ЦИФРОВАЯ БИБЛИОТЕКА УКРАИНЫ | ELIB.ORG.UA


(мы переехали!) Ukrainian flag (little) ELIBRARY.COM.UA - Украинская библиотека №1

ШТРАФНI ПIДРОЗДIЛИ ЯК ФОРМА ПОКАРАННЯ РАДЯНСЬКИХ ВIЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦIВ ТА БОЙОВОГО ВИКОРИСТАННЯ ВIЙСЬК У РОКИ ДРУГОЇ СВIТОВОЇ ВIЙНИ

АвторДАТА ПУБЛИКАЦИИ: 13 октября 2014
АвторОПУБЛИКОВАЛ: Администратор
АвторРУБРИКА:




У статтi аналiзуються роль, мiсце, кiлькiсний склад та питання бойового застосування штрафних пiдроздiлiв i загороджувальних загонiв Червоної армiї в роки Великої Вiтчизняної вiйни.

До найменш дослiджених сторiнок Великої Вiтчизняної вiйни належать питання бойового застосування штрафних пiдроздiлiв i загороджувальних загонiв. Актуальнiсть даної теми полягає насамперед у тому, що вона залишається "бiлою плямою" в iсторiї Великої Вiтчизняної вiйни i являє собою великий iнтерес в цiлому. Закритiсть цiєї теми дотепер не дає змоги дослiдникам вiдтворити об'єктивну картину цього явища.

За повоєннi роки в пресi з'явилося лише декiлька публiкацiй,

стр. 60

присвячених цiй проблемi1 . Здебiльшого це окремi епiзоди на тлi Великої Вiтчизняної вiйни, невеличкi за обсягом спогади деяких учасникiв конкретних подiй, причому жорстко обмеженi цензурними рамками. Але жодна з них не дає скiльки-небудь цiлiсного уявлення анi щодо масштабiв, анi щодо змiсту даного явища.

У серединi 80-х рокiв були знятi й вийшли в прокат кiнофiльми "Штрафники" i "Гу-га", в яких автори, не уникнувши тенденцiйностi, все ж зумiли вiдкрити деякi маловiдомi сторiнки вiйськової дiйсностi, пов'язанi з практичною реалiзацiєю вимог сумнозвiсного наказу "Нi кроку назад!". Реакцiя на цi фiльми була неоднозначною, що свiдчить не тiльки про складнiсть i суперечливiсть порушеної проблеми, а й про вiдсутнiсть вiдкритого доступу до документальних матерiалiв i джерел з даної теми, що заважає її об'єктивному та всебiчному аналiзу.

Герой Радянського Союзу В. Карпов, який вiдчув на собi сувору долю штрафника, у художньому творi "Взять живым" уперше висвiтлив деякi аспекти цього явища2 . Iншi автори бiльше уваги придiляли аналiзу змiсту наказу народного комiсара оборони СРСР Й.В. Сталiна N 227, що визначив комплекс заходiв, спрямованих на рiшуче змiцнення порядку i дисциплiни у вiйськах у перiод їх вимушеного вiдступу влiтку 1942 р.3 . Цiла низка матерiалiв з'явилася також у мережi Internet4 .

Найбiльшим за обсягом iнформацiї на сьогоднiшнiй день слiд вважати невеличкий тристорiнковий параграф у великiй статистичнiй працi щодо втрат 5 . На жаль, автори за звичною для радянської вiйськово-iсторичної науки традицiєю зумiли розкрити змiст даного матерiалу таким чином, що при його аналiзi виникає бiльше запитань, анiж вiдповiдей на них. Усе ж спробуємо вiдповiсти на деякi з них.

Метою даної статтi є на основi аналiзу наявних на сьогоднiшнiй день джерел встановити масштаби залучення та вплив штрафних пiдроздiлiв i загороджувальних загонiв на радянське воєнне мистецтво.

