ЦИФРОВАЯ БИБЛИОТЕКА УКРАИНЫ | ELIB.ORG.UA


(мы переехали!) Ukrainian flag (little) ELIBRARY.COM.UA - Украинская библиотека №1

Тетяна Єщенко (Україна) МЕТАФОРИЗАЦІЯ МИСТЕЦЬКИХ ПОНЯТЬ ЯК ЛІНГВОПЕРСОНОЛОГІЙНИЙ ВИЯВ АДРЕСАНТА У ПОЕТИЧНІЙ КОМУНІКАЦІЇ 1990-х РОКІВ

АвторДАТА ПУБЛИКАЦИИ: 23 июля 2020
АвторОПУБЛИКОВАЛ: Єщенко Тетяна
АвторРУБРИКА:




Опубліковано:
Єщенко Т. А. Текстово-антропоцентричний вимір метафори українських поетів 1990-х років: монографія / Т. А. Єщенко. - К.: Академвидав , 2018. - 352 с. (серія "Монограф).
// Музика і філософія: до 150-ліття знайомства Ваґнера і Ніцше: матеріали міжнародної наукової конференції 7 – 8 листопада 2018 року. – Львів: ЛНМУ імені Данила Галицького, 2018. – С. 71 - 74)

Постановка проблеми. Автор-мовець (адресант) виконує особливу комунікативну роль: взаємодіє з читачем-адресатом через текст (метафору), впливає на його сприйняття, не обмежується лише створенням словесно-художнього цілого, спроможний визначати лінгвоментальні основи діяльності суб'єктів дискурсу та їхню метафоричну репрезентацію. Адже за кожним художнім текстом, за кожною метафорою упізнається «Ego» мовця, який у поезії постає здебільшого як суб'єкт оцінки, ідентифікувальний знак (лінгвоперсонема) іміджу як окремого адресанта, так і мовно-літературного покоління загалом. Теоретичні аспекти лінгвістики тексту нині опрацьовують: Н. Валгіна [1], Г. Ворожбитова [2], Т. Єщенко [3], І. Кочан [4], Ю. Левицький [5], О. Селіванова [6]. Поетична метафора 1990-х років - явище вкрай неординарне у контексті лінгвокультурного виміру, що почасти будується як синтез (окрім словесних) різнорідних з погляду семіотики комунікативних систем, невербальних способів мистецького осмислення життя: музики, малярства, театрального мистецтва тощо. Часова проекція віршованого процесу у модусі історико-комунікативних змін уможливлює дослідження того, як колорит епохи відбивається у семантико-граматичних виявах метафори віршованої комунікації 1990-х років. Актуальним є дослідження зрушень у мовно-естетичних нормах, вивчення того, яким чином в українській поетичній картині світу кінця ХХ ст. відбувається переосмислення багатьох етнокультурних уявлень і знань, аксіологічних канонів епохи, як утверджується індивідуальний досвід мовця, субєктивно-авторська оцінка відображеної реальності, адже поетичні метафори прогнозують майбутні зрушення та зміни у кодифікованому узусі. Відомо, що художні еталони, асоціативно-образні норми і стереотипи національного світорозуміння транслюються у міжпоколіннєвому відтворенні через метафору, у звязку з цим вона постає базою творчого лінгвокультурного процесу. У коло уваги науковців потрапляють ключові слова як наскрізні одиниці, що здатні вербалізувати мовну особистість письменника, вияскравити його стиль, зробити мовний почерк упізнаваним і неповторним.
Мета розвідки – описати метафори мистецьких понять як іміджеві лінгвоперсонеми поетів-адресантів 90-х років ХХ століття залежно від художньо-образного рівня маніфестації їхньої особистості.
Тезовий виклад основного матеріалу. Мовно-літературне покоління дев'ятдесятників - творча коґорта інтелектуальних особистостей, з-поміж яких є не лише поети, письменники, а й драматурги (Неда Неждана, Ігор Бондар-Терещенко), музикознавці, музичні критики (Ліда Мельник), художники (Анатолій Дністровий, Віктор Виноградов, Данило Кубай, Марина Павленко) тощо. Чимало представників української поезії вказаного періоду мають наукові ступені (кандидата, доктора наук). Це вплинуло на асоціативні обшири їхнього мовного почерку, мистецький колорит витворюваних авторських метафор.
