос, 2003. – 280 с.
2. Ворожбитова 2005: Ворожбитова А.А. Теория текста : антропоцентрическое направление [учебн. пос.]. – М.: ВШ, 2005. – 367 с.
3. Гальперин И.Р. Текст как объект лингвистического исследования [монография] / И.Р. Гальперин. – М.: Наука, 1981. – 135 с.
4. Грушко 2001: Грушко Н. Текстові категорії як фактор текстової системності [Текст] / Н. Грушко // Лінгвістичні студії : зб. наук. праць. – Вип.8. – Донецьк: ДонНУ, 2001. – С. 192 - 196.
5. Єщенко 2009: Єщенко Т. А. Лінгвістичний аналіз тексту : [навч. пос.] / Т. А. Єщенко. – К.: Академвидав, 2009. – 297 с.
6. Кочан 2008: Кочан І.М. Лінгвістичний аналіз тексту : [навч. пос.] / І.М. Кочан. – К.: Знання, 2008. – 423 с.
7. Кравець Л. Явище підтексту та засоби його вираження у художньому творі [електронний ресурс] / Л. Кравець // Режим доступу: www.ukr-in-school-edu-ua. – Назва з екрана.
8. Левицкий 2006: Левицкий Ю.А. Лингвистика текста [учебно-метод. пос.] / Ю. А. Левицкий. – М.: ВШ, 2006. – 207 с.
9. Національна книга памʾяті жертв Голодомору в Україні. Запорізька область [текст] / наук. ред. проф. Турченко Ф. Г. – Запоріжжя: Дике поле, 2008. – 1080 с.
10. Поберезька Г.Г. Категорія інформативності у текстах службових документів [Електронний ресурс] / Г.Г. Поберезька // Режим доступу: www.rusnauka.com. – Назва з екрана.
11. Селіванова 2008: Селіванова О.О. Сучасна лінгвістика : напрями та проблеми [Монографія]. – Полтава: Довкілля. – К., 2008. – 712 с.
12. Українська фольклористика : [словник-довідник] / укл. М. Чорнописький. - Тернопіль: Підручники і посібники, 2008, - 448 с.






 

Биографии знаменитых Политология UKАнглийский язык
Биология ПРАВО: межд. BYКультура Украины
Военное дело ПРАВО: теория BYПраво Украины
Вопросы науки Психология BYЭкономика Украины
История Всемирная Религия BYИстория Украины
Компьютерные технологии Спорт BYЛитература Украины
Культура и искусство Технологии и машины RUПраво России
Лингвистика (языки мира) Философия RUКультура России
Любовь и секс Экология Земли RUИстория России
Медицина и здоровье Экономические науки RUЭкономика России
Образование, обучение Разное RUРусская поэзия

 


Вы автор? Нажмите "Добавить работу" и о Ваших разработках узнает вся научная Украина

УЦБ, 2002-2020. Проект работает с 2002 года. Все права защищены (с).
На главную | Разместить рекламу на сайте elib.org.ua (контакты, прайс)