Поява штрафних пiдроздiлiв i загороджувальних загонiв як форми покарання вiйськових, з одного боку, а з iншого, - як форми бойового застосування, пов'язана з найтяжчими та найдраматичнiшими моментами перших двох рокiв Великої Вiтчизняної вiйни. Через рiк пiсля початку вiйни становище на фронтi залишалося трагiчним, i щоб змiнити хiд вiйни народний комiсар оборони 28 липня 1942 р. видав сумнозвiсний наказ N 227: "...Вiдтодi залiзним законом дисциплiни для кожного командира, червоноармiйця, полiтпрацiв-ника має бути вимога: "Нi кроку назад!" без наказу вищого командування. Панiкери i боягузи повиннi знищуватися на мiсцi"6 . Слiдом за наказом надiйшла директива Головного полiтичного управлiння Червоної армiї, що зобов'язувала усiх полiтпрацiвникiв, комунiстiв перебудовувати партiйно-полiтичну роботу на користь вирiшення цього наказу. Невиконання його, особливо у воєнний час, завжди жорстоко каралося. Наказ чiтко визначав де, в якiй кiлькостi, якi штрафнi пiдроздiли i для яких категорiй вiйськових повиннi бути створенi.

Наказом НКО N 298 вiд 28 вересня 1942 р. були введенi в дiю "Положення про штрафнi батальйони дiючої армiї" та "Положення про штрафнi роти дiючої армiї", а також штати окремих штрафних батальйону, роти й загороджувального загону7 . Кожне "Положення..." складалося з трьох частин i 19 пунктiв, що регламентували дiяльнiсть постiйного та змiнного складу штрафних пiдроздiлiв.

Штрафнi пiдроздiли мали за мету дати можливiсть вiйськовим, якi були виннi у порушеннi дисциплiни, боягузтвi або нестiйкостi, кров'ю спокутувати свою провину перед Батькiвщиною. Постiйний склад призначався з числа

стр. 61

командирiв i полiтпрацiвникiв, якi найбiльше вiдзначились у боях, їм надавалися права на два ступенi вищi вiд займаної посади, термiни вислуги у вiйськових званнях скорочувалися наполовину, а кожний мiсяць служби зараховувався за шiсть мiсяцiв. За невиконання наказу, самоскалiчення, втечу з поля бою або спробу переходу до ворога командний i полiтичний склад був зобов'язаний застосовувати всi заходи впливу аж до розстрiлу на мiсцi.

Окремим пунктом обумовлювалося положення про те, що перед направленням до штрафного пiдроздiлу штрафник обов'язково ставав перед строєм своєї частини, зачитувався наказ i пояснювалася сутнiсть скоєного ним злочину. А перед залишенням штрафного пiдроздiлу також перед строєм зачитувався наказ про дострокове звiльнення i пояснювалася сутнiсть його подвигу. Цей захiд мав сильне виховне значення. Всi звiльненi зi штрафних пiдроздiлiв вiдновлювались у вiйськовому званнi та в усiх правах, їм поверталися бойовi нагороди.

Вiд вересня 1942 до травня 1945 pp. (33 мiсяцi) на найважчих дiлянках фронту дiяли штрафнi пiдроздiли. Дещо менше, до 20 листопада 1944 р. (28 мiсяцiв), дiяли загороджувальнi загони, що повиннi були розмiщуватися в тилу нестiйких дивiзiй, та в разi панiки i безладного вiдходу частин дивiзiї панiкерiв i боягузiв розстрiлювати на мiсцi й тим самим допомогти чесним бiйцям виконати свiй борг перед Батькiвщиною8 .

Скiльки ж вiйськових побувало в штрафних пiдроздiлах за 33 мiсяцi їх iснування? Вiдповiдно до архiвних звiтно-статистичних документiв, чисельнiсть змiнного складу (штрафникiв) по роках показана у таблицi.

Таблиця

Кiлькiсний склад штрафних пiдроздiлiв*

Кiлькiсть штрафникiв у пiдроздiлах


Роки вiйни

1942


1943


1944


1945


1942-1945

Загальна


24993


177694


143457


81766


427910

Середньомiсячна


6428


14807


11954


18170


12967

Розподiл у %


6


41


33


20


100

-----

* Таблицю складено на пiдставi статистичних даних9 .