Аналіз ключових слів метафоричних контекстів віршованої комунікації 1990-х років уможливив твердити про таке: мовна картина світу поетів-адресантів кінця минулого століття містить чимало художніх образів, складниками яких є мистецькі поняття (партитури хмар, кастаньєти дощів, віолончелі цигарок, вертеп ножів, кінофестиваль уяви, екран фіранок, акорди околиць, акорди долі, кобза вітру, арт-сцена почуттів, семиструнність веселки, танець сміху, декорації туманів, ноти доміно, музика води, голос скрипки, пісня смутку, партитура забобон, музика серпня, медові струни, музика сивіє, музика столиць, декорація сну, старий блюз, музика голосу, сіра музика, музика скону, музика муки, мурчить органчик, оркестри зір, палітра пам'яті, непритомна пісня, сонна скрипка, скрипка осені, скрипаль-іронія, смичок леза, соло віри, танець сміху, сонце → скрипка, життя → пантоміма, сніг → вальс, місяць → екран, музика → вода, осінь → художниця). Найбільший індекс частотності (15,2%) має ключове слово «музика»: «Засинаєм під музику грому, / Вишиту білим шовком. / Червоний Місяць над Бугом, / Неначе усмішка вовка» (І. Павлюк); «Музика / переллється / через наші переплетені тіла / і / опаде додолу / заплющені очі не побачать / а / заціловані губи / не відчують легкого дотику / і / тільки родимка / на лівому передпліччі / під / твоєю долонею / здригнеться від жаху / в / передчутті / світлої / дороги / страждань» (М. Микицей); «Сивіє музика усіх столиць… / Сталева доля – як незламна криця. / Але комедія старих обличь / Ще і сьогодні може повториться» (О. Гордон); «Червень стікає спішно, / Липня медові струни / В музику серпня ніжно / Переливають думи» (О. Гордон); «Моя муза носить білі шкарпи / пє подвійний мате за бюро // сидить на столі свого профі // має посмішку кімнатної квітки / музику голосу грає...» (А. Біла); «буде музика / сіра / буде тиша сталева / стане чути як квіти / ростуть у вазоні...» (Л. Мельник); «Я тримаю за нитку музику, / Що над містом зависла» (М. Савка); «Дощ тихий, тихий, як ікона / Під павутинням часу і скорбот, / Впливає в дійсність музикою скону / Осінніх запопадливих турбот» (П. Михайлюк); «Скажи мені… Та ні, чекай. / Коли вуста розтулиш – збрешеш. / Живи собі. / Собі співай. / І матиму за щастя чути / Цю недоступну музику твоєї муки» (П. Михайлюк).
Меншою частотністю позначене вживання метафор з ключовим словами «скрипка» (10,8%), «смичок» (2,2%), «струна» (4,3%): «так обсипалися сади / мов плакали листопадінням / із сонячних променів вітри / пісні сумні складали / а ми чекали темряви / нічного спокою / скрипки цвіркуна / бажали вкритися сном / й не прокидатися / в кімнаті зшитої колись із тиші…» (С. Коноваленко); «Увійди в мене / голосом пораненої / скрипки - / тут відчинено» (С. Дзюба); «тиша проростала зрідка / рум’янком нот, / що в сад упали, / що їх згубила сонна скрипка» (В. Виноградов); «… і скрипки осені заграли перші такти» (В. Виноградов); «Скрипаль-іронія смичком леза торкнеться струн твого сухожилля» (С. Жадан); «Червень стікає спішно, / Липня медові струни / В музику серпня ніжно / Переливають думи» (О. Гордон); «Тиша на серці, на сонці - скрипки» (В. Квітка); «семиструнність веселки» (І. Вовк). Окрім скрипки, коло уваги поетів-дев'ятдесятників охоплює низку поодиноких назв музичних інструментів (2,2%): віолончель, кастаньєти, кобза, сопілка, свистулька, бандура, орган, пор.: «кастаньєти дощів» (Л. Мельник); «віолончелі скорчених цигарок» (Н. Федорак); «…людність встане… / В далечі отій ударять туги. / А в мене зойкне в серці / Бандура» (О. Чекмишев); «Мурчить органчик. Пиво на столі. / Скупий офорт. На вікнах голі грати» (А. Бондар); «сопілками стають / ошалілі вуста» (Л. Мельник); «… свистулька вітчизняної пташини / озвучить ферми і фабричні стіни, / і грубий крій солдатського сукна…» (С. Жадан).
Індивідуальні уподобання адресантів поетичної комунікації 1990-х років під час метафоротворення зосереджені і на наскрізному слові «пісня» (8,7%). І це невипадково, адже саме цей концепт витворює специфіку національної мовної картини українців, вказує на ліричне влаштування психічної сфери нації, пор.: «Не знаємо з яких дахів / між нами сіло небо, / схрестивши білі ноги вулиць / під пісню втішного дощу» (Н. Федорак); «пісня смутку ж бо щира ще від початку / ледь наспінуть у хвилях примружені леви / пощо човнику плинеш / і пощо зорю за зорею стрічаєш / на цім витканім кимось / старім гобелені» (Р. Мельників); «сльозисто лиса пісня» (Р. Мельників); «Якісь гульвіси потягли у ніч / За ноги пяну, непритомну пісню» (П. Вольвач).