Аналiз даних, наведених у таблицi, показує, що, починаючи з 1942 р., на фронтi одночасно зi стрiлецькими, кавалерiйськими дивiзiями щомiсяця воювали штрафнi пiдроздiли, чисельнiсть яких умовно дорiвнювала 1-2 дивiзiям, оскiльки щомiсячний сумарний кiлькiсний склад штрафних пiдроздiлiв приблизно дорiвнював штатному складу стрiлецької дивiзiї. А якщо врахувати, що в роки вiйни шеститисячний облiковий склад дивiзiї був звичайним явищем у бойовiй практицi вiйськ, то зi штрафникiв цiлком могло бути сформовано i двi дивiзiї. А з усього контингенту штрафникiв можна було б сформувати 35 стрiлецьких дивiзiй повного штату. Для порiвняння, Нiмеччина, здiйснивши напад на СРСР, мала в резервi усього 24 дивiзiї, тобто в пiвтора раза менше, нiж у Червонiй армiї було штрафникiв упродовж вiйни.

Звичайно ж, штрафнi дивiзiї нiхто i нiколи не формував, а дане порiвняння наведене, щоб показати масштабнiсть явища. Водночас, кiлькiсний склад штрафникiв у деякiй мiрi свiдчить ще i про дiєвiсть полiтроботи в бойових умовах. Якщо з початку дiї наказу в штрафники могли потрапити особи командного складу, якi самовiльно залишили займанi позицiї без наказу вищого начальника, а також бiйцi i молодшi командири, якi були виннi в пору-

стр. 62

шеннi дисциплiни, за боягузтво, то надалi дiапазон проступкiв i злочинiв був значно розширений.

Штрафнi роти регулярно поповнювалися рядовими i сержантами, якi скоїли злочини, а батальйони - офiцерами, якi грубо порушили вiйськову дисциплiну, здiйснили аморальнi вчинки, а також повернутi до лав Червоної армiї при звiльненнi окупованої територiї, та тi, що добровiльно здались у полон, якi виявили боягузтво на полi бою пiд час бойових дiй або виннi у втратi прапорiв 10 .

Поряд з тими, якi були засудженi вiйськовими трибуналами за скоєння злочинiв, у штрафники потрапляли i вiйськовослужбовцi, ступiнь вини яких не завжди вiдповiдав мiрi покарання, що їм призначали. Яке спiввiдношення тих та iнших? Невiдомо. Змiстовна частина висунутих їм обвинувачень була рiзноманiтною, глибокий аналiз цього боку питання нiколи не проводився, тому й не можна визначити питому вагу справедливостi покарань. На жаль, i дотепер статистика покарань рядового та командного складу Червоної армiї в роки вiйни закрита.

Аналiз динамiки зростання кiлькостi штрафникiв у ходi вiйни свiдчить про те, що чим успiшнiше складалася обстановка для Червоної армiї, тим бiльша кiлькiсть вiйськових потрапляла до штрафних пiдроздiлiв. Особливо красномовно про це свiдчать данi за 1945 рiк, коли середньомiсячна кiлькiсть штрафникiв у три рази перевищувала тi самi показники у 1942 роцi.

За наказом N 227 кожна армiя повинна була мати по 5-10 штрафних рот по 150-200 чол. у кожнiй, а кожний фронт - по 1-3 штрафних батальйони по 800 чол. у кожному. I цi вимоги необхiдно було беззаперечно виконувати. Тож за допомогою розрахунку можна встановити приблизну кiлькiсть особового складу штрафних формувань. У середньому щороку одночасно дiяли до 15 фронтових i 72 армiйських об'єднання, до їх числа не включено повiтрянi й армiї ППО. Перемноживши кiлькiсть одночасно дiючих фронтiв на кiлькiсть штрафних формувань та їх чисельнiсть, вiдповiдно до вимог наказу N 227, отримаємо рiчну кiлькiсть штрафникiв у штрафних батальйонах. Потiм, роздiливши на 12, отримаємо середньомiсячну чисельнiсть штрафникiв у пiдроздiлах, а помноживши на 33 (тривалiсть дiй штрафних пiдроздiлiв у мiсяцях), отримаємо розрахункову кiлькiсть штрафникiв серед офiцерського складу. Аналогiчно можна розрахувати кiлькiсть штрафникiв у штрафних ротах.

Проведення розрахункiв за максимально можливими показниками показує, що через штрафнi батальйони в роки вiйни могло пройти 118800 чол., а через штрафнi роти - 346500 чол., або один до трьох вiдповiдно. Загальна максимально розрахункова кiлькiсть штрафникiв досягла б 465300 чол. Розбiжнiсть максимальних розрахункових значень iз наведеними архiвними даними становить 37390, що дає деякi пiдстави стверджувати, що опублiкованi данi щодо чисельностi штрафних пiдроздiлiв близькi до iстини. Наведенi розрахунки, звичайно ж, умовнi. На жаль, i досi не оприлюднено документальних даних, що характеризують кiлькiсть офiцерського i рядового складу в штрафних пiдроздiлах окремо.

Чисельнiсть командного складу Червоної армiї за списком на 1 сiчня 1941 р. становила 579581 чол., на розгортання армiї й флоту, покриття некомплекту та вiдновлення бойових i санiтарних втрат за перiод вiйни було направлено ще 3 229295 офiцерiв11 , тобто в цiлому 3808876 офiцерiв. Спiввiдношення загальної кiлькостi офiцерського складу до кiлькостi мобiлiзованого населення в роки вiйни 34476,7 тис. чол.12 становить один до десяти.

Отримане вище розрахункове спiввiдношення офiцерiв до рядових у штрафних пiдроздiлах як один до трьох, при загальному спiввiдношеннi цих

стр. 63

самих категорiй як один до десяти, свiдчить про те, що в офiцерського складу Червоної армiї можливiсть стати штрафником була набагато вищою, нiж у рядового бiйця.

За роки вiйни в цiлому було засуджено 994,3 тис. вiйськових, у середньому 700 чол. за добу, з котрих 422,7 тис. (42 %) направлено на фронт у складi штрафних пiдроздiлiв (дана цифра на 5210 чол. розходиться з даними цього ж самого джерела), 436,6 тис. (44 %) у мiсця позбавлення волi13 . Доля 135 тис. засуджених невiдома.

У пресi з'явилися також данi щодо 157 тис. вiйськових, стосовно яких смертнi вироки було виконано. Це майже 20 стрiлецьких дивiзiй воєнного часу. Адже в це число входять тiльки офiцiйно зареєстрованi вироки. А скiльки було ще "мехлiсовських" розстрiлiв без суду, коли командири i черво-ноармiйцi одержували "вищу мiру" без зайвих розглядiв14 .

Право направляти в штрафбати мали командири дивiзiй та окремих бригад i вище, а в штрафнi роти - i командири полкiв. Термiн служби був єдиний - вiд одного до трьох мiсяцiв. На такi термiни вiйськовi трибунали направляли бiйцiв i командирiв, засуджених iз застосуванням вiдстрочки вироку. Незалежно вiд того, чи позбавлявся вiйськовий, згiдно з рiшенням суду, вiйськового звання або нi, кожний одержував звання - штрафний рядовий15 .

Тим офiцерам, хто за вироком вiйськових трибуналiв одержав 10 рокiв позбавлення волi, вирок замiнявся трьома мiсяцями штрафбату, вiд 5 до 8 рокiв - двома мiсяцями, до 5 рокiв - мiсяцем16 .

У цiлому пiдсумковi данi щодо кiлькостi штрафникiв свiдчать про те, що в роки вiйни була репресована значна частина вiйськових. I тiльки половинi з них була надана можливiсть спокутувати свою провину кров'ю. Серед чинникiв, якi впливали на збiльшення кiлькостi штрафникiв, варто видiлити розширення кола покарань за вiйськовi злочини i провини, скоєнi за межами територiї Радянського Союзу, розширення прав командного складу щодо покарань та спрощення самої процедури направлення до штрафних пiдроздiлiв.

Якщо данi щодо кiлькостi штрафникiв вiдомi, то точна кiлькiсть вiйськових, якi дiяли в складi загороджувальних загонiв, нi. А офiцiйних даних щодо їх чисельностi немає й дотепер. Вiдновити цей пробiл спробуємо також розрахунковим методом. Помноживши 72 (армiйських об'єднання) на 200 (кiлькiсть вiйськових у складi загороджувального загону) i на 5 (кiлькiсть загороджувальних загонiв в армiї), одержимо розрахункову цифру, що дорiвнює 72000 чол. А це 6 повнокровних стрiлецьких дивiзiй 12000 складу.