Квантитативний аналіз метафор уможливив дійти висновку: найнижчий індекс частотності мають лексеми, що позначають музичні поняття: партитура (4,3%), нота (4,3%), до-мажор (2,2%), блюз (2,2%), акорд (2,2%), блюз (2,2%), оркестр (2,2%), соло (2,2%): «щоб плакала по темних ебонітах / форель у партитурі забобон / щоб засвітився танець дядька віта / червоним і коричневим обом» (І. Андрусяк); «Три акорди околиць, і, власне, долі всієї» (П. Вольвач); «Я пам’ятаю все / не згорблені дерева / нашкрябане вікно / на ватмані вікна / цигарку сонця в попільниці неба / форшлаги вікон в партитурі хмар» (Л. Мельник); «Розтинаю / нотами зорі / Крихти Христа...» (А. Угрин); «Моє серце - жоржиновий птах. / Старий блюз нагадав сивий вечір» (О. Петрина); «… зажурений осінній жовтий лист / погойдуючись падає на землю і летячи тримається за хвилі / руками прополоханих вітрил / здіймає крики кораблів прозорих / і тихо п’є оркестри сивих зір» (А. Бондар); «Не вір словам моїм, не вір. / Я їм сама не дуже вірю. / Слова – то виплодки зневір. / Мовчання – чисте соло віри» (П. Михайлюк). У стилі постмодернізму метафоризує реалії довкілля Н. Неждана, створюючи неповторно-новітні, ще не апробовані образи у контексті поетичної картини світу кінця ХХ ст.: «не допоможе до-мажорне / бо грає вітер біло-чорно / буденні ноти доміно...» (Н. Неждана).
Зрідка адресанти 90-х років ХХ століття у поезії вживають слова з лексико-тематичної групи «Театральне, хореографічне / кіномистецтво»: вертеп (4,3%), кінофестиваль (2,2%), екран (4,3%), арт-сцена (2,2%), пантоміма (2,2%), декорація (4,3%), фільм (2,2%), театр (2,2%), танець (2,2%), вальс (2,2%), пор.: «Жонглює театр / Квитками і долями, / Кращий номер на біс, а актора нема» (Л. Кудрик); «кінофестиваль уяви» (А. Дністровий); «вертеп вечірніх ножів» (П. Вольвач); «Декорація сну. Вам відкланявся дуче. / Ні! То Бог. І барвінком покрите запʾястя» (С. Процюк); «декорації туманів» (О. Сливинський); «... зачинає весна / танець сміху на лезах / у прозорій одежі...» (Г. Гармаш); «Німим і кольоровим фільмом світився неповторний сон» (В. Виноградов); «Земний вертеп впресований в Ніщо / В пивниці пропиваєш срібняки Іуди / Прокисла в жилах кров, діставши пост-модерний шок...» (В. Будз); «Місяць - великий екран» (В. Калитко); «На екран нічний завиє пес» (А. Дністровий); «Тремтів екран фіранки» (О. Соловей); «Життя - суцільна пантоміма... / ... Життя - суцільний адюльтер» (О. Соловей); «Та на арт-сцені почуттів / Ми за сценарієм плазуєм. / І збайдужілі та нечулі / Думки плетем з банальних слів» (Г. Лучків); «... Рівний сніг - / безшумний вальс над містом світанковим» (А. Дністровий).
Висновки. Індивідуальна й соціальна сутність мовної особистості адресанта має найповніший вияв у текстово-комунікативній діяльності. Кожного разу автор по-різному виражає свою позицію: експліцитно, через слово, або ж імпліцитно (приховано), через концептуально-змістову чи підтекстову інформацію, образно-метафорично. Наразі віршовані тексти варто розглядати як вербальну реалізацію фрагментів картин світу поетів, мовно-літературого покоління дев'ятдесятників, що відображає індивідуальне й соціальне (колективне, етноспецифічне) світобачення в їхній нерозривній єдності, таку реалізацію, яка уможливлює інтерпретувати не лише експліцитні, а й вербально виражені складники мовної особистості адресанта та її картини світу. Переконуємося: імідж українських митців 90-х років ХХ століття вияскравлюється за допомогою метафор із лексичними одиницями - назвами мистецьких понять. Це не випадково, адже дев'ятдесятники – мовно-літературне покоління освічених й інтелектуальних особистостей. Найчастіше вдаються до утворення метафор у такий спосіб Олександр Гордон, Ліда Мельник, Поліна Михайлюк, Віктор Виноградов, Павло Вольвач, Анатолій Дністровий, Олег Соловей, утверджуючи ідею синтезу мистецтв у поезії.
Література