Таким чином, на кожних шiстьох штрафникiв у роки вiйни припадало по одному вiйськовому, що дiяли у загороджувальних загонах. Разом їх загальний кiлькiсний склад за усю вiйну в цiлому являв собою майже 41 повнокровну дивiзiю або 4 армiї, або повноцiнний фронт. У такому порiвняннi цифри дуже вражаючi.

Це, так би мовити, тiльки один бiк, який характеризує масштаби даного явища. Не менший iнтерес мають питання використання на полi бою такого контингенту. На жаль, в iсторичнiй лiтературi це питання практично не розглядалося. Архiвнi джерела, як i ранiше, оберiгаються секретними грифами, i цей бiк радянського воєнного мистецтва недоступний дослiдникам. Деякi вiдомостi можна знайти в опублiкованих ранiше окремих документах та у спогадах безпосереднiх учасникiв подiй.

Вiдповiдно до вимог наказу N 227, штрафнi пiдроздiли наказувалося застосовувати на найважчих дiлянках фронту.

У розпорядженнi штабу Воронезького фронту командуючим армiями щодо виконання директиви N ГУФ/1902 заступника комiсара НКО щодо використання штрафних формувань вiд 24 березня 1943 р. зазначалося: "З метою

стр. 64

використання штрафних частин у строгiй вiдповiдностi з наказом НКО N 227 i положеннями про штрафнi частини наказую:

1. Скоротити кiлькiсть штрафних рот в армiях. Зiбрати штрафникiв у зведенi роти i, таким чином, тримати їх у комплектi, не допускаючи безцiльного знаходження в тилу й застосовуючи на найважчих дiлянках бойових дiй.

2. У разi значного некомплекту в штрафних батальйонах вводити їх у бiй поротно, не чекаючи прибуття нових штрафникiв з осiб начскладу з метою покриття некомплекту всього батальйону.

3. Про прийнятi заходи доповiсти. N ГУФ /1902 Жуков"17 .

Про необхiднiсть появи даного розпорядження свiдчить, наприклад, повiдомлення заступника начальника штабу Воронезького фронту полковника Разумова в Генеральний штаб про наявнiсть змiнного складу в штрафних частинах фронту. "Повiдомляю наявнiсть змiнного складу в штрафних частинах фронту на 1.1.1943 р.

1. Кiлькiсть штрафних рот - 12 i 1 батальйон.

2. Всього штрафникiв - 1880.

3. Вiдбули термiн: до 1 мiс. - 640; до 2 мiс. - 588; до 3 мiс. - 618; до 4 мiс. -34.

4. По зайнятих посадах: рядових - 1540; молодшого начскладу - 229; середнього i старшого офiцерського складу -111"18 .

З даного повiдомлення бачимо, що наявнiсть змiнного складу в штрафних частинах фронту в цiлому вiдповiдала вимогам наказу N 227, за винятком наявностi штрафникiв з числа середнього i старшого офiцерського складу в штрафних батальйонах. Як же використовувалися штрафнi пiдроздiли в бойовiй обстановцi?

Найважчим у бою й операцiї по праву вважалося проведення розвiдки боєм противника з метою визначення переднього краю його оборони й особливо його системи вогню. При переходi до активних наступальних дiй з лiта 1943 р. до кiнця вiйни розвiдка боєм стала обов'язковою формою дiй вiйськ при переходi до наступу. Саме для виконання цього завдання насамперед використовувалися штрафнi пiдроздiли. Жодна наступальна операцiя армiї й фронту не починалася без розвiдки боєм. Герой Радянського Союзу генерал армiї П.М. Лащенко, у роки вiйни заступник начальника штабу 60-ї армiї, писав про те, що до проведення розвiдки боєм залучали штрафнi роти i батальйони. При пiдготовцi великих наступальних операцiй розвiдка дозволяла встановити iстинний переднiй край оборони нiмцiв, переконатися, що наступ для них буде несподiваним. У таких випадках потужний вогневий налiт давав можливiсть замiнити артилерiйську пiдготовку, а це дозволяло вирiшувати завдання переходу в наступ з меншими витратами боєприпасiв. Iнакше противник мiг заздалегiдь вiдвести свої вiйська на визначену глибину i тодi артилерiйська пiдготовка могла бути проведена по районах, якi залишив противник. Це призводило до великих втрат i перевитрати боєприпасiв19 .

На наш погляд, економiя боєприпасiв за рахунок людського життя, нехай i штрафникiв, дуже сумнiвний аргумент, тим бiльше, що цi боєприпаси найчастiше так i залишалися кинутими на землi i згодом не використовувалися вiйськами, що йшли вперед у ходi наступу.

У спогадах командира штрафної роти 8-го окремого штрафного батальйону 1-го Бiлоруського фронту майора О.В. Пильцина наводиться два приклади бойового використання штрафного батальйону фронту. "На початку 1944 р. наш батальйон був переданий у розпорядження 3-ї армiї, якою командував генерал Олександр Горбатов. Вiн поставив батальйону завдання прорватися

стр. 65

через лiнiю фронту в тил противника i створити умови для успiшного наступу в напрямку мiста Рогачова (це в Гомельськiй областi). I батальйон -бiльше 800 чол. - виконав це завдання, втративши вбитими усього 15 чол. i трохи бiльше пораненими. У нас пiсля Рогачовської операцiї було багато нагороджених - генерал Горбатов прийняв рiшення вважати критерiєм спокути провини перед Батькiвщиною та вiдновлення в старих вiйськових званнях i посадах не кiлькiсть загиблих, а мужнiсть, героїзм i стiйкiсть. Але бувало й iнакше. У жовтнi 1944 р. наш батальйон був переданий у розпорядження командуючого 65-ї армiї генерала П. Батова, комбат у нас теж замiнився. Для вiдновлення втрачених армiєю позицiй на Наревському плацдармi (у Польщi) були кинутi резерви фронту, в тому числi i наш батальйон. Перед моєю ротою було поставлено завдання вiдновити становище на правому фланзi плацдарму. Завдання ми виконали, але втрати були величезнi - з бiльше нiж сотнi бiйцiв у нiмецькi окопи прорвалося усього 20 чол. I тiльки 9 травня, на батальйонному святi пiд Берлiном, комбат сказав менi, що тодi мою роту за наказом "зверху" пустили на нерозмiновану дiлянку нiмецької оборони. Штрафникiв послали на явну загибель. Говорили, що i Горбатов, i Рокоссовський тому ставилися бережно до офiцерiв, якi потрапили пiд жорстоку руку вiйськових трибуналiв, що самi з лихвою випробували на собi цю жорстокiсть у роки репресiй. Ну, а Батов, очевидно, був з iншого кола полководцiв... Що стосується "бiльш важких дiлянок", то на вiйнi легких i безпечних бойових завдань не буває..."20 .

Цi два приклади свiдчать про характер i складнiсть завдань, що вирiшували штрафники, а також про ставлення до них командирiв.

Через свою нечисленнiсть штрафнi частини не в змозi були вирiшити скiльки-небудь масштабного бойового завдання. Самостiйно вони не дiяли -штрафнi батальйони придавались, як правило, стрiлецькiй дивiзiї (окремiй стрiлецькiй бригадi, а роти - стрiлецькому полку)21 .

Штрафнi частини використовувалися при штурмi укрiплених позицiй противника, розвiдцi мiнних полiв перед переднiм краєм оборони противника, десантом на танках, тобто вирiшували, як правило, завдання тактичного характеру, але при цьому зазнавали великих втрат. Точних документальних даних немає, вони досi засекреченi. Деякi далеко не повнi i достатньо суперечливi данi все ж опублiковано.

"Якщо взяти для аналiзу 1944 рiк, коли усi фронти вели наступальнi операцiї, то загальнi втрати особового складу (вбитi, померлi, пораненi i хворi) усiх штрафних частин за рiк наростаючим результатом становили 170 298 чол. постiйного складу i штрафникiв. Середньомiсячнi - 14191 чол., з них 3685 чол. постiйного i 10506 - змiнного складу або 52% вiд їх середньомiсячної чисельностi (27326 чол.). Це в 3-6 разiв бiльше, нiж середньомiсячнi втрати особового складу в звичайних вiйськах у тих самих наступальних операцiях 1944 року"22 .