1. Валгина Н. Теория текста [учебн. пос.] / Н. Валгина. - М.: Логос, 2003. – 280 с.
2. Ворожбитова А. Теория текста : антропоцентрическое направление [учебн. пос.]. – М.: ВШ, 2005. – 367 с.
3. Єщенко Т. Лінгвістичний аналіз тексту [навч. пос.] / Т. Єщенко. - К.: Академвидав, 2009. – 297 с.
4. Кочан І. Лінгвістичний аналіз тексту [навч. пос.] / І. Кочан. - К.: Знання, 2008. - 423 с.
5. Левицкий Ю. Лингвистика текста [учебн. пос.] / Ю. Левицкий. – М.: ВШ, 2006. – 207 с.
6. Селіванова О. Сучасна лінгвістика: напрями та проблеми [монографія]. – Полтава. – К.: Довкілля, 2008. – 712 с.






 

Биографии знаменитых Политология UKАнглийский язык
Биология ПРАВО: межд. BYКультура Украины
Военное дело ПРАВО: теория BYПраво Украины
Вопросы науки Психология BYЭкономика Украины
История Всемирная Религия BYИстория Украины
Компьютерные технологии Спорт BYЛитература Украины
Культура и искусство Технологии и машины RUПраво России
Лингвистика (языки мира) Философия RUКультура России
Любовь и секс Экология Земли RUИстория России
Медицина и здоровье Экономические науки RUЭкономика России
Образование, обучение Разное RUРусская поэзия

 


Вы автор? Нажмите "Добавить работу" и о Ваших разработках узнает вся научная Украина

УЦБ, 2002-2020. Проект работает с 2002 года. Все права защищены (с).
На главную | Разместить рекламу на сайте elib.org.ua (контакты, прайс)