Детальний аналiз наведених вище даних i зробленi автором розрахунки показують, що середньомiсячнi втрати змiнного складу за 1944 р. становили б 126072 чол. i щодо чисельностi змiнного складу в тому ж 1944 p., яка дорiвнювала 143457 чол., становлять 88 %, що свiдчить про дуже високий рiвень. Загальнi розрахунковi втрати змiнного складу штрафних пiдроздiлiв за 33 мiсяцi бойових дiй становили б 346698 чол. або 82 % вiд чисельностi штрафникiв за списком.

У цiлому, вiдсутнiсть документальних даних щодо кiлькостi втрат змiнного складу штрафних пiдроздiлiв у роки вiйни не дає можливостi зробити остаточнi висновки. Водночас аналiз наявних даних i проведенi розрахунки свiдчать про те, що втрати в штрафних пiдроздiлах були в 1,5-2 рази вищи-

стр. 66

ми, нiж подає офiцiйна статистика. 3-6-разове перевищення втрат штрафникiв над звичайними стрiлецькими вiйськами свiдчить не тiльки про складнiсть завдань, що вирiшувалися ними у ходi бою, а й про беззвiтнiсть старших начальникiв стосовно цiєї категорiї вiйськових. Загальнi втрати штрафникiв у роки вiйни досягали 80-90 % вiд їх складу за списком.

Бойова дiяльнiсть загороджувальних загонiв полягала в наведеннi порядку в частинах i попередженнi неорганiзованого вiдходу з рубежiв, що займалися ними, поверненнi значного числа вiйськових на передову лiнiю фронту. У довiдцi щодо дiяльностi загороджувальних загонiв Сталiнградського i Донського фронтiв заступнику наркома внутрiшнiх справ СРСР комiсару державної безпеки 3-го рангу Абакумову вказувалося, що з початку формування (з 1 серпня по 15 жовтня 1942 р.) загороджувальними загонами затримано 140755 вiйськових, якi втекли з лiнiї фронту. З числа затриманих заарештовано 3980 чол., розстрiляно - 1189 чол., направлено до штрафних рот -2776 чол., штрафних батальйонiв - 185 чол., повернуто у свої частини i на пересильнi пункти - 131094 чол.23 .

Iнакше кажучи, тiльки за два з половиною мiсяцi загороджувальними загонами було затримано вiйськових бiльше, нiж на десять стрiлецьких дивiзiй повного штату. Тобто необхiднiсть у загороджувальних загонах була, а нестiйких частин i з'єднань у Червонiй армiї було теж достатньо. Щоправда, до кiнця 1944 р. обстановка на фронтах полiпшилася й необхiднiсть у загороджувальних загонах вiдпала. Наказом народного комiсара оборони N 0349 вiд 29 жовтня 1944 р. загороджувальнi загони наказувалося до 13 листопада 1944 р. розформувати, а їх особовий склад направити на поповнення стрiлецьких дивiзiй.

Таким чином, у бойовiй практицi Червоної армiї в роки вiйни дiяльнiсть щодо створення та використання штрафних пiдроздiлiв i загороджувальних загонiв займала особливе мiсце. На них покладалися двi головнi функцiї: з одного боку, виховна, спрямована на пiдвищення морального духу армiї, а з iншого, - безпосередньо бойова.

Величезний кiлькiсний склад засуджених вiйськових i втрати серед них iлюструють масштабнiсть даного явища в Червонiй армiї та суворiсть методiв виховання, що застосовувалися до них. Зростання кiлькостi штрафникiв свiдчить про репресивну складову наказу "Нi кроку назад!".

Органiзацiйний склад, озброєння штрафних пiдроздiлiв i коло завдань, що вирiшувалися ними, обмежувалися рамками тактики. Командуючi i командири, маючи у своїх руках цi особливi формування, застосовували їх як надiйний iнструмент, за допомогою якого можна було домогтися потрiбного результату, при цьому вони нiяк не вiдповiдали за його використання. Такий пiдхiд до застосування сил i засобiв на полi бою мав негативний вплив на розвиток тактики дiй вiйськ, перекладаючи недолiки тактичного й оперативного мислення командного складу на плечi штрафникiв.

-----

1 Кондратьев В. Парии войны // Литературная газета. - 1990. - 31 января; Крикунов В.П. Штрафники // Военно-исторический журнал. - 1990. - N6. - С. 59 - 63; N 8. - С. 47 - 53.

2 Карпов В. Взять живым. - М., 1980. - С.271 - 298.

3 Крикунов В.П. Штрафники // Военно-исторический журнал. - 1990. - N 6.- С.59 -63; N 8. - С.47 - 53; Лащенко П.Н. Продиктован суровой необходимостью // Военно-исторический журнал. - 1988. - N 8. - С.76 - 78.

4 Рубцов Ю. Забытый полк // Алфавит (N 32) // http://www.alphabet.ru/nomer. shtml?action = select&a=3184; Пыльцын А. В. Воспоминания ветеранов о штрафбате//http: //stalinism.narod.ru/shtrafbt.hrm

5 Россия и СССР в войнах XX века: Статистическое исследование. - М., 2001. -С. 436 - 442.

стр. 67

6 Приказ народного комиссара обороны Союза ССР N 227, 28 июля 1942 г. // Военно-исторический журнал. - 1988. - N 8. - С.74.

7 ЦАМО РФ. - Ф.326. - Оп.5045. - Спр.4. - Арк. 65 - 66.

8 Военно-исторический журнал. - 1988. - N8. - С.75.

9 Россия и СССР в войнах XX века: Статистическое исследование. - С.436 - 442.

10 Чернявский И. "Ни шагу назад!" - Второе дыхание Победы // Дуэль. - 2002. - N30 (275). - 23 июля.

11 Военные кадры советского государства в Великой Отечественной войне 1941-1945 гг. (Справочно-статистические материалы) / Под ред. генерала армии А.П.Бело-бородова. -М., 1963. - С. 13, 130.

12 Россия и СССР в войнах XX века: Статистическое исследование. - С.247.

13 Там само. - С.248, 441.

14 Басов А.В. Пятьдесят дивизий штрафников // Независимое военное обозрение. -2003. - N14(329). - 18 апреля.

15 Рубцов Ю. Указ. соч. // http://stalinism.narod.ru/shtrafbt.htm

16 Пыльцын А.В. Воспоминания ветерана о штрафбате // http://stalinism.narod.ru/shtraf-bt.htm

17 ЦАМО РФ. - Ф.203. - Оп. 2777. - Спр. 69. - Арк.246 - 248.

18 Русский архив: Великая Отечественная: Прелюдия Курской битвы. - М., 1997. - Т.15 (4-3). - С.67.

19 Чернявский И. Указ. соч. // Дуэль. - 2002. - N 30(275). - 23 июля.

20 Пыльцын А.В. Указ. соч. // http://stalinism.narod.ru/shtrafbt.htm

21 Рубцов Ю. Указ. соч. // http://stalinism.narod.ru/shtrafbt.htm

22 Россия и СССР в войнах XX века: Статистическое исследование. - С.441.

23 Чуприн К. Миф о конармейской тачанке // Независимое военное обозрение. - 2003. - N 14(329). - 18 апреля.

The author analyzes the role, place, qualitative structure and question of the penalty units' and blocking groups' military usage in the Great Fatherland war years.






 

Биографии знаменитых Политология UKАнглийский язык
Биология ПРАВО: межд. BYКультура Украины
Военное дело ПРАВО: теория BYПраво Украины
Вопросы науки Психология BYЭкономика Украины
История Всемирная Религия BYИстория Украины
Компьютерные технологии Спорт BYЛитература Украины
Культура и искусство Технологии и машины RUПраво России
Лингвистика (языки мира) Философия RUКультура России
Любовь и секс Экология Земли RUИстория России
Медицина и здоровье Экономические науки RUЭкономика России
Образование, обучение Разное RUРусская поэзия

 


Вы автор? Нажмите "Добавить работу" и о Ваших разработках узнает вся научная Украина

УЦБ, 2002-2019. Проект работает с 2002 года. Все права защищены (с).
На главную | Разместить рекламу на сайте elib.org.ua (контакты, прайс)